Мова, ономастика, міфологія

Оскільки в науковому світі панує концепція про іранську етнічність скіфів, то при умові погодження з цим, треба припускати, що скіфами могли бути лише предки осетинів і/або курдів. Осетини ніколи не полишали Східної Європи, а за даними аналізу Скіфського ономастикону серед населення Припонтійських степів були курди, які згідно з даними іранської топоніміки в якись час мали свої поселення на Правобережній Україні. З другого боку топоніміка і археологія переконують нас у тому, що скіфами були предки булгарів. За таких умов є необхідність розібратися у стосунках осетинської, курдської і чуваської мов (остання має бути дуже близькою до мови булгар).

У чуваській мові є досить багато слів, якими можна знайти відповідники в іранських мовах або навіть відразу в декількох з них, але найбільш численними є чувасько-курдські лексичні паралелі. Деякі з них іноді з відповідниками в інших іранських мовах подані у таблиці нижче.

Без сумніву, предки курдів і протобулгари повинні були проживати в тісному сусідстві на Правобережній Україні досить довгий час. Як тлумачення деяких імен ономастикону, так і чувасько-курдські лексичні паралелі дозволяють зробити припущення, що якась частина населення Правобережжя скіфської доби говорила на діалекті пракурдської мови, який ми будемо для зручності називати просто курдською мовою. Питання, яким чином предки курдів зі своєї прабатьківщини на вододілі між Десною і Окою потрапили на Західну Україну і яке вони мають відношення до скіфів, розглядається в розділі "Кіммерійці").

Особливих осетинсько-чуваських мовних паралелей не виявлено. Але несподівано один з найбільш завзятих апологетів іранського походження скіфів дає нам аргумент на користь їх булгарської етнічної належності. Є в осетинській мові слово fændyr, яким називають різні музичні інструменти. Абаєв пише про нього так:

Культурне слово, яке представляє значний історичний інтерес. Засвідчується у грецьких авторів з ІІ ст. н.е .:πανδουροσ "триструнний музичний інструмент типу лютні"… Вважають, що слово йде з лідийскої мови… Через грецький пройшло в деякі європейські мови: лат. pandura, іт. pandora, mandora, фр. mandore, (звідки в подальшому іт. mandolina, фр. mandoline). На північ від Малої Азії область поширення слова охоплює Кавказ і Південну Росію. Крім ос. fændyr пор. вірм. pandir, груз. (діал.) panduri, сван. pandvir, туш. pandur, чеч. pondur, інг. pondær. Сюди ж укр. бандура, пол. bandura. Для датування побутування слова в осетинській істотне значення має початковий f. Закон переходу p → f перестав діяти в осетинській давно; такі старі слова як padcax "цар", pyl "слон", paida "користь", які увійшли в осетинську мову за посередництвом кавказьких мов, зберігають p. Тому малоймовірно, що fændyr засвоєно з кавказьких мов. Найімовірніше відносити його ще до до-кавказького, тобто скіфо-сарматського періоду історії осетин, коли був у повній силі закон p → f. Можлив існування слова в скіфській пролило б світло і на укр. і пол бандуру. (Абаев В.И., 1958, 448).

Так от, таке слово в скіфській існувало, і його існування є одним із доказів того, що мова скіфів була не іранською, а булгарською. В чуваській мові є такі слова păntăr-păntăr – імітація тренькання струн, păntărtat – 1. бринькати, тренькати (про струнні інструменти), 2. тріщати, гуркотіти (про барабан). Оскільки чуваські слова означають не струнний інструмент, а лише гру на різних інструментах, тобто мають більш загальне значення, то саме їх слід вважати вихідними для назви різних музичних інструментів. Це логічно, але зрозуміло, що для скептиків одного факту мало, тому для остаточного вирішення питання етнічної належності скіфів звертаємось до скіфської міфології.

Почнемо з відомої від Геродота легенди про походження скіфів. Згідно з цією легендою першою людиною в колись пустельній країні був Таргітай, син Зевса і дочки бога ріки Борисфена (Геродот, IV, 5). Спеціалістам відомо, що д. тюркський *a рефлексувався в чуваській мові як u. В той же час д. тюрк. *g перейшов в чуваській у v, котрий спільно із сусіднім голосним дає дифтонг, а в нашому випадку ă (Рона-Таш А., 1987-1, 45-47). Прийнявши до уваги цю закономірність, Таргитай можна пояснити як "весілля богів" при чув. турă "бог" і туй "весілля". Це весілля можна віднести до відомої в міфології категорії "священних шлюбів" першопредків [Мифы народов мира, 1991]. У Таргітая було три сини: Ліпоксай (Λιποξαισ), Арпаксай (Αρποξαισ) і Колаксай (Κολαξαισ). В.І. Абаєв вважав, що другою частиною цих імен є – ксай і виводив її з ір. *xšaya "цар-володар" (ав. xšayā- "сяяти, блискати"), а імені Колаксай давав таку етимологію: *Xola-xšaya "Сонце-цар" [Абаев В.И., 1965, 35]. Перша частина відновленого імені викликає сумнів при відсутності засвідченого ір. *xola, хоча є в деяких іранських мовах xor/xur "сонце". Сам Абаєв вважав перехід r → l для іранських мов нехарактерним і шукав йому пояснення [Там же, 36], але пізніше в іншій роботі все-таки визнав, що «перша частина не ясна» [Абаев В.И., 1979, 310] . Два інших імені звичайно пояснюють як Гора-цар і Глибина-цар, що дозволяє бачити в усіх іменах зв’язок з елементами світобудови – верхнім, середнім і нижнім світами (Дудко Д.М., 1988, 66). Однак є ще й інша можливість інтерпретації всіх трьох імен на базі чуваської мови. В першу чергу звертає на себе увагу тюрк. arpa "ячмінь" (чув. урпа) і, далі, типово тюркське сай, котре, як і ксай, може бути другою частиною всіх трьох імен. В такому випадку ці імена можн розділяти на дві частини і так: Арпак-сай, Колак-сай та Ліпок-сай. Чув. сăй "частування" разом з arpa ситуаційно добре підходить до імені Таргітай, бо ясно, де весілля, там і гостина. Таким чином, Арпаксай – це "страва з ячменю". Наявне в цьому слові к, очевидно, мотивовано подібністю звучання до двох інших імен. Відповідно сенсу слова arpa також і колак та ліпок повинні мати значення таких предметів, з котрих можна приготувати яку-небудь страву. Абсолютно точних відповідників цим словам в чуваській мові не знайшлося. Однак, замість колак може підійти із врахуванням значення чув. кайăк "птах". Оскільки чув. а може відповідати д.тюрк. o, а чув. ă- д.тюрк. a (Рона-Таш А., 1987-1, 47), єдине заперечення може викликати невідповідність л → й. В чуваській мові д. тюрк. l збереглося, тому цей перехід тут ніби не є закономірним, але в принципі він досить поширений в інших мовах. Тому можна перекласти Колаксай як "страва з птиці". Що ж стосується імені Ліпоксай, то, можливо, воно дещо спотворене Геродотом або його інформатором. Мабуть, Ліпоксай мало би звучати як Паликсай, тоді б перша частина імені добре відповідала д. тюрк. balyk "риба" (суч. чув. пулă). Отже, на весіллю богів було подано три страви – частування з птиці, з ячменю та з риби. Перша б відповідала скіфським уявам про "верхній світ", друга б стосувалася "середнього світу", а третя – "нижнього". Таке уособлення елементів світобудови ліпше відповідає ідеї, тому що розуміння гори як "середнього світу" можна визнати лише з великою натяжкою. Гора скоріше б підійшла до поняття "верхнього світу".

Так само, використовуючи чуваську лексику можна пояснити і імена усіх скіфських богів. Найбільш шанована у скіфів богиня, котра відповідає цнотливій грецькій Гестії, богині домашнього вогнища, мала ім’я Табіті, котре можна пояснити як "та, що дала обітницю безшлюбності", маючи на увазі чув. тупа "клятва" і те "говорити". До сих пір у чувашів зберігся звичай „тупа ту” (давати клятву вірності при шлюбі). Є й інше тлумачення імені Табіті на тюркській основі – тюрк. таб „рід, плем’я” + ити „пані, цариця” [Кадырджиев К.С., 1983, 141]. Грецьким Зевсу ті Геї, за Геродотом, відповдають скифські Папай та Апі, імена яких можна розуміти як "дід" і "баба", тобто "прабатьки" відповідно до чув. папай "дід" та чув. эпі "баба-повитуха". Кадирджиєв відмічає:

"Скіфська основа Папай семіотично і фонетично повністю відповідає чуваському варіанту папай „дід, грім” → Папай тура „бог грома" [Там же, 142].

Функції грецького бога Аполлона різноманітні, але найбільш часто він виступає як стріловержець, губитель [Мифы народов мира]. В скіфській міфології йому відповідає Ойтосир, ім’я котрого можна розуміти як "той, що накликає біду" (чув. айта "прикликати " і шар "біда"). Ім’я скіфської богині Аргімпаси, з котрою співвідноситься грецька богиня плодючості Афродита, можна пояснити з прилученням чув. арăм "жінка" або ăрăм "закляття" і пусă "поле". За певних умов можна пояснити і ім’я скіфського бога Тагімасада, який відповідає грецькому Посейдону, володарю морів та усіх водних стихій. В свій час Посейдон, намагаючись погубити Одисея, розбив його пліт, тому в даному випадку можуть мати інтерес чув. такана "корито" (можливо, раніше "човен") і шăт "продірявлювати".

І, нарешті, про легендарних амазонок. Це ім'я (від гр. Αμαζων) відоме нам від Геродота і означає войовничих жінок, вершниць. Відповідно до давньогрецької народної етимології ( воно пояснювалося як α-μαζωσ "безгруда" (гр. μαζωσ поетично "груди"), оскільки амазонки, як говориться в одному з грецьких міфів, відрізали собі праву грудь для того, щоб краще стріляти з лука. Пояснення цікаве, але воно не зовсім задовольняє вчених. Можна дати інше пояснення, використовуючи лексику чуваської мови, тим більше, це загадкового назва співзвучна етноніму "алазони", який можна розшифрувати як как «пістряві люди» (чув. ула «строкатий, пістрявий», çын "людина). Прийнявши до уваги чув. амă "самка, матка", ми знаходимо пояснення слову амазонка – "мати людини (людей)". Геродот пояснює походження савроматів від шлюбу амазонок зі скіфами і пише:

а амазонок скіфи називають ойорпата, а ця назва означає грецькою мовою чоловіковбивці, бо ойор – це їхньою мовою чоловік, а пата – вбивати [Геродот, IV, 110-116].

Таким чином, Геродот чітко вказує на два скіфські слова ойор і пата і дає їх значення. У сучасній чуваській мові ăйăр означає "жеребець", а патака – "палиця". Перше слово могло означати також і "самець", а тому і "чоловік". Друге слово може бути похідним від незафіксованому чув. пата "бити, вбивати" (в інших тюркських мовах такі слова є). Інше найменування амазонок ορμαται дає підставу для подальших міркувань, оскільки є чув. ar "чоловік". У такому випадку і друга частина слова -ματα повинна була б мати значення "бити, вбивати". У чуваській мові такого слова не знайдено, але воно могло походити від *bata-. У тюркських мовах перехід b в p і m однаково можливий, тому в протобулгарській мові могло існувати слово *bata, яке в різних діалектах перейшло або в pata, або в mata. Тоді слов'янські слова з коренем -бат- (батіг, батувати тощо), які до сих пір не мають надійної етимології, могли бути запозичені з булгарської. Навряд чи амазонки існували насправді, але ця легенда теж певною мірою підтверджує булгарське походження скіфів.

При залученні чуваської лексики може мати поснення і деяка скіфська топоніміка. Наприклад, назві місцевості Ексампай між Борисфеном і Гіпанісом можуть відповідати чув. усксăм "дикий часник" і пуй "багатіти". Натомість річка Пантікап може бути пояснена як "запліснявіла" (чув. пăнтăх "пліснява" і кап "зовнішній вигляд"). Деякі дослідники ідентифікують Пантікап з притокою Нижнього Дніпра Молочною. Давня і сучасна назви можуть мати однакове пояснення, якщо вода в річці мала (а може і досі має?) дещо біле забарвлення, котре дає підставу порівнювати її колір з молоком або пліснявою. Назву річки Гіпакіріс можна перекласти як "полова" або щось подібне (чув. кипек "лушпиння" і ірěш "висівки"). Скіфській річці Герр (Gerros) може відповідати чув. кěре "брід" або кěр "осінь". Щоправда, слід визнати що в наведених тут і вище прикладах фонетичні відповідності у голосних скіфської та чуваської мов не завжди послідовні. Це може бути поснене недостатньо точною транслітерацією давніх булгарських назв засобами грецького письма.

Ми бачили, що Геродот, говорячи про міфи і вірування скіфів, ніде не згадує про культ вогню, колеса та колісниці, обов'язково присутніх у віруваннях різних іранських племен. Дуже сумнівно, щоб скіфи, будучи іранського походження, докорінно змінили б свої вірування. Тому відсутність зазначених культів у скіфів дає додатковий аргумент проти ототожнення їх з іранцями. Однак іранський елемент якщо не серед скіфів, то, принаймні, серед іншого населення Скіфії, є присутнім. Ми бачили, що в ономастиконі Петрова з іранських мов найбільше відповідників. знайдено в курдській мові (близько шести десятків). При цьому більш, ніж двадцяти словам ономастикону є відповідники тільки в курдській мові, і деякі з них добре пасують до антропоніміки (див. Αβαβοσ, Αβλωνακοσ, Διζα-Ζελμισ та ін.) Маючи на увазі те, що до ономастикону могли бути включені не тільки скіфські слова, можна впевнено говорити про присутність курдів на території Південної України в кінці першого тис. до н.е. і на початку першого тис. н.е. В такому разі їх треба ідентифікувати з якимось з народів Північного Причорномор’я. Судячи з усього, таким народом могли бути алізони (алазони), яких Геродот розміщував дещо південніше від скіфів-орачів у місцевості, де Дністер (Тірас) і Південний Буг (Гіпаній) не дуже віддаляються один від одного [Геродот, IV, 52]. Саме в цьому місці знаходиться найбільше скупчення курдської топоніміки (див. мал. 41 в розділі "Скіфська культура").