Пропозиції щодо розбудови Збройних Сил України від cерпня 1991 р.
Впорядковуючи власний архів, знайшов документ, який я був підготував для розгляду на сесії Верховної ради 28-29 серпня 1991 р., тобто через кілька днів після проголошення незалежності. Текст документу подаю нижче.
Підготувавши документ, я познайомив з його змістом Ірину Калинець, яка на той час була депутатом ВР. Знаючи мене як професійного військового, вона поставилася до моїх пропозицій дуже уважно і запропонувала їхати з нею до Києва, щоб познайомити з ними В'ячеслава Чорновола і більш детально пояснити те, що я мав на увазі.
Не знаю з яких причин Чорновіл зі мною зустрітися не захотів і пропозицій моїх не взяв. Я був присутній на засіданні ВР як гість як раз тоді, коли Міністром оборони України був призначений генерал-майор Морозов, який тут же прийняв присягу на вірність народу України. Побачивши, що до розбудови Збройних Сил України залучають генералів, я заспокоївся, будучи впевненим, що військова справа не лишилася без уваги і довіряється професіоналам. Тоді для мене цього було досить. Але, як виявилося, 46-а ракетна армія (Вінницька) залишалася у підпорядкування Москви до 1994 року, майже до сумнозвісного "Будапештського меморандуму".
Тепер же, коли бачу, що наша армія виявилася не готовою до війни з Росією, я розумію, що розбудовою Збройних Сил України серйозно ніхто не займався і мені шкода, що я не довів свою справу до кінця. Між тим, деякі мої пропозиції актуальні і тепер. Подальша розбудова Збройних Сил України має йти під суворим контролем спеціального уповноваженого органу, членами якого мають бути особливо довірені особи. В умовах, коли Україна переповнена агентами Москви, довіряти цю справу будь-кому небезпечно.
