Післявоєнні роки

В перший рік по приїзді на Донбас ми жили досить непогано, принаймні проблем з харчуванням не було. Американська допомога відчувалася і в тилу, але я впевнений, що такого благополуччя, як на Донбасі, не було більше ніде. Хлібозаводи випікали хліб з американської муки, здебільшого кукурудзяної. Він був солодкуватий, але якийсь несмачний, особливо черствий. На продовольчі картки видавали американську свинячу тушківку та інші продукти – якісь дуже смачні каші з м’ясом, згущене і сухе молоко, томатний сік, яєчний порошок, галети, цукерки, варення, каву, навіть жуйка була у досить великій кількості. Все це було дуже надійно запаковане у стандартних бляшанках, в яких могли бути ще менші бляшанки, і то все з грубими прокладками поміщалися у двошарові провощені коробки, і навіть така упаковка, не кажучи вже про самий її вміст, викликала у дорослих велике здивування – навіщо на це витрачати зайві гроші. Сходилися на тому, що в далекій дорозі продукти могли замокати, тому їх так надійно пакували.