Давньоанглійський напис на Кавказі

Присутності англосаксів у Східній Європі я присвятив кілька статей, які можна знайти в Інтернеті. Численні факти дають підстави стверджувати, що у складі племінного союзу алан були англосакси. Пропонована до уваги читачів стаття не лише підтверджує цей факт, а й дає матеріал для відновлення історії формування сучасної англійської мови. Рятуючись від навали гунів, переважна більшість аланів відійшла захід, на територію готів, з якими пов'язали свою подальшу долю. Менша частина мігрувала на Північний Кавказ і тому є свідчення в місцевій топонімії (див. карту нижче).

Англосаксонська топонімія в Приазов'ї і на Північному Кавказі.

Топонімія маркує шлях руху алан з Донбасу, вони проживали до гуннського навали, та їх поселення на Північному Кавказі. Найбільш переконливі приклади наведені нижче.

Єя, річка що втікає в Азовське море і похідні від цієї назви – д.-анг. ea "вода, річка".

Сандата, річка, лп Єгорлика, лп Манича, лп Дону і село на цій річці – д.-анг. sand "пісок", ate "бур'ян".

Малий і Малий Гок, річки, пп Єгорлика, лп Манича, лп Дону – д.-анг. hōk "гак".

Зеленчук, нназва близько десятка рік і населених пунктів на Кубані та в Україні. Велике поширення та незвичайна форма свідчать проти слов'янського походження назв – д.-анг. selen "данина, подарунок", cuc, cwic "живий".

Сенгиліївське, село в Шпаковськомук муніципальному окрузі Ставропольського краю – д.-англ. sengan "палити, опалювати", leah "поле, луг".

Гузеріпль, селище в Майкопському муниціпальному районі Республіки Адигея – д.-анг. hūs "дім", "місце для дому", rippel "подлісок".

Баксан, річка і місто в Кабардино-Балкарії – д.-анг. bæc "потік", sæne "повільний".

Ельбрус, гірська вершина в Кабардино-Балкарії – д.-англ. æl "шило", brecan "розломити", bryce "розлом, тріщина", д.-сакс. "те саме", к чергується з с. Ельбрус має дві вершині розділені сідловиною.

Ельбрус
Фото автора начерка "Мій похід на Ельбрус"

Серед усіх топонімів гаданого англосаксонського походження зустрічаються подібні назви, що мають тлумачення давньоанглійською мовою, але не всі вони могли бути присвоєні англосаксами, а давалися пізнішим населенням при переселенні на нове місце проживання за аналогією з назвами колишніх поселень. Виділити саме англосаксонські дуже складно, тому всі вони наносилися на карту, що певною мірою збільшує щільність англосаксонської топонімії і в результаті дає хибне уявлення про кількість англосаксів, що проживали на Північному Кавказі. Подібні назви та їх етимологія наводяться нижче:

Гундоровська, Гундоровський – д.-англ. hund "собака", ōra "берег, край".

Кумашацька, Кумшацький, Кумшацьке – д.-англ. cumb "долина", sceatt "багатство, майноо”.

Маркин, Маркине, Маркове – д.-англ. mearc "границя, кінець", "знак"; mearca "позначений прочтіа, округ"

Те саме можна сказати про ідентичні назви:

Єя, – д.-англ. ea "вода, річка".

Манич, – д.-англ. manig "багато", yce "жаба".

Просунувшись на Північний Кавказ, англосакси продовжували відігравати провідну роль у політичному житті Північного Причорномор'я, що дало підставу припустити, що формування Хозарського каганату не обійшлося без їхньої участі (див. Хозари). Ця гіпотеза не сприймається фахівцями як ніби не має переконливих доказів. Так охарактеризував її Пітер Голден у приватному листуванні зі мною. Я думаю, що якби він не шукав спростування, а пошукав підтвердження гіпотезі, то знайшов би їх, мабуть, чимало. Істина має виявлятися у деталях. Також ніхто інший не спробував це зробити, я ж цим питанням не спеціально займався. Тим не менш, випадково виявлена ​​інформація зміцнювати мою впевненість у власній правоті. Як виявилося, ім'я одного з аланських ватажків Саросія (512-596), піддається розшифровці за допомогою д.-англ. searo "вправність, майстерність". Згідно з історичним документом він був князем, тобто стояв на чолі якогось державної утворення, з яким можна пов'язувати Кавказьку Аланію. Про нього збереглися звістки лише тому, що вторгнення до Північного Причорномор'я авар викликало занепокоєння у Візантії, і Саросій став посередником у їхніх стосунках із імператором Юстиніаном. Відсутність історичних документів про інших аланських правителів може мати різні причини. Можливо, їх ретельно й шукали.

Слева: Кавказская Алания (By Constantine Plakidas).

Про Кавказьку Аланію залишив деякі відомості угорський чернець Юліан.

Він відвідав її у 1235 р. під час пошуків прабатьківщини угорців здійснених за дорученням угорського короля Бели під час руху з міста Матрика в країні Сихії на західних схилах Кавказу:

… жителі (цієї країни – В.С.) представляють суміш християн і язичників: скільки містечок, стільки князів, у тому числі ніхто вважає себе підлеглим іншому. Тут постійна війна князя з князем, містечка з містечком: під час орання всі люди одного містечка озброєні разом вирушають на поле, разом косять, і то на суміжному просторі, і взагалі виходячи за межі свого містечка, для рубання дров, або для будь-якої роботи, йдуть всі разом і озброєні, а в малому числі не можуть ніяк вийти безпечно зі своїх містечок (Гарданов В.К. 1974, 33).

З опису видно, що ні про який племінний союз або про панівне плем'я в Аланії, як це мало місце на початку першого тисячоліття в степах України, годі й говорити. Якщо й залишалися ще в цих місцях англосакси, то дуже невелика кількість. Вільгельм (Гільйом де) Рубрук, відправлений королем Людовіком IX послом до Монголії, в 1253 р. вперше зустрівся з аланами в Криму і зазначив, що вони іменуються там аас (Рубрук Вільгельм де. 1957, XIII). Він також зазначив, що алани не п'ють кумис, з чого можна зробити висновок, що вони не були тюрками, для яких кумис є національним напоєм (там же, XII). Далі він іноді згадує аланів на Північному Кавказі і зокрема зазначає, що вони були відмінними ковалями. Ковальське ремесло алани могли освоїти за часів свого перебування на Донбасі. Проте Аланія, як державна освіта існувала, але її світанок припав на ранній час.

Свого часу було висунуто припущення про те, що Аланія була поділена на Східну та Західну Аланію (тобто власне Аланію). Нібито в кожній з цих частин країни правила окрема династія, і кожна мала свою самобутню матеріальну культуру. Автор ідеї запропонував власне розмежування ранньосередньовічних археологічних культур, яке відображає дуже тривале співіснування на півночі Кавказу двох головних етнокультурних регіонів – степового (що входить в область степових культур Північного Причорномор'я, Приазов'я та Поволжя) і гірського…” (Кузнецов В.А. 1973, 73).

Однако оказалось, что эта теория не подтверждается доказательствами. Напротив, источники ясно показывают, что в Алании была только одна правящая династия в любой момент времени, хотя сомнительно, насколько ее люди отождествляли себя со страной или династией (Latham-Sprinkle John. 2018, 3). Противник теории утверждает:

…хотя в этих источниках есть свидетельства регионального разнообразия, их нельзя резюмировать как различие между двумя долгоживущими, династическими, территориально ограниченными государствами (там же, 5).

Кроме того, есть основания считать, что термин “асы”, противопоставляеиый В.А. Кузнецовым аланам, не содержит в себе признака этнической принадлежности, а является идентифицирующим словом для любого центрально-северокавказского племени и он сохраняет это значение в ряде региональных языков. По-абхазски, например, все народы Северного Кавказа называются асами. Это значение — или, точнее, использование термина "ас" или "ос" для обозначения определенного сообщества долины — также встречается в языках Северного Кавказа (там же, 11-12). Более того, даже чуваши, особенно старшего возраста, до сих пор говорят: “Эпир Асем” (мы асы). Так же асами называют осетины балкарцев. Правда, их самих похожим словом оси (овси) назывют грузины. В то же время у осетин единого самоназвания нет, их широко распространенное название происходит из грузинского, а самоназвания отдельных осетинских субэтносов (дигорцы, иронцы и др.) не содержат в себе каких-либо намеков на этнонимы аланы либо асы. Рассмативая далее случаи упоребления слова “асы”, Латам-Спринкле делает такое заключение:

Если термин “асы”, первоначально относился к местной общине, то это может свидетельствовать о том, что основным методом самоидентификации в пределах Центрального Северного Кавказа оставалась местная община, а не этнос или царство. В любом случае представляется, что различие между терминами “ас” и “алан” было сложным, в большое мере менялось с течением времени и не может, как предполагал Кузнецов, объясняться давним бинарным этническим или политическим разделением (там же, 12)

В 1888 г. на правом берегу Большого Зеленчука в 30 км от поселка Нижний Архыз была обнаружена каменная стела с надписью греческими буквами. Дешифровку надписи сделал В.Ф. Миллер с использованием осетинского языка. С небольшими правками прочтение в настоящее время принято в науке, а датировка стелы определена 941 годом (Джуртубаев М. 2010, 198). Миллер считал, что в этой местности существовал христианский город, от которого сохранились развалины церквей, и предположил, что это был центр Аланской епархии (метрополии), о которой есть упоминания в византийской литературе. Однако с дешифровкой Мюллера согласились не все, поскольку он внес в текст восемь дополнительных букв, которых на стеле не было и без которых ее невозможно прочесть средствами осетинского языка (там же).

Справа: Прорисовка надписи Зеленчукской стелы в книге Джуртубаева, взятая у В.А. Кузнецова (там же, 199).

Надпись имеет разные варианты прочтения, в том числе с использованием осетинского, кабардинского, карачаево-балкарского, вайнахского и, возможно, других языков и споры о ее языке продолжаются до сих пор. Сама стела не сохранилась, попытки найти ее в 1946 и 1964 гг. не принесли успеха (Камболов Т.Т. 2006, 166). Без оригинала говорить о точности прорисовки текста не приходится, и это дополнительно усложняет расшифровку надписи. Странным в этой истории является то, Миллер, Абаев и другие знатоки иранских языков не дали расшифровки самого названия Архыз, что могло бы добавить им уверенности об осетинском происхождении стелы.

Дело в том, что в горном районе Архиз имеется несколько топонимов, которые расшифровываются именно при помощи осетинского языка:

Архыз, река, лп Псыша, лп Большого Зеленчука, лп Кубани – ос. æрхъис "кусочек", "заноза", "щепочка".

Загедан, поселок и река, пп Большой Лабы в Карачаево-Черкесии – ос. дзаг "полный", дон "вода, река".

Кардоникская, станица в Зеленчукском районе Карачаево-Черкесии – ос. кæрдо "груша", нигæ «прибрежная полоса, поросшая травой».

Мара, река, пп Кубани – ос. мæра "дупло".

Сынты, прежнее название аула Нижняя Теберда в Карачаево-Черкесии – ос. synt "ворон", syntæ "тенёта, сеть для ловли зверей". Этот апеллятив часто встречается в топонимии Осетии, но в топонимах он может иметь иное значение (Цагаева А.Дз. 2010. 460).

Такое скопление осетинских топонимов на небольшой территории говорит о присутствие осетин в какое-то время на территории Алании, что могло быть отражено в письменных источниках. Впоследствии они могли быть вытеснены аланами к местам их современного расселения и это повлеколо за собой путаницу в локализации Осетии, которую отмечает Цукерман:

… располагая лишь неточными переводами, Мюллер сделал почти сюрреалистические выводы касательно расположения этносов: алан он разместил на западе, у истоков Кубани, асов – восточнее, затем снова алан – еще дальше на восток, в стране Ардоз (Цукерман К. 2005, 78).

В свою очередь, Абаев, не имея надежных исторических свидетельств и даже без четкого представления о местах поселений осетин на Кавказе, сделал поспешный вывод об осетинском тексте на стеле и заявил о существовании осетинской писменности уже в средние века. Других данных, подтверждающих этот вывод, не обнаружено до сих пор, однако авторитет Л. Згусты, увидевшего в тексте реликт праосетинского языка (Zgusta Ladislav. 1987), способствует тому, что вывод Абаева до сих пор имеет приверженцев.

Хотя во времена Рубрука на Северном Кавказе уже не осталось отчетливых англосаксонских следов, имена царей Алании могут свидетельствовать, что правящей верхушкой царства были англосаксы. Царица Грузии Тамара (годы правления 1184-1213) была внучкой “царя аланов” Худдана, и его имя можно понимать как “Особа высого достоинства” (др.-англ. had/hæd “особа”, “ранг”, “достоинство”, dūn “высота”, “гора”). В свою очередь, царица вышла замуж за Давида Сослана, якобы какого-то аланского принца. С именем Сослан можно связывать др.-англ. sūsl “страдание, мука” (-аn – суффикс) и другие подобные слова. Такое толкование не соответствует высокому происхождению, но дело в том, что о предках Сослана ничего неизвестно. Предполагается, что царское достоинство ему могло быть приписано из политических соображений в более поздние времена (Latham-Sprinkle John. 2018, 20-21). Поиски англосаксонской антропонимии, сохранившейся в исторических документах должны подтвердить главенствующее положения в Алании англосаксов. Будучи в меньшинстве, они со временем растворились среди местного населения.

Документальным свидетельством пребывания англосаксов на Северном Каказе как раз и может быть надпись на найденной стеле. Я думаю, что она была сделана на языке, близком к древнеанглийскому. Более четкие знаки на стеле я записал в таком виде: νικολαοσ σαχε θεφοιχ ο βολτ γεφοιγτ πακα θαρ πακα θαν φογριτ αν παλαμ απδ λανε φογρ – λακα νεβερ θεοθελ. Воспользовавшись для расшифровки надписи предполагаемого англосаксонского происхождения этимологическим словарем древнеанглийского языка (Holthausen F. 1974) и кратким словарем древнесаксонского языка (Hall John R. Clark. 1916), я увидел возможность толковать надпись так: "Сакс Николай похоронен здесь обреченный на смерть предательской стрелой коварного слуги, украшен прочным столбом путь украшающим – подарил племянник Феофил".

Надпись не имеет четкого разделения текста по словам, я это сделал по своему усмотрению. Ниже рассматриваются выделенные предполагаемые слова:

1. νικολαοσ (nikolaos) – не вызывает сомнения, что это имя предполагаемого погребенного Николай (гр. Νῑκόλαος).

2. σαχε (saxe) – слово выделено на стеле интервалами и может означать фамилию, статус или национальную принадлежность. Лучше всего подходит др.-англ. Seaxe “сакс” и др.-сакс. Sahse “то же”.

3. θεφοιχ (thefoix) – ключевое слово надписи, от значения которого зависит весь ее смысл. Предлагаются к рассмотрению др.-англ. đafian “gestatten, einräumen; erlauben, dulden; billigen, zustimmen”. Первые два слова на немецком языке приблизительно одинаковый смысл “разрешать, позволять, допускать”, но нем. einräumen имеет все-таки основное значение “укладывать”, что соответствует составляющим слова ein “в” и Raum “пространство”, “место”. В составе слова gestatten также имеется слово, означающее “место” (Stätte) и от него происходит слово bestatten “погребать, хоронить”. Из этого следует, что значения “разрешать, позволять, допускать” являются производным и от первоначального “вмещать”. Очевидно, подобная метаморфоза произошла с др.-сакс. đafian “to allow, suffer, endure, permit, tolerate”, т.е. имеющее значение подобное немецким словам. Принимая все это по внимание, предполагаем, что слово θεφοιχ является производным от đafian и, воможно, его следует разбить так θεφο-ιχ, где ιχ – местная форма глагола в третьем лице ед.ч. (is).

4. ο βολτ (o bolt) – др.-англ. , др.-сакс. bolt “стрела”, др.-сакс. o = on, of, т.е. o bolt – косвенный падеж от bolt.

5. γεφοιγτ (gefoigt) – др.-англ., др.-сакс. fæge “обрекать к смерти”, ge – префикс интенсифирующий действие глагола и указывающий на полноту или совершенство.

6. πακα (paka) – др.-сакс. pæca “обманщик, мошенник”.

7. θαρ (thar) – др.-англ. đār (a) “здесь, там”, др.-сакс. đǣr “там, туда”.

8. πακα θαv (paka dan) – др.-сакс. pæca “обманщик, мошенник, др.-сакс. đǣn= đegn “слуга, вассал”.

9. φογριτ (fogrit) – др.-англ., др.-сакс. fæger “красивый”, др.-англ., др.-сакс. fægrian “становиться красивым, украшать”.

10. αν (an) – др.-сакс. ān “сильный, крепкий”.

11. παλαμ (palam) – косвенный падеж от др.-англ., др.-сакс. pāl “столб”.

12. απδ (apd) , очевидно, ошибка прорисовки, должно было быть ανδ – др.-англ., др.-сакс. and “и”.

13. λανε (lane) – др.-англ., др-сакс. lane “дорога”.

14. φογρ (fogr) – см. φογριτ.

15. λακα (laka) – др.-англ. lācian “дарить”.

16. νεβερ (neber) – др.-англ., др-сакс. nefa “племянник, внук”, -r – суффикс.

17. θεοθελ (theothel) – Феофил (гр. Θεόφιλος).

Возможно, на указанном месте был похоронен Сакзь, половецкий хан, брат Бегубарса. Судя по именам половецких ханов, в летописях под общим названием половцев понимались разные народы, населявшие Северный Кавказ и Приазовье (см. статью Этнический состав половцев). Среди них были и аланы-англы. Имя брата Сакзя Бегубарса можно расшифровать при помощи др.-англ. beg “ягода” и ūfer “берег” (в целом “смородина”, ср. укр порічки “то же”). Другими англосаксами среди половецких ханов могли быть Искал и Кытан

Морфология языка, на котором говорили англосаксы Алании, нам остается неизвестной, поэтому точно перевести Зеленчукскую надпись не представляется возможным. Тем не менее, поданная выше ее интерпретация должна быть близкой к оригиналу по смыслу. И если бы германисты взялись за тщательное изучение надписи, то могли бы получить свидетельства о более древнем английском языке, чем тот, который теперь называется древнеанглийским. Язык англосаксов Алании мог сохранить его некоторые реликты.

История Северного Кавказа богата загадками, но пока в их разгадках больше фантазий, чем скрупулезных исследований.