Стародавні українські прізвища іншомовного походження.

Визначення походження прізвищ є дуже складною і делікатною справо. Ця робота не повинна обмежуватися тільки лінгвістичними дослідженнями, бо походження багатьох слів у різних мовах залишається невідомим і має сумнівне або навіть помилково пояснення. З другого боку, пріоритет мають пояснення походження прізвищ на рідній мові, історіографії, соціології та географії. До пояснення із залучення іноземних мов критичне, особливо в тих випадках, коли етнічний склад населення на території поширення рідної мов у давні часи лишається невідомим.

Поштовхом до пошуків стародавніх українських прізвищ іншомовного походження стали знахідки слідів прадавнього населення України в топонімії (Стецюк Валентин. 2002). В процесі цілеспрямованих пошуків було виявлено біля двох сотень назв, які не мають іншого тлумачення, як тільки засобами чуваської, німецької або англійської мови. Пошуки були продовжені із залученням інших мов, присутність носіїв яких на території України була виявлена різними методами. В процесі цієї роботи було помічено, що в населених пунктах, назви яких тлумачаться певною мовою, зустрічаються прізвища, які тою самою мовою можуть бути розтлумачені також. Таким чином виникло припущення, що антропонімія, як і топонімія, зберігає сліди присутності в Україні різних народів ще до прибуття слов’ян. Ще до того в експедиції "Дністер" Товариства Лева впродовж кількох років збирався реєстр типових прізвищ населення Наддністрянщини. Реєстр був опублікований як додаток до книги "Культурні грона Дністер" (Стецюк В. 2001, 156-214). В реєстрі є чимало прізвищ, які мають неукраїнський вигляд. Цей матеріал і був покладений за основу пошуків антропонімів неукраїнського походження. З реєстра були вибрані прізвища, які характеризують певні людські якості або говорять про можливе походження людини чи рід занять. В процесі цієї роботи в коло досліджуваних включалися прізвмща знайдені в засобах масової інформації, які з вигляду теж не здавалися українськими. Слова тільки з доброю фонетичною подібністю, але з сумнівною можливістю використання в якості імені відкидалися. Робота була полегшена представленою в Інтернеті на Карти поширення прізвищ України, де позначається кількість і місця поширення кожного з українських прізвищ.

Українські прізвища германського походження

Розпочнемо огляд стародавніх українських прізвищ іншомовного походження з тих, що можуть мати германське походження. Їх не найбільше в Україні, але на них простіше пояснювати теоретичні положення, оскільки українська мови більше пов’язана з германським, ніж з іншими, які будуть залучені далі. Деякі українські прізвища можуть мати трактування як з допомогою української мови, так і німецької або англійської. Однак є такі прізвища, яким не знайдено пояснення в жодній з використовуваних мов. Як приклад, візьмемо прізвище Манжос, носіїв якого за даними карти прізвищ налічується в Україні 1743 носія, з яких 226 проживають у Харкові і ще додаткова кількість у Харківській області. Дещо менше їх у Полтавській області, серед районів якої найбільше у Хорольському (122). Зрозуміло, що того самого походження є прізвища Манжосова (104 носія) і Манжосов (84). З поширенням цього прізвища у Чернігівській області пов’язана назва сала Манжосівка у Прилуцькому районі. Походження цих онімів можна пов’язувати з д.-анг. mangian "торгувати" і wōs "сік", "юшка", а перше з яких використовувалося для утворення інших, таких як прізвище Манжула (932 носіїв) і назва села Манжелія у Кременчуцькому районі Полтавської області (пор. mangian і leah "поле", "ліс", wĕl "добрий"). Похідне від mangian д.-анг. mangere "купець", "торговець" разом з д.-анг. ãc (анг. oac) "дуб" присутнє в топонімі Манжерок на Алтаї. Значення д.-анг. mangian "торгувати" добре пояснює назву торгового центру Мангазеяна в гирлі Єнісею при sǣ "море". Такій поширеності слова mangian в англосаксонській ономастиці суперечить його гадане походження від лат. mango, -ōnis "шахраюватий купець" (Holthausen F. 1974, 214). Однак наведені в етимологічному словнику латинської мови споріднені з цим словом слова мають значення "обман", "хитрість", "підступний", "штучний", "робити гарним" і виводить їх з і.-є *mang- (Walde Alois, Dr. 1910, 461). Натомість Ю. Покорни, додавши до цих значень "гарний", "милий", "корисна річ", "щастя", "чарівний засіб", наводить приклади з різних мов, а вихідним вважає і.-є *meng- (Pokorny J. . 1949-1959, 731). Як бачимо, відношення до торгівлі має тільки латинське слово, при чому з означенням "шахрайська". Так само розуміли торгівлю і англосакси, використовуючи давнє індоєвропейське слово, в жодному разі не знаючи латини. Цей приклад добре свідчить наскільки ономастика корисна для порівняльно-історичного мовознавства.

Дослідження родинних взаємин германських мов графоаналітичним методом дало можливість локалізувати території формування первісних діалектів, з яких вони розвилися. Розміщення давніх германських племен мало би бути таке, як це показано на малюнку нижче.

Праворуч: Територія формувань германських мов в ІІ тис. до н.е.

Тевтони, предки сучасних німців заселяли Волинь, натомість прабатьківщина англосаксів була розташована між річками Прип'ять, Тетерів і Случ.

В процесі досліджень були виявлені численні сліди перебування давніх германців в Україні в топонімії. Це дало поштовх до систематичних пошуків германських слідів також і в антропонімії з використанням "Карти поширення прізвищ в Україні". В першу чергу пошуки були проведені на прабатьківшині тевтонів. Відповідність прізвищ гаданого тевтонського походження давньонімецьким словам перевірялася за етимологічним словником німецької мови (Kluge Friedrich. 1989).

Найпереконливіший рефлекс прагерманської мови в українських прізвищах дав пн.-герм. корінь *smala- "малий". Він є присутнім у поширеному прізвищі Смаль (3315 носіїв в Україні), хоча на перший погляд воно може мати слов'янське походження. Насправді це не так, тому що в теперішньому часі носії цього прізвища в кількості більше двох тисяч проживають переважно на історичній Волині, а фонетично цей антропонім дуже добре відповідає д.-в.-н. smal "вузький, маленький". Щоправда, найбільше носіїв цього прізвища проживає в Києві (140), але це наслідок не тільки пізніших міграцій українців, але і розташування неподалік прабатьківщини англосаксів, а в давньоанглійській мові також існувало слово smal "малий". Також є багато носіїв цього прізвища в Харкові (133) і в Куликівському районі Чернігівської області. Цей факт засвідчує переселення англосаксів на Лівобережжя. На прабатьківщині тевтонів у великих кількостях носіїв цього прізвища зафіксовано в Ковелі (112), в Радехівському (149), Сокальському (74), Бродівському (42) районах Львівської області і в таких районах Волинської: Іваничівському (106), Горохівському (99), Ковельському (77 без Ковеля), Любешівському (76), Камінь-Каширському (64), Рожищенському (28), Старовижівському (23) та інших, але у меншій кількості.

Однак найбільше рефлексів дав пгерм. корінь *stek-a, похідні від якого (двн. steckōn, stecko, нім. stecken, Stecken і под.) утворили семантичне поле у значеннях "колоти, проколювати, встромляти, палиця, кілок, стрижень іт.д." В українській мові при словотворенні цей корінь прийняв форму стець і від нього було утворено більше п'ятдесяти український прізвищ, найпоширенішими з яких є Стеценко (12911носіїв), Стецюк (8789), Стець (3798), Стецик (1569), Стецюра (1374), Стецько (1325), Стеців (806), Стецишин (743), Стецьків (484) і т.д. .

Прізвища Стеценко і Стецюра найбільш поширені в північно-східних областях України. Прізвище Стецюк найбільше поширене в Рівненській області, а саме в Кременецькому районі (254 носії), Костопільському (203), Здолбунівському (115) і в обласному центрі (118). Можна думати, що вони походять від двн. stecko "кілок". Наявність носіїв цього прізвища в дещо меншій кількості в сусідніх районах Хмельницької області і в самому Хмельницькому (236 носіїв), так само як і в Києві (520), пояснюється міграціями історичних часів. Прізвища Стець, Стецик, Стеців, Стецишин також більше поширені в Західній Україні.

Характерною є концентрація поширеного на Волині прізвища Бурко саме на кордонах прабатьківщині тевтонів, яке має відповідність у д.-в.-н. burg "городище, бург". В Сокальському, Жовківському районах Львівської обл. і в Ратнівському районі Волинської носіїв цього прізвища зафіксовано 110, 73, 88 відповідно. Також це прізвище наявне у Вінниці, Києві, Харкові як свідчення перебування в тих місцях англосаксів (д.-англ. burg). Однак це прізвище може мати і слов'янське походження, хоча на Волині прізвище Бурий зустрічається лише в одиничних випадках. В етимологічних словниках слово бурий не відноситься до праслов'янським і вважає за можливе запозичення з тюркських пізніших часів. .

Про присутність англосаксів на Лівобережжі є окремий розділ, а Вінниця маркує їхній шлях у Західну Європу, оскільки існувало д.-анг. winn "робота, зусилля, перемога". Відповідником йому є двн. winna "суперечка", яке можна пов'язувати з прізвищем Віннік присутнє на Волині (у Рожищенському районі 40 носіїв, Рівненському – 29). Схоже на нього прізвище Вінник, поширене на Сході України, може бути рефлексом іншого кореня (пор. "вина", "вино").

Українське прізвище Ших (285 носіїв) можна співвідносити з с.-в.-н. schiuhen "боятися", яке поширене головно у Львівській області (227 носіїв).

Очевидно, на Волині і в сусідній місцевості є й інші прізвища тевтонського походження, але в невеликій кількості. Такими можуть бути, наприклад, Хвіщук (121 носій) і Хвіц (60), які можна пов'язувати з двн. fisc "риба", Гігера (41 носій) – двн. hehara "сойка, сорока, галка", Шима (41) – д.в.н. scīmo "промінь, блиск", Гумеля (39) – свн. homele "хміль".

Переконливих слідів перебування англосаксів у Східній Європі зберіглося в антропонімії до нашого часу більше, ніж тевтонських, бо англосакси значно довше заселяли також і значно більшу територію ніж, тевтони. При цьому значна частина англосаксонських антропонімів витягнулася ланцюжком по тих же місцях, по яких тягнеться смуга топонімів можливого англосаксонського походження, яка маркує шлях міграцій англосаксів на захід. Прагерманські корені є як в давньоверхньонімецькій так і в давньоанглійській і давньосаксонських мовах, а англосакси рухалися тим же шляхом, який проклали до них тевтони. Тому точну етнічну належність германських антропонімів визначити складно, але показово, що концентрація їх частини добре відповідає скупченню готської і, в меншій мірі, франкської топонімії.

Германські антропоніми в Східній Україні можуть належати тільки англосаксам, але вони ж присутні в населених пунктах по шляху руху англосаксів на захід. Ось деякі з них:

Стеценко, в Україні 12911 носіїв, найбільше в Києві (1461 носій), Харкові (568), Сумах (293), Кривому Розі (273), Запоріжжі (237), Дніпрі (215), Хорольському районі Полтавської обл. (149), Радомишльському районі Житомирської обл., Чернігові (103) – д.анг. steсca "палиця".

В Україні прізвище Шот мають 575 носіїв, найбільше в Яворівському (153), Мостиському (80) і Жовківському (37) районах Львівської обл. – д.-анг. scot "постріл, швидкий рух".

Стаценко, в Україні 2148 носіїв, найбільше в Запоріжжі (95), Києві (89), Дніпрі (60), Донецьку (50), Харкові (46) – д.-анг. staca "стовп, кіл".

Стецюра, в Україні 1374 носія, найбільше в Немирівському районі Вінницької обл. (125), Києві (77), Вінниці (53), Краснокутському районі Харківської обл. (44), Сумах (40), Харкові (34), Білопільському районі Сумської обл. (32), Артемівському районі Донецької обл. (25) – д.анг. steсca "палиця".

За кількістю варіантів прізвищам від кореня стець мало поступаються прізвища від кореня фурс, який походить від д.-англ. fyrs/fyres "дрік" (англ. furze). Коренем цього слова може бути д.-англ. fyr "вогонь" Порівняй з фото внизу. Ось де поширені ці прізвища:

Фурса, в Україні 2401 носіїв, найбільше в Києві (174), Кривому Розі (126), Харкові (77).

Фурсенко, в Україні 1393 носіїв, найбільше в Києві (95), Білоцерківському районі (65), Запоріжжя (55)

Фурсов, в Україні 1328 носіїв, найбільше в Харкові (116 і в Харківському районі 25), Донецьку (95), Дніпрі (59), Мариуполі (40), Кривому Розі (37).

Фурс, в Україні 661 носіїв. Найбідьше в Києв (127), Попільнянськлму районі (53)

Фурсович, В Україні 247 носіїв. Найбільше в Дубровицькосу районі (135).

Фурсик, в Україні 214 носіїв. Найбільше в Кременецькому районі (127).

Фурсяк, в Україні 160 носіїв. Найбільшк в Березнівському районі (105).

Фурсік, в Україні 132 носіїв. Найбільше в Маневицькому районі (34).

Британ, в Україні 859 носіїв, найбільше в Петропавлівському районі Дніпропетровської обл. (75), Яворові Львівської обл. (60), Чернігівському районі (45) – д.-анг. brȳtan "розчавлювати, розламувати".

Грама, в Україні 551 носій, найбільше в Сокирянському районі Чернівецької обл. (54), Києві (52), Полонському районі Хмельницької обл. (43), Обухівському районі Київської обл. (34), Ружинському районі Житомирської обл. (33), Білопольському районі Сумської обл. (18), Олександрійському районі Кіровоградської обл. (15), Шполянському районі (12) і Христинівському районі Черкаської обл.; в Польщі живуть носії прізвища Gram в незначній кількості – д.анг. grama "ворог".

В Україні прізвище Салик мають 282 людини, найбільше в Тульчинському районі (42), Яворівському районі Львівської обл (35), Гусятинському районі Тернопільської обл. (28).

Шалько, в Україні 270 носіїв, найбільше в Чигиринському районі Черкаської обл. (14), Жовківському районі Львівської обл. (13) – д.-англ. scealс "служка, джура".

Пріцак, в Україні 149 носіїв, найбільше у Дрогобицькому районі Львівської обл. (80) – д.-англ. prica "цятка, укол, пляма".

Бірко, 134 носіїв, найбільше у Дніпропетровській і Кіровоградські областях (більше 100) – д.-англ. bierce "береза".

В Україні проживає 44 носія прізвща Лемпа, яке можна пов'язувати з д.-анг. lempihealt "кульгавий" (анг. limp "кульгати", д.-анг. healt "кульгавий").

Крацило, 14 носіїв, найбільше у Яворівському районі (13) – д.-англ. cracian "гуркотіти", "тріщати", "дзвеніти". Приблизно стільки ж на сусідній польській території у формі Kracyla або Kracylo.

Без сумніву, є ще й інші прізвища англосаксонського походження, але в меншій кількості. Такими можуть бути, наприклад, українські: Ронік (45 носіїв) – д.-анг. reonig "печальний", Пуцята (38) – д.англ. pucian "повзти" і tā “тягучий", "гнучкий”; Міцеля (24), Міцель (19) – д.-англ. micel "сильний"; Вітоль (19) – д.-англ. witol "мудрий"; Ремпа (11) – д.-англ. rempan "спішити", Трамболяк (11) – д.-англ. trem "маленька річ", būl(a) "прикраса".

Українські прізвища проточуваського походження

Пропонований список прізвищ був перевірений на відповідність чуваським словам і доповнений іншими варіантами розшифровок Олегом Дмитровичем Максимовим (Москва). Висловлюю йому сердечну подяку за допомогу.

Поштовхом до пошуків українських прізвищ проточуваського походження стали знахідки слідів прадавнього населення України в топонімії (Стецюк Валентин. 2002, 13-20). В процесі цілеспрямованих пошуків було виявлено більше сотні назв, які не мають іншого тлумачення, як тільки засобами чуваської мови. Ця мова була залучена для розшифровок географічних назв, оскільки вона близька до мови проточувашів, прабатьківщина яких була визначена графоаналітичним методом на лівому березі нижнього Дніпра (Стецюк Валентин. 1998, 50-52). Перші вдалі спроби розшифровок заохотили до розширення території дослідження. За весь час пошуків по всій Європі було виявлено більше тисячі можливих проточуваських топонімів (див. Тюркська топонімія в Східній Європі, Тюркськаська топонімія в Центральній і Північній Європі, Тюркаська топонімія в Карпатах і Угорщині). В процесі цих пошуків виникло припущення про можливість проточуваських слідів також і в антропонімії. Підставою для такого припущення стало прізвище Бакусевич подібного до старовинних чуваських чоловічих імен Паккуç, Пакус, Пакаç в селі Гавареччина Золочівського району Львівської області. Назва села, в якому поширене ремесло чорнодимленої кераміки, має проточуваське походження, бо розшифровується з допомогою чуваської мови приблизно як Гончарівка. Можливість існування прізвища Бакусевич і подібних до нього в інших місцях була перевірена в базі даних про прізвища України представленої в Інтернеті на Карті поширення прізвищ України. На карті позначена кількість і місця поширення кожного з українських прізвищ. Завдяки цій карті було виявлено, що прізвище Бакус в Україні мають 175 носіїв і з них 50 припадає на Пустомитівський район Львівської області (Ушковичі – 22, Неліпине -16), де існування проточуваських поселень може бути підтверджене проточуваською топонімією і археологічними даними черепинсько-лагодівської групи пам'яток, яка була визначена як гадана булгарська (Стецюк Валентин. 2000, 20). Прізвищ Бакусевич зафіксовано 20, найбільше в Золочівському районі Львівської області (7). Очевидно, якась невелика частина проточувашів українізувалася, але зберігла свої питомі імена ще у дохристиянські часи, а з поширенням християнських імен вони стали додатковим ідентифікатором як прізвище. Значення вказаних імен у чуваських словниках не наводиться, можливо, вони походять від чув. пак "швидко" або пакка "лупити, дубасити, бити" у поєднанні з афіксом уç. Цей афікс, так само, як і – аç, – еç вживається для утворення іменників. Таким чином, можна бути впевненим, що і деякі інші українські прізвища існують ще з доісторичних часів, так само, як і назви сіл, в яких вони живуть. З метою пошуків таких прізвищ були розпочаті дослідження, перші результати яких подаються в цьому розділі.

За прийнятим принципом слова тільки з доброю фонетичною подібністю, але з сумнівною можливістю використання в якості імені відкидалися. Наприклад поширені в багатьох селах Наддністрянщини прізвища Ченчик, Чинчик, яким фонетично досить добре відповідає чув. ченчĕке "острога", навряд чи надаються для власного імені, тим більше, що ці прізвище можуть походить від слова чернець (пор. ченці).

В інших випадках можливі різні пояснення прізвищ, тому їх проточуваське походження теж може залишатися під знаком запитання. Наприклад чув. пуç "голова" добре відповідає прізвищам Будзан, Будзяк, Будз, але воно може походити і від рум. buză "губа" або від слова будз для означення гуцульського сиру. Хоча останнє може мати як раз проточуваське походження (головка сиру).

Нагадаємо основні фонетичні відповідності чуваської і української мов:

Букви ă та ě передають редуковані звуки а і е. Найчастіше вони відповідають українським о (у) і е відповідно, але можуть і випадати.

Чуваська буква у історично найчастіше відповідає звуку а, зрідка у.

Чуваська буква а може відповідати українським а і о.

Чуваські букви е та и відповідають українським е та і, хоче взаємні заміни можливі.

Приголосні звуки чуваської мови мало відрізняються від українських, але в чуваській мові колишній к згодом перетворився в х, а ґ в к, тобто слів з ґ в чуваській мові взагалі нема, за винятком запозичених. Інші особливості такі:

Чуваські букви, що передають глухі, на початку слова і між голосними звучать більш дзвінко (наприклад, п звучить близько до б).

Буква ç передає звук близький до українського зь або ць. Оскільки глухі звуки часто мають відповідність у дзвінкій парі, то ç може відповідати також українському дз.

Чуваський звук, який передається буквою ч інколи походить з давнього т.

Нижче подаються українські прізвища з даними про кількість їх носіїв В Україні і найбільшу поширеність на окремих територіях. Для них приведені слова чуваської мови, подібні яким у проточуваській могли використовуватися як імена людей. Слова згруповані за можливістю характеризувати певні людські якості, походження або рід занять людини. Найбільш сумнівні виділені в окрему групу. Дані про поширення досліджуваних прізвищ поза межами України були взяті з сайту: "История фамилий".

Людські якості.

Арланов, 41 носій в Україні, найбільше у Луганську (9) – чув. арлан "хом'як". Етимологія неясна, є відповідники в казаській і деяких східних тюркських мовах (Егоров В.Г. 1964, 32; Федотов М.Р., 1996, 58).

Бабай, 612 носіїв прізвища в Україні, найбільше в Дніпрі (76) – чув. папай "дід".

Балух, 689 носіїв, найбільше у Львові (149) і Яворівському районі Львівської обл. – чув. пăлух "поганий".

Балюх, 61 носій в Україні, найбільше у Тернополі (10) – чув. пăлух "поганий".

Беца, 944 носіїв, найбльше у Воловецькому районі Закарпатської обл. – чув. пěçě "стегно".

Болюх, 1122 носія, найбільше у Бережанському районі (111), у Шепетівському -71 – чув. пулāх "плодючість".

Бурбело, 288 носіїв, найбільше в Києві (30), у Великоолександрівському раіоні Херсонської обл (21), Іллінецькому районі Вінницької обл. (17), Кадіївці Луганської обл. (12) = чув. пур "крейда", пĕлев "брусок".

Бурим, 685 носіїв, найбільше у Луганську (84), у Кадіївці (28), Алчевську (27), Новоайдарському районі (27) Луганської обл. – чув. пур "крейда", ĕм "смоктати".

Ванчак, 49 носіїв, найбільше у Львові (17) – чув. ванчăк "дрібний".

Витрикуш, 524 носіїв в Україні, найбільше у Львові (100) і Львівській області – чув. витěр "зіркий", куç "око". В Росії зафіксоване в м. Солігач (Костромська обл.) в 1461 р. Фонетична відповідність неповна, але добрий семантичний зв’язок слів.

Гамалій, 668 носіїв, найбільше в Києві (93), Сумах (25) і Броварах Київської обл. (23) – чув. кăмăл "характер", ие "злий дух".

Гамалійчук, 35 носіїв, найбільше в Меневицькому районі Волинської обл. (19), особливо в селі Копилля (9) – чув. кăмăл "характер", ие "злий дух".

Гамалія, 26 носіїв, найбільше в Маріуполі (9) – чув. кăмăл "характер", ие "злий дух".

Гатала, 341 носій, найбільше у Львові (121), Городоцькому районі Львівської обл. (55) – чув. катăл "колотися", "скорочуватися", "зменшуватися", "розбиватися".

Гатало, 50 носіїв, найбільше у Гусятинському районі Тернопільсьуої обл (8), Городоцькому районі Львівської обл. (55), Готало, 8 носіїв – чув. катăл "колотися", "скорочуватися", "зменшуватися", "розбиватися".

Гатальський, 29 носіїв, найбільше у Києві (7), Городоцькому районі Львівської обл. (55) – чув. катăл "колотися", "скорочуватися", "зменшуватися", "розбиватися".

Гаталюк, 51 носій, найбільше у Камінь-Каширському районі Волинської обл. (37) – чув. катăл "колотися", "скорочуватися", "зменшуватися", "розбиватися".

Гаталяк, 138 носіїв, найбільше у Львові (54) – чув. катăл "колотися", "скорочуватися", "зменшуватися", "розбиватися".

Гуцол, 215 носіїв, найбільше у Києві (122), але найбільша густина цих прізвиш по селах Хмелницької і Вінницькох обл. вздовж берегів Дністра – чув. хуçа "господар", хуçалăн "хазяйнувати, поводитися як господар".

Дзиндра 115 носіїв, найбільше у Львові (23) – чув. çын "людина" + тăрă "верх, вершечок".

Дзіндзя 14 носіїв, 9 в Горохівськлму районі Волинської обл., Зінзюк, 174 носії, набільше в Хотинському районі Чернівецької обл. (56) – чув. çинçе "тонкий". В Росії вперше зафіксоване у формі Зінзюк в Сесторецьку (Леніградська обл.) в 1682 р.

Дзундза, 672 носії, найбільше м. Калуш Івано-Франківської обл. (141) – Чув. çунса "погорілець" (запропонував М.Д. Масксимов). В Росії вперше зафіксована у формі Дзунза в Балаково (Саратовська обл.) в 1602 р.

Домбай, 156 носіїв, найбільше в с. Грушово Тячівського району на Закарпатті (59) – чув. тăмпай "бовдур". Можливе походження від каб. домбей "зубр", але адизькі племена на Закарпатті не перебували.

Кавкало, 76 носіїв, найбільше в Кельменцькому районі Чернівецької обл (35) – чув. хавхаллă "галасливий".

Калантай, 370 носіїв, найбільше в Києві (19), Колонтай, 377 носіїв, найбільше в Ширяївському районі Одеської обл. (54) – чув. кăлантай “ледар, ледащо” (приватне повідомлення), кăлин "ледар, лінивій", -тай – афікс, який утворює від іменних основ прикметники зі значенням "надлишкової ознаки, зазначеної в основі" з відтінком зневажливості.

Кандауров, 383 носіїв, найбільше в Києві (18), Луганську (17) – чув. кăн "поташ", тăвар "сіль".

Кондауров, 307 носіїв, найбільше в у Луганську (27), Києві (16), Донецьку (13) – чув. кăн "поташ", тăвар "сіль".

Канцедал, 579 носіїв, найбільше в Харкові (160), Концедайло, 188 носіїв, найбільше в Житомирі (32), а також кілька десятків прізвищ, які містять в собі подібні основи – чув. кан "відпочивати", çĕт "піднімати цілину", чув. діал. ал "орати цілину".

Карач 379 носіїв, найбільше в сусідніх селах Сновидів і Возилів (48), Бучачський район Тернопільської обл. – чув. кăрач "бідный".

Карачун 1009 носіїв, по всій Україні, найбільше в Летичівчькому районі Тернопільської обл. (67) – чув. кăрач "бідний", ăн "свідомість, розум".

Касауров, Косауров 35 носіїв, найбільше в Кадіївці Луганської обл. – чув. касă "вулиця, село", ура "скирда".

Котрус 26 носіїв, найбільше в Херсоні (5) – чув. Кăтраç чоловіче ім'я від кăтра "кучерявий".

Курпан 56 носіїв, найбільше в Новоодеському районі Миколаївської обл. (10) – чув. кăрпан назва духу.

Мантай, 18 носіїв, найбільше в Олександрії Кіровоградської обл. (5) – чув. мантай "великий, дужий".

Мартак, 14 носіїв, найбільше в Білій Церкві (11) – чув. мартăк "крихкий".

Матяр, 63 носії, найбільше в Лиманському районі Одеської обл. (27) – чув. матяр "легковажний, легкодухий".

Нарбут, 153 носії, найбільше в Києві (24) – чув. нар "красота", пăт "досконалий, повний".

Пацаган, 96 носіїв, найбільше в с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківської обл. (21) – чув. пасăк "великий", ăн "свідомість", "розум".

Першин, 2538 носіїв найбільше в Харкові (306) – чув. пĕрех "однаковый".

Петьовка, 166 носіїв найбільше в Мукачівському районі Закарпатської обл. – чув. пĕтев "тіло, тулуб", О.Д. Максимов пропонує ще інше значення цього – "підвіска (амулет) до сурбану (жіноча пов'язка для голови)"

Подколзін, Подколзіна 852 носії (63 носії у Кадіївці, найбільше в Україні), у Харкові 58 – чув. пат "зовсім", пăт "повний", кул "сміятися", çын "людина".

Сагала, 90 носіїв, найбільше в с. Боянець (17) Жовківського района и в м. Сокаль (11) Львівської обл. – чув. сакăл "рябий".

Сагало, 60 носіїв, найбільше у Маньківському районі Черкаської обл. (15) – чув. сакăл "рябий".

Сагаль, 381 носіїв, найбільше у Ковелі (48), Тернополі (22) – чув. сакăл "рябий".

Сакаль, 897 носіїв, найбільше в Свалявському районі Закарпатської обл. (457) – чув. сухал "борода".

Сартан 33 носії, найбільше у Кадіївці, Луганської обл. – чув. çарттан "щука".

Тарапура, 54 носія, найбільше у Луганську (13) – чув. тăрă "чистий" пурă "крейда".

Тимцюрак (Темцюрак теж), 109 носіїв, найбільше в Калуському районі Івано-Франкіської обл. (31) і сусідньому Жидачівському Львівської (21) – чув. тем "невідомо чий", çура "дитина" (тобто сирота) Добра фонетична відповідність і семантичний зв’язок слів з українським суфіксом.

Толпеко, 34 носії по всій Україні – чув. талпăн "кидатися, рватися, напружуватися", екки "характер"

Шепель, 6252 носії, найбільше в Києві (324), Запоріжжі (285), Дніпрі (193), Харкові (131) – чув. шеплĕ "сильний, міцний".

Шеремет, 8833 носії, найбільше в Києві (696), Дніпрі (393), Харкові (236) – чув. шеремет "бідака, страждалець".

Цюрак, 1945 носіїв, найбільше в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. (126) – чув. çурăк "розбитий, роздертий".

Юрчик, 275 носіїв, найбільше в Києві (92), але поширене більше в Західній Україні (у Камінь-Каширському районі Волинської обл. – 87, Костопільському районі Рівненської обл. 71 і т.д) – чув. ўрĕк "швидкий".

Походження

Єрченко, 351 носій, найбільше в Києві (52) – чув. ерчĕн "пасинок".

Керелюс, 43 носії, найбільше в Старосамбірському районі Львівської обл. , в селі Торчиновичі 13 – чув. хĕр "дочка, наречена", илӳ "взяття" + ç афікс для означення діючої особи. В цілому "жених".

Пелеш, 78 носіїв по всій Україні – чув. пĕлĕш "родич"

Пелех, 2491 носій, найбільше у Львові (384), – чув. пеллĕх "благословенний"

Тарабалка, 38 носіїв, найбільше в Заліщицькому районі (19) і саме в с. Шутроминці (12) Тернопільської обл. – чув. тăрă "верх" пулккă "стадо, зграя" (вихідне для слов. полк, герм. *fulka "народ").

Тарабалко, 12 носіїв, найбільше в Котелівському районі Полтавської обл. (5), також є кілька прізвищ в Заліщицькому районі Тернопільської обл. і в сусідньому Городенківськму Чернівецької – див. Тарабалка.

Халабура, 48 носіїв, найбільше в смт Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської обл. (17) – чув. халап "казковий", ăру "рід". Сполучення слів може характеризувати належність до легендарного роду.

Чаус, 1876 носіїв, найбільше в Києві (130), Чернігові (85), Львові (53) – чув. чувăш "чуваш".

Яхвак, 94 носії, найбільше в місті Самбір Львівської обл. (30) – чув. йăх "рід, плем'я", вак "дрібний". Семантичний зв’язок слів може характеризувати належність до незначного роду.

Різні

Баган, 715 носіїв, найбільше у Львівській обл., зокрема у Львові 45 і в Самбірському районі 45 – чув. пакан невідоме слово, пукан "чурбак".

Балан, 5530 носіїв, найбільше у Старожинецькому районі Чернівецької обл. (294), а також у Києві (292) і Одесі (253) – чув. пăлан "олень".

Барда, 509 носіїв, найбільше в Первомайську Миколаївської обл. (39) – чув. Пăртта – чоловіче ім'я.

Барта, 815 носіїв, найбільше в с. Форнош Мукачівського району (136) і в Мукачеві (97) Закарпатської обл. Таке прізвище (Barta) поширене також в Угорщині, але воно теж може мати чуваські корені, бо чуваська і угорська мови мають численну спільну лексику – чув. Пăртта – чоловіче ім'я.

Бегін, 100 носіїв, найбільше в Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. – чув. Пекине – чуваське чоловіче ім'я.

Бурак, 2283 носіїв, найбільше у Львові (167) – чув. пурăк "козуб".

Бурда, 2848 носіїв, найбільше у Харкові (167), Львові (145) і Києві (91) – чув. пуртă "сокира".

Галак, 932 носії, найбільше в Новоселицькому районі Чернівецької обл. (153), зокрема в с. Маршинці (116), є також скупчення в Уманському районі Черкаської обл. (50) – чув. кăлăх "даремний". Приймаючи до уваги поширеність прізвища, такий сенс викликає сумнів. Дещо ліпше калах "лопата, весло".

Галат, 932 носії, найбільше в Києві (65) – чув. хăлат "шуліка".

Джердж, 440 носіїв, найбільше в с. Возилів Бучацького району Тернопільської обл. (179). Є село Черче (Рогатинський район) – чув. çерçи "горобець". В Росії зафіксоване в Рассказово (Тамбовська обл.) в 1417 р.

Дзидза , 42 носії, найбільше в м. Чернелиця (13) Городенківського району, Івано-Франківської обл. – чув. çиç "блищати, сяяти".

Каврус, 16 носіїв – чув. каврăç "ясен".

Кампо, 204 носії, найбільше у Закарпатті, у Мукачовому – 41, також Кампов, 360 носії, у Мукачовому – 98 – чув. кăмпо, кăмпа "гриб".

Карач, 379 носіїв, найбільше в сусідніх селах Сновидів і Возилів (48), Бучачський район Тернопільської обл. – чув. кăрач "бідний".

Кардаш, 4811 носіїв, найбільше на Волині, у Сарненському районі – 268 – чув. кăртăш "йорж".

Кармак, 21 носій, майже всі в Запорізькому і Оріхівському районі Запорізької обл – чув. кăрмăк "вугілля".

Карташ, 65 носіїв, найбільше в Кременчуці (14) Полтавської обл. – чув. кăртăш "йорж".

Кацал, 143 носіїв, найбільше в с. Уладівка Литинського району Вінницкої обл. (30) – чув. каçал "вечірній, нічний".

Кашкар, 11 носіїв, Кошкар, 5 носіїв, більш поширені прізвища Кашкаров, Кошкаров можуть бути російськими або українськими на російський манер – чув. кашкăр "вовк".

Кокар, 69 носіїв, найбільше у Запоріжжі (18) – чув. кăкăр "груди".

Колчак, 146 носії по всій Україні – чув. кăлчак "підлящик".

Кончак, 273 носії, найбільше у Львові (57) – чув. канчăк "мішок", кăнчăк "калачиком, клубком".

Кошман, 1879 носіїв, найбільше у Києві (121), Харкові (74), Чернівцях (69) і Чернівецькій области (близько трьохсот) – чув. кăшман "буряк".

Курза, 108 носіїв, найбільше в Києві (31) – чув. хурçă "сталь".

Макаль, 24 носії, найбільше в с.Киданці Збаразького району Тернопільської обл. (8) – чув. мăкăль "шишка, пухлина".

Паранчук, 193 носії, найбільше у Львові (68) – чув. пăрăнчăк "ухил".

Пилат, 533 носії, найбільше у м. Городок Львівської обл. – чув. пил "мед", ăтă "посудина".

Покальчук, 337 носіїв, найбільше в м. Олевськ Житомирської обл. (80) – чув. пакăльчак "кісточка".

Пукан, 27 носіїв, найбільше в с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської обл. (11) – чув. пукан "чурбак".

Саволюк, 413 носіїв, найбільше в с. Іванівці Барського району (37) і с. Гавришівка Вінницького району (30) Вінницької обл. – чув. савăл "клин".

Савон, 713 носіїв, найбільше в м. Токмак Запорізької обл. (65) і в с. Вишеньки Бориспільського району Київської обл. (50) – чув. савăн "радіти, веселитися".

Савончук, 76 носіїв, найбільше в с. Висоцьк Дубровицького району Рівненської обл. (21) – чув. савăн "радіти, веселитися".

Сарахман, 977 носіїв, дуже поширене в м. Самбір (50) і сс. Ваньовичі (39), Морозівці Самбірського району Львівської обл. – О.М. Максимов пропонує сарăх "пожовтіти", ман – афікс дієприкметника у заперечній формі.

Сюмар, 46 носіїв, найбільше в с. Скала Оратівського району Вінницької обл. (8) – чув. çумăр "злива, дощ, дощовий".

Талавіра, 176 носіїв, найбільше в с Плахтіївка Саратського району Одеської обл., Талавиря, 86 носіїв, Талавера, 78 носіїв та інші подібні, поширені, за винятком Західної, по всій Україні – чув. тыла, тылла "м'яти, тріпати", вир "просо".

Таратута, 367 носіїв, найбільше у Дніпрі (28) і Харкові (28). Є українська страва таратута – чув. тăрă 1. "верх", 2. "чистий" і тутă "смак".

Халаїм, 253 носія, найбільше у с. Піщана Балтського району Одеської обл. (53) – чув. хăла "буланий, світло-коричневий", им "ліки".

Хаман, 32 носія, найбільше в Дрогобичі (8) – чув. хаман "міцний, здоровий".

Хамар, 40 носіїв, найбільше у Львові (17) і в Бережанах (13) – чув. хамар "наш, свій".

Харлан, 824 носія, найбільше В Києві (86), Запоріжжі (42), Кривому Розі (40) – чув. хурлан "журитися".

Ціздин, 231 носій, найбільше в с. Труханів Сколівського району Львовской обл. (119) – чув. çиç "блищати, сяяти", тĕн "віра, релігія".

Шаран, 799 носіїв, найбільше у Жидачівському районі Львівської обл. (59), Львові (45), Житомирі (36) – чув. шăран має багато різних значень і проблематично визначити, яке з них найбільше пасувало для імені людини – 1. "плавиться, топиться, растапливаться", 2. "тлеть", 3. "худеть, таять, высыхать", 4. "слабеть, дряхлеть", 5. "кипеть, спориться, ладиться", 6. "сиять, сверкать" .

Уже сама кількість українських прізвищ, які піддаються тлумаченню чуваською мовою, говорить про присутність проточувашів на Україні, але і їх просторовий розподіл підтверджує зроблений іншими методами висновок про їх тривале перебування саме на Західній Україні. Зокрема про це свідчать германсько-чуваські лексичні зв'язки, яким мовознавці не знаходять переконливих пояснень (Егоров Геннадий. 1993., Корнилов Г.Е. 1973), запозичення з проточуваської в інші індоєвропейські мови, а також скупчення проточуваської топонімії по сусідству з прабатьківщиною давніх германців, характерна чуваська лексика, деякі елементи чуваської народної культури і таке ін. (детальніше див. Полеміка). Заселяючи Західну Україну протягом декількох тисячоліть проточуваші створили тут ряд пов'язаних між собою археологічних культур досі невідомої етнічної належності. На початку III тис. до н.е вони стали творцями культури шнурової кераміки і поширили її в процесі своїх міграцій на величезному просторі від Скандинавії до передгір'їв Альп і від Рейну до Волги. Частина з них, що залишилася на території сучасної Львівської області, створила комарівську культуру (XV-XIII ст. до н. е.), а пізніше висоцьку (XXII-VI ст. до н.е). Після цього вони почали рух в степи України і стали відомі в історії під назвою скіфів (див. розділ Генезис скіфської культури). Інша частина проточувашів рушила в Угорщину, однак на Західній Україні нечисленне проточуваське населення залишалося до приходу туди предків сучасних українців, про що говорить не тільки ономастика, але спільні елементи народної культури українців і чувашів (див. розділ Культурний субстрат). Саме ці проточуваші стали творцями культури карпатських курганів (II-V cт. н.е). Ілюстрацією всіх цих процесів є карта Google My Maps, яка наводиться нижче.

Сліди перебування проточувашів в передісторичні часи на території України в ономастиці

На мапі червоними цятками і лінями позначені географічні об'єкти, назви яких можуть мати проточуваське походження.

Червоними зірочками позначені населені пункти, назви яких мають проточуваське походження, і одночасно в них зафіксована наявність прізвищ проточуваського походження.

Синіми цятками позначені населені пункти, в яких зафіксовано хоча б одне прізвище гаданого проточуваського походження. Синіми зірочками позначені населені пункти, в яких зафіксовано два або більше таких прізвищ.
Інтерпретацію ономастики засобами чуваської мови можна побачити на Google My Maps.

На наведеній мапі видно, що поширення проточуваської топонімії відповідає проточуваській антропонімії і в цілому проточуваська ономастика виражена більш щільно в Західній Україні. Крім того, в порівнянні із Західною Україною, населених пунктів на сході, в яких проживають носії прізвищ проточуваського походження, небагато, хоча повинно було бути більше. Це пояснюється тим, що в цілому по Україні робота, подібна до проведеної експедицією "Дністер", не проводилася, а в наявних джерелах складно знайти незрозумілі прізвища хоча б в районі Середнього Дніпра. Однак у самому Києві таких прізвищ достатньо (Шеремет, Нарбут, Карзан, Харлан та ін.) Носіями їх можуть бути переселенці з найближчої місцевості, але про те, що в Києві перебували проточуваші, а можливо стали навіть його засновниками, свідчить літописна легенда. За легендою місто заснували три брати Кий, Щек і Хорив. Ім’я останнього добре розшифровується чуваським хăрав "страх, переляк". Два інших імені при бажанні можна теж розтлумачити, але оскільки вони односкладові, тлумачень може бути кілька і вони не будуть переконливі. Але ось ім’я їхньої сестри Либедь, за яким названа київська річка, можна пояснити за допомогою чув.лĕпĕте "уголовина, видолинок". Пошуки можна продовжувати. Якщо це когось цікавить, звичайно.

Українські прізвища курдського походження

Прадавня історія курдів тісно пов’язана з Україною. У передскіфські часи їхні предки долго заселяли Поділля, після чого вони пустилися в довгі мандри по Балканах і Малій Азії, де вони стали відомі як кіммерійці. В якийсь час вони вздовж східного берега Чорного моря прибули на Таманськів півострів. На найближчий території вони заснували Боспорське царство, після розпаду якого там утворилося Тмутараканське князівство. Звідти велика частина частина курдів переселилася у Чернігівське князівство. Про їхню присутність в тих місцях говорить топонімія і навіть деякі запозичення в українську мову (вага, вишня, галузь, ганчірка, мешкати, озеро, тягар, челядь, чіп, яскравий і деякі інші). (Детальніше див. Кіммерійці", "До питання про ірансько-слов’янські мовні зв’язки"). З часом курди асимілювалися серед українців, але споконвічні курдські імена залишилися в українських прізвищах досі. Нижче подані ті з них, які вдалося виявити.

Гавриш, 7560 носіїв, найбільше в Киеве (504), Дніпрі (250), Харкові (197) – курд. gewre "великий".

Геврек, 68 носіїв, найбільше у Тарутинському районі Одеської обл. (32) – курд. gewre "великий".

Геврик, 47 носіїв, Найбільше в Дрогобичі (22), Гевря, 7 носіїв у Тячівському районі Закарпатсько обл. – курд. gewre "великий".

Геник, 903 носії, найбільше у Львові (69), Добромилі (46) і Новояворівську (37) – курд. hênik "прохолодний, холодний, свіжий".

Гера, 733 носії, найбільше в Косівському районі Івано-Франківської обл. (389) – курд. gera "косуля".

Гермак, 312 носіїв, найбільше у Львові (28) – курд. germ "гарячий, теплий".

Гунчак, 801 носій, найбільше в Чернівцях (66) – курд. gunc "горщик".

Гунченко, 1044 носія, найбільшу у місті Кам'янське Дніпропетровської обл. (69), Дніпре (68), Харкові (58), – курд. gunc "горщик".

Гунчик, 151 носій, найбільше в місті Каміінь-Каширський Волинської обл. (51) – курд. gunc "горщик".

Гур, 66 носіїв, найбільше в Києві (9), Харкові (6) – курд. gur 1."вовк", 2. "сильний, швидкий".

Гура, 4522 носія, найбільше в Києві (293), Харкові (243), Дніпрі (137), Кривому Розі (93), Горлівці (87), Донецьку (84) – курд. gur 1."вовк", 2. "сильний, швидкий".

Деманова, Деманова, 37 носіїв, Демань, 13 носіїв – курд. deman "швидкий, скорий".

Дідан, 140 носіїв, найбільше у Миколаєві (40) і в Баштанському районі Миколаївської обл. (23) – курд. didan "зуб".

Кармаліта, 461 носій, найбільше у Хмельницькому районі Вінницької обл (64). – курд. kar "користь, дохід", mal "дім, родина", "майно, багатство" .

Кармелюк, 174 носії, найбільше у Донецьку (15) у Підгаєцькому районі Тернопільскої обл. (11) Кармалюк 64 носії і подібні, поширені головно на Поділлі – курд. kar "користь, дохід", mal "дім, родина", "майно, багатство" .

Келеберда, 425 носіїв, найбільше у Великобурлуцькому районі Харківської обл. (83) и в Харькове (66) – курд. kele "голова", berd "камінь".

Кечик, 26 носіїв, найбідбше у місті Брянка Луганської обл. – курд. keçik 1. "береза", 2. "дочь".

Левандовський, Левандовська, 2105 носіїв, найбільше в Києві (173) – курд. lewand "гарний, статечний".

Майкут, 342 носії, найбільше у Львові (36) – курд. meykut "великий дерев'яний молот".

Мамко, 11 носіїв і існує багато подібних, деякі з яких, такі як Мамчин, очевидно походять від от слова мамця чи мамка, але такі як найбільш поширені як Мамчур, Мамчура, і навіть Мамченко є похідними від слова чоловічого роду. Крім того є курд. mamû "дід". Певно, більша частина прізвищ цього класу повинна мати курдське походження.

Мамченко, 859 носіїв, найбільше в Києві (87), Дніпрі (63) – курд. mam "брат батька, стрийко".

Мамчур, 3916 носіїв, нацбільше в Березневському районі Рівненськой обл. (390) – курд. mam "брат батька, стрийко".

Мігаль, 602 носія, найбільше в Харкові (39), Хмельницькому (39), Києві (33), Макіївці (19), Кривому Розі (15) – курд. mihal "марний, безглуздий", mihel "місце, місцевість".

Мурга, 1658 носіїв, найбільше в Києві (196), в місті Малині Житомирської обл. – курд. murǧ “птах".

Середа, 15037 носіїв по всій Україні, найбільше в Києві (806), Харкові (864), Запоріжжі (319), Дніпрі (318), Сумах (266), Донецьку (247), Чернігові (215), Львові (205), Кривому Розі (200) – курд. serede "старший". Незначне число прізвищ може походити від укр. середа (з усіх прізвищ за днями тижня найбільше носіїв прізвища Понеділок – 275) .

Чепель, 1604 носія, найбільше в Харкові (110), Запоріжжі (63) – курд. çepel “брудний" або çepilî "лівша"

Чечель, 1730 носіїв, найбільше в Києві (117), Запоріжжі (102), Дніпрі (96) – курд. çê “добрий, кращий", çêlî "рід, потомство".

Фендик, 244 носії, найбільше в Долинському районі Івано-Франківської обл. (70) – курд. fend "хитрий, лукавий".

Фендак, 98 носіїв, найбільше в Дрогобицькому районі Львівської обл. (45) – курд. fend "хитрий, лукавий".

Фисун, 1365 носіїв, найбільше в Запоріжжі (135), Харкові (109), Дніпрі (83) – курд. fisûn "чари, чаклунство".

Крім цих прізвищ в Україні є ще багато інших, фонетично близьких курдським словам, і які могли б годиться для імені людини, але їх кількість не дозволяє з упевненістю говорити про їхню давнину. У тих же випадках, коли вони поширені в населених пунктах гаданого курдського походження або в яких є інші курдські прізвища, їх можна брати до уваги. В цілому ж дані ономастики говорять про те, що курдського населення на території України було значно більше в її західній частині, ніж у східній. При цьому в Західній Україні переважають інші прізвища курдського походження.

Курдів у світі прилизно 30 мільйонів. Вони мають поселення у Туреччині, Іраку і в Ірані. Власної держави вони не мають, на що є історичні причини. Складну історію курдів треба вивчати, вона може дати відповіді на деякі питання державотворення.

Українські прізвища чеченського походження.

Успішний досвід пошуку українських прізвищ булгарського походження підштовхнув до подібної роботи на матеріалі чеченської мови для перевірки можливості чеченського походження тих загадкових українських прізвищ, які не розшифровуються ні за допомогою української, ні за допомогою чуваської мови. Така можливість зумовлена тим, що предки чеченців були печенігами та брали активну участь в історичних подіях на території України на зламі першого та другого тисячоліть нашої ери.

Доказом присутності чеченців в Україні є численна чеченська топонімія, огляд якої було зроблено у розділі Печеніги та мадяри. Збереження чеченських назв населених пунктів передбачає тривале проживання в них чеченців до того часу, коли їх поступово асимілювали українці. Проте асиміляція далеко не завжди супроводжується зміною особистих імен і вони збереглися до нашого часу. Пошук прізвищ чеченського походження проводився з використанням чеченсько-російського словника та Карти поширення українських прізвищ.

Найбільш поширеним прізвищем чеченського походження в Україні є Гапон, його носять 2770 осіб, найбільше у Києві (266 носіїв), Харкові (144), Полтаві (60), Чернігові (42); похідна від нього Гапоненко (3670 носіїв) зустрічається у тих самих місцях (Київ – 310, Харків – 175, Донцьк – 126 та ін.) – чеч. гIōпан род. відм. від гIап "застава, фортечна огорожа", що набуває значення відносного прикметника ("заставний"). Іншими прізвищами чеченського походження можуть бути такі:

Берцан, 16 носіїв цього прізвища, по вісім у Запоріжжі та у смт Врадіївка Миколаївської обл. – чеч.
берцан род. відм. від борц "просо", що набуває значення відносного прикметника.

Борц, в Україні зафіксовано 16 носіїв цього прізвища, а саме у Харкові (5), Маріуполі (3), Сумах (2) та в інших населених пунктах по 1-2 особи – чеч. борц "просо".

Букар, 134 носія, найбільше у Херсоні (13), Балаклії Харківської обл. (13) та у смт Троїцьке Луганської обл. (10) – чеч. букара "горбатий, сутулий". Скорочення чеченського слова пов'язане із морфологічними особливостями української мови.

Букартик, 226 носіїв, найбільшу у Львові (73) – чеч. букара "горбатий, сутулий".

Бурса, 504 носії, найбільше в селі Лопухів Тячівського району Закарпатської обл. (151) – чеч. бурса "вид чагарника".

Везарко, 18 носіїв, найбільше у Семенівському районі Чернігівської обл. – Чеч. вēзарг "коханець, коханий".

Гапон, 2770 носіїв, найбільше у Києві (266), Харкові (144), Полтаві (60), Чернігові (42); похідне від нього Гапоненко (3670 носіїв) зустрічається у тих самих місцях (Київ – 310, Харків – 175, Донецьк – 126 та ін.) – чеч. гIōпан род. відм. від гIап "застава, фортечна огорожа", що набуває значення відносного прикметника ("заставний").

Говрас, 122 носія, найбільше у Києві (21), але не всі вони корінні жителі, у селі В'язівок Городищенського району Черкаської обл. (17) – чеч. говрах "верхом" від говр "кінь", очевидно похідне слово мало значення "аершник" .

Гома, 437 носіїв, найбільше у Києві (29) – чеч. гōма "кривий, зизоокий".

Гота, 77 носіїв, найбільше у Вінниці (24) – чеч. гōта "плуг із упряжжю".

Деган, 8 носіїв, майже всі мешканці села Письмечево Солонянського району Дніпропетровської обл. (7) – чеч. деган "серцевий".

Джима, 281 носій, найбільше у Білій Церкві (79), Чернігові (24), Звенигородському районі Черкаської обл. (18) – чеч. жима "молодий".

Заза, 25 носіїв, найбільше у Дніпрі (5), Ромнах (24), Львові та Горлівці (по 3) – чеч. заза "цвіт" ( дерева, що розпускається), "процвітати".

Кеня, 227 носіїв, найбільше у Чернігівській області (Снівський район – 36, Чернігів -21, Городнянський район – 16), у містах Середина Буда (22) та Шостка (20) Сумської обл. – чеч. къēна "стара людина, старий".

Керлан, 68 носіїв, найбільше в Одесі – чеч. керла "новий".

Кизя, 24 носії, найбільше в с. Жихове Середино-Будського району Сумської обл. (13) – чеч. къиза "безжалісний".

Меца, 17 носіїв, более усі у Виноградівському районі Звкарпатської обл. – чеч. меца "голодний".

Мецан, 55 носіїв у селі Рихтичя Дрогобицького району Львівської обл. (20) – чеч. меца "голодний".

Моха, 59 носіїв, найбільше у місті Юогуславі Київської обл. (11) – чеч. мōкхō "сіруватий, смуглявий".

Нажа, 59 носіїв, найбільше у Черкасах (12) – чеч. наж "дуб".

Онда, 80 носіїв, найбільше в с. Білка Тростянецького району Сумської обл. (14) – чеч. онда "міцний".

Сабадир, 218 носіїв, найбільше в Кобеляцькому районі Полтавської обл. (34) – чеч. сāбадыйрг "миловар".

Хазай, 41 носій, найбільше в м. Ізюм Харківської обл. (9) – чеч. хазō "досить гарний".

Чеченська та угорська ономастика у Східній Європі

Бордовими точками позначені топоніми чеченського походження, темно-зеленими – угорського. Населені пункти, в яких зустрічаються прізвища чеченського походження, відмічені червоним кольором, угорського – зеленим.

У давнину територію України заселяли різні народи та залишили по собі нерівноцінну спадщину. Якщо не гнатися за сенсацією, а вивчати достовірні факти, можна знайти корисні відповіді на питання, які ставить сучасність.

За даними Сарматського ономастикону на початку першого тис. н.е. адиги за кількістю були на четвертому місці після іранських народів, тюрок і англосаків, складаючи 10% всього населення. Усі ці народи залишили свої сліди в топонімії України. Крім того, в Україні є багато прізвищ, які мають курдське і давньобулгарське походження. Очевидно рештки сарматського населення степів України залишалися до прибуття етнічних українців, поступово були ними асимільовані, але в деяких випадках зберегли свої імена в українських прізвищах. В з'язку з цим була зроблена спроба знайти серед українських прізвища можливого адизького походженя, які б свідчили про присутність в Україні черкесів. Для пошуку використвовувалася кабардинська мова як одна з адизьких. Нижче подаються результати цих пошуків.

Бадзюх, 232 носія цього прізвища, найбільше в Васильківському районі Київської обл. (87) – каб. бадзэ 1. "муха".

Бадзь, 83 носії цього прізвища, найбільше в Жовківському районі Львівської обл. (54) – каб. бадзэ "муха" або бэдж "павук".

Бадзьо, 57 носіїв, найбільше в Ужгородському районі Закарпатської обл. (10) – каб. бадзэ "муха" або бэдж "павук".

Бзенко, 232 носія цього прізвища, найбільше в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської обл. (87) – каб. бзэ 1. "язик", 2. "мова".

Билим, 331 носій цього прізвища, найбільше у Козелецькому районі Чернігівської обл (41) і Машівському районі Полтавської обл. – каб. былым "багатство".

Блащук, 1822 носія цього прізвища, найбільше у Києві (73), Барському районі Вінницької обл (64), Ізяславському районі Хмельницької обл. (62) – каб. благъэ "родич".

Вака, 153 носія цього прізвища, найбільше у Золотоніському районі Черкаської обл. (36) і Знам'янському районі Кіровоградської обл. (26) – каб. вакIуэ "орач".

Гижа, 180 носіїв, найбільше у Києві (29) і Козятинському районі Вінницької обл (28). – каб. хъыжьэ "сміливий".

Гупса, 26 носіїв, найбільше у Харкові (12) – каб. гупсэ "середина, центр".

Дей, 257 носіїв, найбільше у Дніпрі (43) – каб. дей "горіхове дерево, ліщина".

Джигун, 258 носіїв, найбільше у Чемеровецькому районі Хмельницької обл. (43) – каб. джегу "гра, танці", джєгун "брати участь в танцях, вечірці". Походження українського джигун вважається неясним, але зіставлення з кабардинським словом не виключається (Мельничук О.С. 1985, 52).

Джиджора, 150 носіїв, найбільше у Монастириському районі Тернопільської обл. (44) – каб.
джыджэ "блискучий",

Дзига, 249 носіїв, найбільше у Кобеляцькому районі Полтавської обл. (44) – каб.
дзыгъуэ "миша".

Диджик, Діджик, 14 носіїв, найбільше у Новобузькому районі Миколаївської обл. (5) – каб. дыдж "гіркий", дыджа "гіркота", "злість".

Жигадло, 926 носіїв, найбільше у Києві (88) – каб. жыгделэ "клен".

Жигайло, 888 носіїв, найбільше у Жовківському районі Львівської обл. (106) – каб. жыгей "дуб", жыгеилъэ "дубняк".

Жигун, 774 носія, найбільше у Києві (145) і Носівському районі Черігівської обл. (143) – див. Джигун.

Жигунов, Жигунова, 462 носія, найбільше у Києві (34) – див. Джигун.

Жуматій, 146 носіїв, найбільше у Добровеличківському районі Кіровоградської обл. (22) і Первомайському районі Миколаївської обл. (22) – каб. жумарт "щедрий".

Коцаба, 565 носіїв, найбільше у Коломийському районі Івано-Франківської обл. (86) – каб. кусабэ "смугастий".

Кулай, 602 носія, найбільше у Володимирецькому районі Рівненської обл. (68) – каб. къулай "багатій".

Курмак, 48 носіїв, найбільше у Михайлівському районі Запорізької обл. (68) – каб. къурмакъей "горло".

Мамирін, Мамиріна 24 носіїв, найбільше у Снігурівському районі Миколаївської обл. (17) – каб. мамыр "мир, спокій", "тиша".

Мамиркін, Мамиркіна 40 носіїв, найбільше у Макіївці і Луганську (по 7) – каб. мамыр "мир, спокій", "тиша".

Момрик, 107 носіїв, найбільше у Яворівському районі Львівсьої обл. (59) – каб. мамыр "мир, спокій", "тиша".

Момренко, 29 носіїв, найбільше у Роздільнянському районі Одеської обл. (4) – каб. мамыр "мир, спокій", "тиша".

Момро, 27 носіїв, найбільше у Канівському районі Черкаської обл. (7) – каб. мамыр "мир, спокій", "тиша".

Мурафа, 109 носіїв, найбільше у Галицькому районі Івано-Франківської обл. (52) – каб. морафэ "бежевий".

Сабала, 35 носіїв, найбільше у Борщівському районі Тернопільської обл. (68) – каб. сабала "курный".

Сабій, 81 носій, найбільше у Сімферопольському районі, Крим (68) – каб. сабій "дитя".

Собенко, 235 носіїв, найбільше у Пустомитівському районі Львівської обл. (60) – каб. цоб "віл".

Цибак, 205 носіїв, найбільше у Борщівському районі Тернопільської обл. (52) – каб. цыбэ "волохатий".

Цобенко, 224 носіїв, найбільше у Балтському районі Одеської обл. (74) – каб. цоб "віл".

Шубак, 96 носіїв, найбільше у Старосамбірському районі Львівської обл. (52) – каб. шубакъ "черепаха".

Дивіться також Стародавні українські прізвища іншомовного походження