Завоювання космосу передчасне
В історії найважливіших винаходів і відкриттів окриляючим початком завжди є духовне, моральне спонукання, але штовхають на втілення цих відкриттів у життя найчастіше мотиви матеріального порядку. (Стефан Цвейг).
Люди вирішили підкорити космос. Ідея незмірно смілива, якби вона не була такою безрозсудною. Не замислюючись про долю людства Землі, і не вирішуючи нагальних проблем сучасності, люди вирішили задовольнити власні амбіції, навіть не замислюючись про свою природу. Можна подумати, що вони не знають, куди подіти гроші.
Проблем у нашому світі багато і вчені уми не сумніваються, що завжди можна знайти шляхи вирішення частини з них, будучи впевненими у кінцевій меті історичного розвитку людства. Правильніше було б говорити не про мету, а про сенс буття, призначення людства. Вивчення космічних процесів могло б допомогти отриманню у відповідь питання про це, тому освоєння космосу має важливий сенс. Це неминуче, але вирішення будь-якої проблеми починається з використання того, що вже відомо та отримання нової інформації найпростішим шляхом. Зрозуміти сенс буття допоможе знання процесів на Землі, отримати які значно легше і дешевше, ніж вивчення космосу. Більше того, вивчення історичного процесу на Землі допоможе глибше зрозуміти іманентні особливості тимчасових процесів і, зокрема, дати пояснення «парадоксу Фермі».
Однак справа ускладнюється тим, що проблема сенсу буття підмінюється метою буття, сформулювати яку значно простіше. Досягнення європейської філософської думки змушують слідувати саме за її ходом розвитку. Щопрада, саме в Європі відбулася вказана підміна. Панування на Заході розуміння і кінцевої мети історичного розвитку у поширенні ліберальної демократії має коріння в ідеях європейських просвітителів. Таке розуміння є не лише філософською, а й логічною помилкою. Демократія – це лише форма правління, призначення якої у пізнанні сенсу буття і цей процес мав місце за різних форм правління. Будь-яка форма правління, яка не перешкоджає цьому процесу, може мати право на існування, хоча деякі з форм можуть бути найбільш ближчими до ідеальної. Інакше висловлюючись, ліберальна демократія має недоліки, які здаються очевидними, але виявляються у періоди криз.
В даний час людство перебуває в стані системної кризи, про яку вже давно говорять філософи, а я називаю цей стан кризою ліберального гуманізну (див. Криза ліберального гуманізму). І недолік ліберальної демократії проявляється в її нездатності перемогти абсолютне зло, яким і є теперішнє керівництво Росії. Перебування країни у складі Ради Безпеки ООН, яка несе головну відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки, суперечить поведінці уряду цієї країни, що підірвала і без того нестійкий світ на планеті. Саме це дає підстави говорити про Россі як про абсолютне зло, політична верхівка якої діє згідно з фальшивою ідеєю, сформованою частиною російської інтелектуальної еліти Абсолютне зло всесильно, тому що в боротьбі з воно не знає обмежень у застосуванні сили. Однак вона вже коштує сотень тисяч людських життів і коштуватиме ще більше, доки Росія не відмовиться від своєї великодержавної ідеології. Таку ж вартість матиме недосконалість західної ліберальної демократії. Її недолік проявляється, крім усього іншого, і в невмінні приборкати негативні явища, серед яких і прагнення передчасного освоєння космосу. Поки людство не може встановити та підтримувати порядок на Землі, проникати далеко в космос в очах високорозвинених інопланетян просто ганебно.
Місія НАСА Mars 2020 Perseverance зняла захоплюючі кадри приземлення свого марсохода у кратері Джезеро на Марсі 18 лютого 2021 року. Здається, далекосяжні плани з освоєння космосу починають збуватися. Проте ціль цих планів не лише незрозуміла, а й необґрунтована. Її могли б популяризувати філософи, але не інженери, а філософи мовчать. Однак навіть не всі інженери вірять, що час освоєння космосу настав. Коли зацікавлені люди домагаються виділення величезних сум грошей або самі вкладають кошти у підготовку та здійснення польотів у далекий космос, це здається нерозумним та безнадійним із низки причин. Вчені, які присвятили свою діяльність вирішенню практичних питань освоєння космосу, краще за інших розуміють передчасність такого грандіозного людського підприємства, але їхні голоси залишаються непочутими (Вокін Г.Г. 2015). Тим часом їх аргументи не абстрактні, а наслідують прикладний зміст теорії множин, теорії стійкості та теорії надійності. По-перше, необхідно чіткіше визначити цілі освоєння космосу. Метафорично оцінюючи значення первісного освоєння космосу та його подальше значення, чеський учений пише таке:
Саме космічні дослідження були найліпшим кандидатом на роль «єгипетської піраміди нашоих днів», саме вони б стали були б найменш шкідливим і найбільш цікавим втіленням «духу конкістадорів», що якось латентно дрімає в людинях (Комарек Станислав. 2020, 159).
Якщо залишити осторонь просту цікавість та особисті амбіції, цілі можуть бути соціально-економічними, екзистенційно-прагматичними, науковими та політичними. Якщо говорити про соціально-економічні, то слід визнати, що нині на космічні польоти ми "маємо витрачати й так обмежені ресурси Землі, не отримуючи з Космосу натомість хоча б еквівалента енергії чи речовини" (Вокін Г.Г. Іншими словами, надія на комерціалізацію космосу – не що інше, як бездумне витрачання грошей. Більше того, умови існування людини, її «ніша» існують тільки на Землі, і в даний час немає потреби і передумов для набуття якостей, що дозволяють вийти за межі цієї області існування.
Наукові цілі космічної навігації можуть бути широкими. Ми можемо говорити про походження та історію розвитку такого космічного об'єкта, як Земля, появу на ній людей, а також про їх духовний та фізичний розвиток у процесі людської цивілізації у різних її проявах, тобто про те, що вивчають гуманітарні науки. Однак гуманітарні науки відстають від прискореного розвитку технологій, і цей дисбаланс говорить про те, що існує великий перекіс у нашому світогляді, що може призвести до ситуації, коли космос стане нам нецікавим, проблема виживання змусить нас займатися тим, що ми раніше нехтували. Уникнути такого лиха можна, виділяючи на розвиток гуманітарних наук кошти, пропорційні тим, які витрачаються на освоєння космосу, залучаючи талановиту молодь, шукаючи нові методи досліджень. Їхнє ефективне використання наблизило б нас до відповіді на фундаментальні питання світового порядку та людського існування. У принципі, дисбаланс між природничими та гуманітарними науками визначається внутрішньою логікою розвитку науки в цілому, і її стан в даний час описується так:
Має місце певний проміжок часу, коли консервативні тенденції, від яких залежить кар'єра вченого, заважають прогресу в науці. Наука складна річ, і ми вчені вважаємо за краще, наскільки це можливо, мати добре уявлення про те, чим ми займаємося; тому, якщо ми не змушені діяти інакше, ми вважаємо за краще працювати з добре зрозумілими методами та ідеями. Іншим чинником є і те, що кар'єра молодого вченого часто контролюються старшими колегами передпенсійного віку, які часто вже не дуже активні, отже, не знайомі з новими методами. Бажаючі забезпечити собі кар'єру аспіранти, незалежно від того, наскільки є творчими людьми, побоюються працювати над чимось незрозумілим для своїх авторитетних керівників (Smolin Lee. 2002, 5).
Найбільш яскраво цей стан виражений у гуманітарних науках. Крім того, до зазначених особливостей наукового процесу слід віднести ті чисто людські якості вчених, які не відповідають принципу чесної гри і тим самим гальмують розвиток наук. Ентузіасти космосу повинні визнати, що перш ніж братися за це складне завдання, нам необхідно вирішити суто земні проблеми, що вимагають не тільки розуму, а й совісті. У гуманітарних науках вже накопичено величезну кількість фактичних даних і збільшення обсягу знань не спрощує, а ускладнює картину світу, роблячи ще й невизначенішим те, що пов'язане з космічними дослідженнями:
Результати, отримані в природничих науках, набувають справжнього змісту лише тоді, коли до них прикладаються критерії, вироблені в гуманітарних науках (Вокин Г.Г. 2015, 4).
Більш того, розгадка земних загадок може допомогти поясненню космічних явищ. Наприклад, для істориків незрозумілі причини появи та розквіту Великої Монгольської імперії на основі країни, що відставала у порівнянні з сусідніми. Таке перетворення пояснюється тим, що імперія була створена зусиллями людини, яка мала необхідні навички завдяки фактору еволюційної психології. За походженням Чингісхан був англосаксом і формування його характеру проходило під великим впливом матері, яка знала основні принципи організації життя англосаксів. Після смерті Чингісхана та його найближчих родичем Монголія повернулася до свого попереднього стану. Подібні приклади можна знайти у всесвітній історії, і вони кажуть, що людське суспільно не може проминути деякі етапи свого розвитку, що забезпечують наступність його традицій та культури. Таке саме пояснення має також відсутність сигналів більш розвинених космічних цивілізацій на Землю, зване «парадоксом Фермі». Десь там існує розуміння того, що до вищої стадії розвитку треба приходити поступово власним шляхом. Зовнішнє втручання поламає природний перебіг розвитку та не принесе користі цивілізаціям нижчого рівня. Це загальний закон розвитку будь-чого. Освоєння космосу теж має підкорятися цьому закону: Усьому свій час.
Політичні цілі освоєння космосу в умовах системної кризи як стану сучасного світу можуть бути лише непродуманою авантюрою, розрахованою на зовнішній ефект, без переконливого онтологічного обґрунтування, що взагалі є характерним для міжнародної політики в цілому. Необхідно враховувати, що у час людське суспільство переживає цивілізаційну революцію, проходячи обряд посвяти.
У цьому процесі відбувається переосмислення науково-технічних досягнень людства, а плани освоєння космосу змушують замислитися над тим, наскільки ці досягнення дозволяють їх реалізувати. Зокрема, для космічних польотів необхідні дешеві та ефективні джерела високої енергії, здатні забезпечити космічним кораблям досить високу швидкість. Ще в середині XX століття висловлювалися оптимістичні прогнози щодо можливості керування термоядерним синтезом. Як виявилося, для цього необхідне створення надвеликих фокусуючих магнітних або електричних полів та високих температур, що потребує не лише великої кількості засобів, а й нових матеріалів із потрібними характеристиками. Це технічна сторона питання, але ще важливіше створення надійної системи забезпечення та збереження моральних, психофізіологічних та фізичних якостей космонавтів під час тривалих польотів. Космічна медицина повинна ґрунтуватися на засобах та методах, перевірених на Землі, але навіть у земних умовах ефективних методів лікування поширених та небезпечних захворювань поки що не знайдено.
Медицина – це наука, розроблені з допомогою якої засоби і методи лікування можна перевірити практично, але для перевірки істинності результатів досліджень у інших соціальних і гуманітарних науках необхідні десятиліття застосування, а в історичних немає надійного критерію істини часто взагалі. Це призвело до формування віртуально-симулятивного характеру багатьох досліджень у розвитку та поглибленні помилкових теорій, що виникли на ранньому етапі становлення окремих наукових дисциплін.
Як зазначив Френсіс Бекон 400 років тому, людина схильна вірити в те, чому вона віддає перевагу, а істина не завжди може бути їй цікавою або корисною. Особливо це стосується питань походження народів та їхньої ранньої історії. Міфічна історіографія може задовольнити людину більше, ніж незвичайні та невизнані результати, що суперечать традиційним уявленням. Однак помилкове уявлення про передісторію народів порушує причинно-наслідковий зв'язок між доісторичними та історичними подіями та його наукова цінність дорівнюватиме нулю. Політика держав, заснована на хибних ідеях, призвела і може призвести у майбутньому до катастрофічних наслідків. Типовим прикладом є політика нацистської Німеччини, заснована на ідеї переваги так званої арійської раси, незважаючи на те, що такої раси взагалі не існує, хоча арійці як давній народ відомий, німці мають до них дуже віддалене выдношення (див. Эфект плацебо в науці з моральної точки зору).
Уявлення про вищу арійську расу тісно пов'язане з широко поширеним серед європейців упередженням про перевагу західної цивілізації, що називається європоцентризмом. На думку істориків інших країн світу, виникнення ідеології нацизму пов'язане саме з європоцентричним світоглядом (Karatay Osman. 2003, 6). На їхню думку, у європейській історіографії переважає стійкий шаблон визначення відносин між кочовими народами та розвиненими державами древнього світу, який характеризується як постійна боротьба між варварами та цивілізацією (Ibid, 3). Навіть якщо народи давніх цивілізацій, як і сучасного західного світу, у чомусь перевершували інші народи, з філософської точки зору не можна сказати, що вони були або перебувають на правильному шляху розвитку. Постійні політичні кризи в стародавньому Китаї та Персії, занепад Греції, руйнування Римської та пізніших імперій суперечать цій точці зору.
Ми знаємо про досягнення кочових народів, що багато в чому визначають хід історії, таких як приручення дикого коня, розвиток кінного та колісного транспорту, високорозвинена обробка металів, удосконалення зброї, методів управління та інші. Розширення скотарських племен відбувається за рахунок використання коней при експансії та пошуку пасовищ. Верхова їзда та набіги на сусідів з метою крадіжки худоби призвели до перерозподілу багатств, соціального розшарування суспільства, утворення племен під проводом вождів, які одночасно були і первосвящениками. Проте вчені не завжди точно знають етнічну приналежність племен та використовують власні припущення. У пошуках причин лідерства європейців вони виходять із того становища, що економічна діяльність індоєвропейців була орієнтована переважно на тваринництво, помістивши прабатьківщину індоєвропейців у степовий простір на схід від Нижнього Дніпра до Південного Уралу (Pavlenko Yu.V. 2004, 229-230). Однак у науці існують інші припущення про місцезнаходження прабатьківщини індоєвропейців (Стецюк Валентин. 1998, 27-36, 42-44). Так само прабатьківщина тюрків протягом багатьох десятиліть була предметом нескінченних суперечок з упередженням європейських учених, що відтіснили тюрків на узбіччя світової історії:
Коли потрібно було знайти прабатьківщину для тюрків, деякі місця в північно-східному Сибіру вважалися придатними, і було ясно, що тюрки повинні задовольнятися цим і що більшого вони не заслуговують (Karatay Osman. 2003, 6).
Локалізація прабатьківщини сучасних народів має першорядне значення для відновлення їхньої історії, оскільки в давній історії багато народів шукають свою велич. У дослідженні цих проблемних питань європейські вчені виявляють особливу активність і диктують вченим інших країн дотримуватися своїх методів дослідження та отриманих з їх допомогою висновків. Це добре видно з боку в іншому спірному питанні про можливу спорідненість тюркських та монгольських мов:
Індоєвропеїсти диктували і продовжують диктувати тюркологам шляхи та методи вивчення етногенезу та інших проблем історії та мовознавства тюркських народів (Лайпанов К.Т.., Мизиев И.М.. 2010, 4)..
З цієї теми боротьба думок у науковому світі триває вже багато десятиліть, і жодна з них не стала загальноприйнятою:
В даний час ця проблема, як і багато інших, виливається в суперечку цілих поколінь вчених, жодне з яких не може переконати один одного (Clauson G. 1969: 22).
Минуло 50 років відколи були написані ці рядки, але ситуація не змінилася. Взаємовиключні погляди дозволяють припустити, що одна з них неправильна. У зв'язку з цим виникає сумнів щодо ефективності методів дослідження в історичній лінгвістиці. Коли наука безсила вирішити фундаментальні проблеми, помилкові теорії можуть набути расового характеру, що не сприяє збалансованим відносинам між народами, підриває їх миролюбний характер, загрожує збройними конфліктами, коли може використовуватися і космос. Нездатність гуманітарних наук дійти істини, використовуючи наявні знання, призводить до ідеї синтезу гуманітарних і природничих наук з допомогою математичних методів, давно пропонованих ученими:
Важне тільки те, що всякі взаємини людські і взагалі світові найлекше означити числом, обємом і положенням у просторі і часі, через що вони легко укладаються в рямки математичних символів (Свєнціцкий І. 1927, 53).
Однак безуспішні спроби математизувати гуманітарні науки приводять до висновку, що їхні можливості зробити це обмежені принциповою відсутністю "кількісної міри для переважної більшості понять" (Воїн А.М. 2016) та відсутністю необхідних методів у самій математиці.
Цей сумний висновок далекий від істини. Лінгвістика може обробляти великі обсяги одиниць мовної лексики, і ця можливість реалізується. Зокрема, достовірні результати можна отримати, використовуючи графоаналітичний метод, що дозволяє знайти споконвічні місця поселень давніх народів та визначити етнічну приналежність археологічних культур, а за ними особливості духовного світу їхніх творців. (Стецюк Валентин. 1998).
На жаль, істина не завжди може здатися корисною з політичних причин, і це також проблема політології та епістемології. Вивчення біографії та взаємовідносин сучасних людей ефективними методами може бути настільки ж захоплюючим і корисним, як освоєння космосу, якщо керуватися не тільки розумом, а й совістю. Зупинити процес освоєння космосу неможливо, але його темпи слід узгоджувати з розвитком гуманітарних наук.
Насамперед у науковому світі необхідно дійти єдиної думки про мету людського існування. Єдність думок, навіть якщо вона потребує постійного коригування, допоможе гармонізувати шляхи розвитку різних галузей науки. Темі нашої розмови відповідає припущення, що Бог створив людину для одухотворення бездушного космосу. Однак треба погодитися, що людина ще не готова до цієї місії.