Давні греки та італіки на території України і Росії

Малороссийский язык
своею нежностью и приятною звучностью
напоминает древнегреческий.

А.П. Чехов. "Человек в футляре".

Україна стане колись новою Грецією;
прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу,
його музичний хист, родюча земля колись прокинуться;
з тільки малих племен, якими також колись були греки,
постане велика культурна нація і її межі простягнуться
до Чорного моря, а звідти ген у великий світ.

Йоган Готфрід Гердер
"Herders Werke". 1969. Bd 1. S. 135.

Згідно з результатами досліджень передісторичних етногенетичних процесів з використанням графоаналітичного методу грецька мова почала формуватися в етноформуючому ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип’яттю і Случчю (лп Прип’яті). Під тиском германців, ареал яких був розташований за Случчю, а також, очевидно, і з інших причин, греки в процесі "Першого Великого переселення народів" рушили на пошуки нових місць поселення. Без сумніву переселенці використовували водний шлях по Дніпру, рухаючись ним до Чорного Моря, а далі вздовж його берегів до гирла Дунаю. Подальший шлях до Пелопоннесу йшов вверх по Дунаю і далі суходолом через Балкани.

Карта поселень давніх індоєвропейців, визначених графоаналітичним методом.

Як завжди буває при переселеннях великих мас людей, на цьому довгому шляху якась частина переселенців залишалися на постійне проживання у зручних для цього місцях, бо ж не мали греки кінцевою метою переселення у якесь певне місце, вони лише шукали вільні землі. Однак на Україні, особливо в степовій частині в той час панували тюрки, тому більшість греків і мусила рухатися далі.

Є факти, які дають підстави припускати, що грецькі поселенці на Україні довший час не були асимільовані іншими народами, а жили з ними у мирному співіснуванні. Геродот у своїй Історії згадує хліборобське плем'я калліпідів, за його словами, напівелінов і напівскіфов, яке заселяло територію вздовж Гипаніса (Південного Бугу) західніше Борисфена (Дніпра). Очевидно, давати Геродоту підставу вважати калліпідів напівеллінамі могла їхня мова, яка розвинувся із спільної для всіх греків прамови, але вже в певній мірі відрізнялася від класичної грецької після кількох століть власного розвитку в ізоляції від основної маси еллінів. Саме вони могли бути предками тих давніх греків, які залишилися на території України з давніх давен.

Праворуч: Більске городище.

З другого боку, Геродот, описуючи дерев'яне місто Гелон в землі будинів, зазначає, що його населяли будини і гелони. З Гелоном пов'язується велике Більське городище на Ворсклі, а будинів історики впевнено ототожнюють з мордвою, яка залишила в топонімії чимало слідів по берегах Ворскли, а також Сули і Псла. Описуючи мешканців Гелону, Геродот зазначав: "А гелони – це первісно елліни, що виселилися з емпореїв і оселилися з будинами. Вони користуються то скіфською, то еллінською мовами" (Геродот, 1993, 205). Тобто грецький історик вважав, що греки Гелону були переселенцями з грецьких колоній Причорномор'я. Причин для переселення бути не могло, тому М.И. Артамонов, пов’язуючи Гелон с Більським городищем, зазначив, що приводом для ототожнення Геродотом мешканців Гелона з греками було лише співзвуччя «гелоны – эллины» (Артамонов М.И. 1974, 93) і вважав гелонів одним зі скіфських племен. Однак тут також кидається в очі подібність іранського етноніму "гілянці" до назви міста Гелон та його мешканців. Досліджуючи родинні взаємини іранських мов (див. розділ Іранські племена в Східній Європі за часів бронзи), ми визначили, що ареал формування гілянської мови лежав між верхів’ями Сіверського Дінця та Осколом, тобто буквально по сусідству з Гелоном. Деякі грецько-гілянські лексичні паралелі свідчать про можливість контактів гілянців з греками:

гр. κορη "дівчина" – гіл. kor"т.с";

гр. δάμαρ "дружина", δαμάζω "підкоряти, видавати заміж" – гіл damad "зять";

гр. ῥοή "потік, течія" – гіл. rå "дорога, путь";

гр. γάμος "шлюб, весілля" – гіл. hamser "дружина, чоловік";

гр. φανός "світлий" – гіл. fanus "ліхтар".

У передскіфські часи усі іранські племена займали велику територію у межиріччі Дніпра і Дону і лексичні збіги між іншими іранськими та грецькою мовою можуть служити доказом присутності греків у цих місцях у ІІ тис. до н.е. Деякі з таких збігів були виявлені в процесі досліджень. Наприклад, грецькому εσχαρα "вогнище" добре відповідають слова іранських мов із значенням "яскравий": перс. ašekar, гіл. еšêkеr, курд. aşkere, ягн. oškoro і т.д. Від грецького τιμωρεω "захищати", напевно, походять перс. timar, гіл. timеr, курд. tîmar, тал. tümo "піклування". З грецьким σασ "міль" можуть бути пов’язані перс., курд. sas "блощиця", гіл. sеs "т.с". З грецької запозичене пушт. lamba "полум’я” (від гр. λαμπη "смолоскип", "світло"), rawdəl "смоктати" (від гр. ῥυφέω "сьорбати, ковтати") і, очевидно, пушт. julaf "ячмінь" (гр. αλφι з тюрк. arpa "ячмінь"), тал. külos „корабель”, „корито” (гр. γαελοσ "відро", "вантажний корабель"). Однак не можна виключати того, що деякі з вказаних тут грецьких слів проникли в іранські мови в елліністичний період, який започаткували завоювання Олександра Македонського. Ця тема потребує окремих ретельних досліджень.

Так само можна знайти грецькі запозичення в мордовських мовах. Наприклад, безперечно грецьке походження, всупереч Серебрянікову, має мок. ватракш "жаба" (гр. βατραχοσ "т.с"). Є ще кілька безперечних відповідностей ерз. виськс, мок. визькс "сором" – гр. αισχοσ "сором, ганьба", эрз. нартемкс "полин" – гр. ναρθηξ "фенхель" (обидві рослини мають гострий запах), мок. клёк "добрий" – гр. γλυκυσ "солодкий", мок. стирь "дівчина" – гр. στειρα "ялова". Покорни відносить гр. Πινδοσ до і. є. *kuei "світити" („leuchten“). Цьому слову є паралель в мок. – пиндельф "блиск", поодиноке слово серед фінно-угорських мов. Марійському слову каля "миша" добре відповідає гр. γαλη "куниця", "ласиця", "тхір", мар. лаке "яма" тотожнє гр. λαχη "яма" від λαχαίνω "копати".

У прибалтийско-фінських мовах є слова, походження яких є загадкою для фахівців. Наприклад, в етимологічному словнику сучасної фінської мови припускається можливість стародавнього запозичення з германських мов фін. hepo (зменшувальне від нього hevonen), ест. hobu, hobune, вепс., карел. hebo – усі "кінь", мар. чома і комі чань – обидва "лоша". Однак при цьому відзначається, що навіть віддаленої подібності цим словам серед германської лексиці нема (Häkkinen Kaisa. 2007, 192). Фінському лінгвістові не спало на думку привести у відповідність прибалтійсько-фінським словами гр. ιπποσ "кінь" фонетично адекватне фін. hepo. Далі, фін. і вепс. paimen "пастух", ідентичне грецькому ποιμην "те саме", але К. Гяккинен пов'язує ці слова з лит. piemuo "пастух" (там же, 853) при тому, що фонетично грецьке слово відповідає їм значно ліпше.

Ще одною загадкою для фахівців є походження в прибалтійсько-фінських мовах назви кажана: фін. lepakko, карел. yölepakko, вепс. öläpakkoine. Фонетична різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови? Очевидно з давньогрецької, в якій слово ἱέρᾱξ, -ᾱκος означало "яструб, сокіл" і Фріск його пояснював як "той, хто високо літає". Можна ще відмітити, що ест. aur "пара" нагадує гр.αηρ "повітря".

Всі ці наведені приклади грецько-іранських та грецько-західнофінських зв’язків дають підставу припускати, що колись якесь грецьке плем’я осіло в пограниччі іранської та фінно-угорської областей. Присутність греків в районі Гелону підтверджує знайдене у процесі досліджень скупчення грецької топонімії по берегах Ворскли, але пізніше виявилося, що вона спорадично зустрічається і в інших місцях:

Абазівка, село Зачепилівського району Харківської області – гр. ἄππας "жрець". Є також село Абазівка в Полтавській області, але його назва нібито походить від прізвища Абаза.

Коврай, село в Золотоніському районі Черкаської області – гр. κουρά "стрижка волосся, вовни; підрізання гілок".

Олбин, село в Козелецькому районі Чернігівської області – гр. ὄλβος "благополуччя, щастя", ὄλβιος "благословенний, щасливий".

Полтава, місто і села в Харківській, Луганській і Ростовській областях – засобами грецької мови назва може мати різне тлумачення, але найліпше підходить гр. πόλις "фортеця, місто" і ταΰς "великий".

Сагуни, селище у Подгоренському районі Воронезької області, Сагунівка у Черкаському районі – гр. σαγήνη "велика рибальська сітка".

Стасі, село в Диканьківському районі Полтавської області і Стаси у Чернігівському районі – гр. στάσις "стоянка".

Тарандинці, село в Лубенському районі Полтавської області – гр. τάρανδος "лось, олень".

Тахтаулове, село в Полтавському районі – гр. ταχύς "швидкий", Θαύλιος епітет Зевса.

Трахтемирів, село в Канівському районі Черкаської області – гр. τραχύς, "сирий, кам'янистий, грубий", θέμερος "солідний, міцний, твердий".

Халеп'я, село Обухівського району Київської області – гр. χαλεπός "тяжкий, твердий, небезпечний".

Давньогрецька топонімія на території України.

Як можна бачити в багатьох випадках має місце добра фонетична близькість топонімів словам грецької мови, а компактність їх розташування підвищують вірогідність зроблених тлумачень. На невеликій місцевості топонімія відбиває тяглість особливої релігійності її населення незалежно від етнічної належності і віросповідань. Започаткована греками в поселеннях на місці Абазівок і Тахтаулово вона дійшла до слов'янських часів, що підтверджують назви сіл Божки, Божкове, Божківське. Така аналогія могла би вважатися випадковою, якби не розшифровка кількох найближчих топонімів Хорол засобами курдської мови – xor "сонце", ol "віросповідання". Курди поклонялися сонцю і така їх особливість відбивається також в скупченні курдських топонімів у Східній Польщі, де на невеликому просторі розташовані села з назвами подібного релігійного змісту (Нароль, Паари, Пордисувка, Ребізанти). Присутність курдів у Східній Європі розгляжається в розділах "Кіммерійці" і "Кімври".

Також цікаво, що в басейні Сіверського Донця і у найближчій місцевості є біля десятка топонімів, які містять в собі складову Лиман. Це слово не слов'янське і вважається, що воно запозичене з грецької через турецьку, кримськотатарську (гр. λιμήν "стояча вода, озеро, гавань") уже в історичні часи. Це може бути справедливим для топонімів степової зони, яких є досить багато, але ми не приймаємо їх до уваги, бо вони, дійсно, можуть походити з пізніших часів. Однак запозичення мало імовірне, коли йдеться про Харківську і Воронезьку області.

Отож, є досить свідчень про перебування греків на Лівобережній Україні, однак неясно, яким шляхом вони туди потрапили. Можливих варіантів є два. Або вони, спустившись зі своєї прабатьківщини Дніпром, поселилися в долинах його приток, або це були калліпіди, які прийшли з берегів Гіпанісу. Є підстави розглядати перший варіант, оскільки вздовж Десни і Дніпра і далі у напрямку до Полтави знайдено кілька топонімів, які не піддаються розшифровці жодними іншими мовами, крім грецької, і можуть маркувати шлях міграції греків. Мова йде про такі населені пункти як Стаси, Олбин, Халеп'я, Трахтемирів, Коврай та деякі інші.

В цей ланцюжок топонімів вкладається і Київ, етимологія назви якого темна. Можливо, вона теж має грецьке походження, якщо прийняти до уваги гр. κίω "приводити в рух". Оскільки легенда про заснування Києва присутня у вірменській літературі, ми припустили, що дату заснування Києва треба віднести на чотири тисячоліття назад (див. розділ "Про час заснування Києва").

Перебуваючи довший час на території України, давні греки зробили певний вплив на мову і культуру пізнішого населення, зокрема українського. В ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип’яттю і Случчю після грецької почала формуватися північногерманська, потім тут проживали балти, мова яких залишається для нас невідомою, але вона зробили якийсь вплив на формування в цьому ж ареалі української. За принципом суперпозиції грецький культурно-історичний субстрат як спадок проіснував до поселення тут слов'ян. Після українців в цьому ж місці поселилися білоруси, тому грецький субстрат присутній і в білоруській мові та культурі.

У процесі проведених досліджень впливи культурного субстрату спеціально не вивчалися. Однак певні аналогії в культурі греків і українців були виявлені. Наприклад, і у греків, і в українців існують весільні народні танці під тією самою назвою "Журавель". Судячи з описів у спеціальній літературі танці дуже подібні (див. статтю Анатолія Богорода на веб-сайті "Традиційні танці Україні"). Якщо цей танець відомий у Скандинавії досі, його можна вважати давнім культурним субстратом

Вгорі: Грецький танець "Журавель" з вази музею Борбоніко, Неаполь.
Внизу такий же український танець

Можна також вказати на іншу грецько-українську культурну паралель, яка має аналогії також у інших східнослов'янських народів. Українським словам коровод, хоровод (рос. хоровод, бр. карагод та ін.) добре відповідає гр. χορεια «хоровод» і χοροσ «хор». Слов'янські слова не мають задовільної етимології, тому цілком ймовірно, що вони є стародавнім грецьким культурним субстратом, як і сама традиція водити хороводи.

Грецьким культурним субстратом, але дуже загадковим, можуть бути також українські ігри з палицею, що мають подібні назви скопердин і шкопирта, сенс яких у киданні дугоподібної палиці таким чином, щоб вона, відскакуючи, почергово вдарялась об землю обома кінцями. Макс Фасмер ставив у відповідність цим словам гр. σκαπερδα "гра юнаків під час діонісій" (Frisk H.. 1970), але пізніше відмовився від цієї думки, оскільки вважав, що слова могли бути запозичені з новогрецької, проте подібного слова в ній нема (Фасмер Макс, 1971, 649-50). Однак загадка не в цьому. Грецька гра, хоч і з палицею, значно відрізняється від української, а подібність є тільки в назві. Як виявилося, слово скопердин добре розшифровується за допомогою ісландських слів skoppa "підстрибувати" і jörðin "земля", які точно відповідають характеру гри.

Грецький мовний субстрат виявлений в українській мові значно краще. Безсумнівно, субстратним словом є *krene “криниця, джерело”, хоча більшість спеціалістів заперечують зв’язок укр. криниця та блр. крыніца з гр. κρηνη (еольське κράννα) “т.с.” Однак Г. Фриск і Ф. Гольтгаузен це слово, як і κρουνός "джерело, приплив, потік, струмінь" ставить у зв’язок з д. ісл. hrønn "хвиля", д.-анг. hræn "хвиля, приплив, море". Очевидно, північні германці і англосакси перейняли це слово у решток грецького населення, а від них воно у більш вузькому значенні потрапило до предків українців, котрі додали до слова слов’янський корінь – иця, а вже в українців слово запозичили білоруси, росіяни і поляки.

Інші приклади можливого грецько-північногерманського субстрату:

гр. βλεμμα “погляд, очі” – ісл. blim-skakka “косити оком” (ісл. skakka “кривина”) – укр. блимати.

н.-гр. γλεπω ”дивлюся” – дат. glippe шв. glippa “кліпати, дивитися” – укр. глипати.

гр. κωβιοσ “пічкур” (Gobio gobio) – ісл. kobbi “молодий тюлень”, шв. kobbe “тюлень”) – укр. ковбик, коблик “пічкур” , блр. ковбель “т.с.” Подібні слова є в балтійських і російській мовах (А. Лаучуте Ю.А., 1982, 143), але фонетично вони стоять далі. Можливо, це мандрівне слово.

гр. σκαπερδα “гра юнаків під час діонісій” – ісл. skoppa “відскок” і ісл. jörðin "земля" – укр. скопердин як назва гри, в якій кидають палицю так, щоб вона по черзі вдарялася об землю обома кінцями.

гр. σμῶδιξ "смуга", "синець" – ісл. smuga “вузька долина” – укр. смуга.

гр. χαρισ “краса” – д.-ісл. hannr "майстерний" – укр. гарний.

Ізольовані лексичні збіжності між українською і грецькою мовами вже неодноразово привертали до себе увагу мовознавців. Зокрема, О.Д.Пономарів (Пономарів О.Д., 1973,) наводить цілий ряд грецько-українських паралелей, серед яких більша частина відносно недавніх запозичень, серед яких єгипта, єродула, спудей, халепа. Ці слова ніколи не були широко поширені в українській мові (може, за винятком “халепи”) і побутували переважно серед духовенства та учнівської молоді, що і пояснює природу запозичення. Однак такі слова як атеринка “краснопірка”, дзема “юшка”, лавута “дурень”, лаката “риболовна сітка”, рамат “вид жіночої хустки”, скорода “осока”, хоча теж мало поширені, в принципі могли бути субстратними запозиченнями з давньогрецької, але не на спільній грецько-українській прабатьківщині, бо не мають відповідників у північногерманських мовах, а десь на Полтавщині.

Більш впевнено можна говорити про запозичення у греків України слова парус (д.-рус. парусъ, гр. φαροσ "парус, полотнище"). Фріск зазначив це слово як ізольоване, а Фасмер відмічав, що воно у давньогрецькій мало поетичний характер і пізніше не зустрічалося (Фасмер М. 1971. Т.ІІІ, 210). Грецьке слово слід пов'язувати з д.-герм. *fara- "рухатись". У ісландській йому відповідає far "засіб пересування, корабель" (Cleasby Richard, Vigfusson Gudbrand. 1874: 141), семантично близьке до грецького слова. Отже, слово, що мало спочатку вузьке значення "парус", отримало пізніше в германських різноманітні значення, пов'язані з рухом. У первісному значенні слово було запозичене і в українську мову, а з неї потрапило в російську і білоруську. Сумніви щодо можливості його запозичення з грецької (там же) виникають через незнання про присутність давніх греків на Україні.

Відносно недавно була опублікована робота про українсько-давньогрецькі паралелі в антропонімії з цікавим спостереженням:

При зіставленні хронологічних ліній «давньогрецька мова – сучасність» і «українська мова – давньогрецька» в одних хронологічних рамках, вражаючою виявляється подібність у семантиці, структурі, функціях, творенні, організації антропонімічної системи української і давньогрецької мов, що дозволяє припускати наявність цих спільностей у праслов’янській і єдність їх джерел (Горпинич В.О., 2006, 36-44).

Автор вважає, що вказана подоба між грецькою та українською мовами мала би бути присутньою і в праслов'янскій мовы, але насправді це вплив грецького субстрату. Можна сподіватися, що фахівцями буде виявлено більше прикладів подібності в мові і культурі стародавніх греків і українців.

Перебування древніх греків на Україні добре вписується в картину передісторичних етногенетичних процесів не тільки завдяки свідченням їх культурних і мовних зв'язків з українцями, мордвою, іранськими племенами, а й зв'язками з древніми булгарами (предками сучасних чувашів), які довгий час були сусідами греків. Нижче на підтвердження цього наводиться невеличкий список грецько-чуваських лексичних відповідностей:

гр. ηθμοσ (e:thmos) “сито, решето” – чув. атма “сітка ловити риби, птахи”. Фриск не дає надійної етимології грецькому слову, але воно походить від ηθεω "просіювати через сито". Очевидно чуваське слово запозичене з грецької.

гр. κηλη (ke:le:) "пухлина" – чув. kěle "п'ятка"

гр. κηροσ (ke:ros) “віск, стільники” – чув. karas “стільники”. Джерело запозичення в чуваську невідоме, оскільки корінь слова індоєвропейського походження і наявний в багатьох мовах.

гр. λακκοσ (lakkos), лат. lacus, ірл. loch та ін. “яма, калюжа, озерце” – чув. lakăm “яма”,

гр. μηκον (me:kon) “мак” – чув. măkăn’ “мак”.

гр. μονασ (monas) “гордий”, μονοσ (monos) "єдиний" – чув. mănas “самітній”.

гр. μόσσυν (mossun) “дерев'яна башта” – чув. maš “башта”.

гр. σαρδινη (sardine:) “оселедець” – чув. çărtan “щука”.

гр. υλη (ule:) “ліс” – чув. ulăx “заливний луг”.

гр. φιλεω (fileo:) “любити” – чув. pĕl “знати, вміти, звертати увагу, відчувати”.

гр. χαρτησ (kharte:s) “папірусна карта”, лат. carta “папір, аркуш” – чув. xărta “латка”. Фріск відмічає слово як неясного походження.

Працюючи зі словниками фінно-угорських мов, я звернув увагу на те, що деякі слова дуже подібні на латинські. Одночасно деякі топоніми Центральної Росії невідомого походження добре пояснювалися латинською мовою. Оскільки присутність давніх греків на Україні має переконливі свідчення, тому можливість присутності давніх італіків в Росії не могла видаватися абсурдною. Коли були проведені цілеспрямовані пошуки, ця смілива думка отримала підтвердження. На даний час доказів перебування італіків серед фінно-угрів небагато і деякі з них можуть бути непереконливі, однак згідно з теоремою множення імовірностей імовірність випадковості одночасного настання певної кількості незалежних подій наближається до нуля.

Отже, наведемо приклади лексичних збігів між латинською та фінно-угорськими мовами, ймовірність їхньої невипадковості аж ніяк не є занадто малою величиною. Насамперед треба звернути увагу до слова, які за своїм значенням можуть бути запозиченими фінно-уграми від італіків, які стояли більш рівні розвитку.

Якщо не брати до уваги сучасну лексику, з усіх фнно-угорських найбільше відповідників латинським словам має марійська мова. Щоправда, деякі з них мають паралелі в давньоанглійській, бо англосакси були також присутні в Росії, але пізніше (див. розділ Англосакси біля джерел російської державності). Отож, мар. пундо «гроші» можна співвідносити з д.-анг. pund «фунт, міра ваги і грошова одиниця». Це слово могло потрапити до марійців через мордву, в мовах яких є пандомс «платити», пандома «плата», запозичені в англосаксів. Подібні слова є і в інших германських мовах. Нема сумніву, що вони є запозиченнями з латинської, де є pondō «фунт» и pondus «вага» (Kluge Friedrich, Seebold Elmar, 1989, 542). Марійське слово є ближчим до латинських і давньоанглійських а не до мордовських слів, тому запозичення могло статися тільки від англосаксів або від італіків. Мар. арча «скринька» відповідає лат. arca "ящик, скриня", але воно може бути запозиченням з інших мов (чув. арча «скриня», д.-англ. earc(e) «ковчег, ящик»). Мар. под, фін. pata і подібні в інших фінно-угорських мовах в значенні «котел» також мають відповідність в лат. pottus "горщик".

Великий інтерес у фахівців викликає джерело запозичення комі пыдна "глибина", пыдjс "дно, днище"; удм. пыдло "глубоко, вглубь"; мар. пундаш "дно, днище". Виходячи з припущення про існування індоіранської спільності, розглядається можливість запозичення цих слів з "праарійської" або давньоіндійської мов. Ця можливість піддається сумніву "з екстралінгвістичних міркувань" і обґрунтовується запозичення з іранських діалектів, що походять з гіпотетичного д.-иран. *bunda (Ухов С.В. 2014, 13-14). Насправді запозичення сталося з лат. fundus "дно, основа", якому добре відповідає марійське слово, а з марійської це слово потрапило до комі та удмурської мов. Сепаратними марійсько-латинськими відповідностями можуть бути такі: мар. вурго «стебло» – лат. virga "лозина", мар. рат "сенс" – лат. ratio «розум, мислення», мар. туто "повний" – лат. totus "цілий, весь".

Проте сепаратними ці запозичення вважатимуться умовними, доки не будуть знайдені відповідності у пермських чи інших финно-угорских мовами. Наприклад мар. увргені "мідь" було запозичено з лат. argentum "срібло" зі зміною значення: комі ыргöн, удм. ыргон, мар. вӱргене, мансі äргин "мідь". Мар.-перм *tεkεra "тканина; вид одягу, зроленого з тканини" (Ухов С.В. 2014 , 11; мар. тувыр, тугыр "сорочка") добре відповідає лат. tego, -ere "крити", "покривати". В измеренной форме это слово присутствует в коми дöра "холст, ткань", дöрöм "рубашка"; удм. дэра "холст", дэрем "рубаха".

Прабатьківщина марійців була визначена в ареалі, обмеженому річками Дон, Вороніж і Хопер. В якийсь час вони почали міграцію до до місць своїх сучасних поселень. На цьому були знайдені топоніми, які не мають тлумачення ні фінно-угорськими, а російською чи тюркськими мовами, але розшифровуються за допомогою латини. Серед них є такі:

Аламасово, село в Вознесенському районі Нижньогородської області – лат. ala "крило, плече", mas "чоловічий, чоловік".

Ардатов, місто в Мордовії і селище міського типу в Нижньогородської області– лат. arduus "високий", atavi "предок".

Вірга, село в Нижньоломовському районі Пензенскої області – лат. vīrga "лозина", vīrgo «діва».

Волонтер, село в складі Буртасинського сільського поселення Вурнарского району Чувашії – лат. voluntarius "доброволець".

Кандиївка, село в Башмаковському районі Пензенської області -лат. candere, candeo "сяяти, блищати".

Кондоль, село в Пензенській області, райцентр, розташований на річці тої самої назви -лат. condolere "співчувати".

Пенза, обласний центр Росії – лат. penso, -āre, інтенсівна форма від pendo, -ěre "зважувати", "оцінювати", "платити".

Рузаївка, місто в Мордовії – лат. rus "країна" aevum "вічність".

Сатис, річка в Мордовії і Нижньогородській обл., пп Мокші, пп Оки, лп Волги, три однойменних селища на її берегах – лат. satis "досить, добре".

Частина топонімів утворює скупчення навколо Пензи. На території Республіки Марі Ел топонімів можливого італьского походження не виявлено. Очевидно, італіки пройшли частину шляху разом з марійцями, але припинили подальший рух, знайшовши зручними для поселення місця в районі Пензи. Так чи інакше, давні італіки залишили достатньо свідчень про своє перебування по сусідству з марійцями. Було би дивно, якби латинське слово rūmigāre, про яке мова йшла вище, не залишило жодних слідів у марійській мові, але фахівці його не знайшли. Однак цілеспрямовані пошуки дали результат – в марійській мові є слово мугыртыш "відрижка", яке змінилося з праформи до невпізнання, але семантична близькість видає походження слова.

Праворуч: Місця поселень греків і італіків на Україні і в Росії

На мапі прабатьківщина греків та їхні пізніші поселення позначені синім кольором, англосаксів – червоним. Прабатьківщина марійців позначена жовтим кольором, а територія республіки Марій Ел – помаранчевим

Якщо перебування італіків у сусідстві з марійцями засвідчено достатньо добре, то їхній шлях з прабатьківщини у Центральну Росію не залишив чітких слідів у топонімії. Якщо припустити, що він йшов приблизно по прямій, то на цьому шляху вони могли заснувати такі поселення:

Ромни, місто в Сумській області – назва міста може походити від того самого слова, що і назва Риму (romanus "римський").

Таврове, село в Білгородському районі Білгородської області, мікрорайон у Воронежі, колишнє місто Таврів – лат. taurus "бик").

Сатинка, селище у Тамбовській області, райцентр – лат. satio, -one "час сівби, пора року").

Крім греків та італіків в доісторичні часи на території України, Білорусі і Росії проживали також інші індоєвропейські народи, які в процесі своїх міграцій затримувалися поблизу своєї прабатьківщини надовго. В першу чергу це германські, іранські, фракійські племена. Інші ж, такі як іллірійці, кельти, вірмени, фрігійці, індоарії практично не залишили своїх явних слідів. У процесі проведених досліджень вони були б виявлені в кількості достатній для доказу їх проживання в Україні чи Росії. Однак багато дослідників, висуваючи власні гіпотези, ведуть пошуки фактів в їх підтвердження, але переконливих фактів не знаходять. З'являються час від часу публікації про зв'язки українців чи росіян, наприклад, з індоаріями, що викликають великий інтерес читацької публіки, яку приваблюють наповнені таємничістю сенсаційні матеріали, особливо, якщо вони суперечать академічній науці. Певна таємничість є і в перебуванні на Україні та на території Росії греків та італіків. Ця тема має бути цікавою для більш широких досліджень.

Зовсім не виключено, що певні психологічні риси українці успадкували від греків. Є певна подібність долі обох народів – і українці, і греки не змогли створити потужну державу в ті часи, коли це робили інші народи. Спеціалісти з галузі еволюційної психології стверджують, що багато сучасних соціальних та психологічних характеристик народів сформувалися щв в досільськогосподарські часи (Харарі Ю.Н. 2016, 57). Отож, певна подібність у психологвчних рисах греків і українців може мати наукове пояснення. Ось, що писав про бездержавність греків Рассел

Греки, хоча й були чудовими воїнами, нічого не завоювали, бо витрачали своє бойове завзяття переважно одні на одних. Поширити еллінізм на весь Близький Схід і зробити грецьку мову літературною в Єгипті, Сірії та острівній частині Малої Азії припало напівварварові Александрові. Греки ніколи не змогли б цього здійснити – не за браком військової могутності, а через свою нездатність до політичної консолідації. Політичні рушії еллінізму завжди були не еллінські; але саме геній греків так наснажував інші нації, що вони розносили по світу культуру тих, кого підкорили (Рассел Бертран. 1995, 96).

Подібно через брак політичної консолідації українці не змогли втримати державність як в часи Руїни, так і під час Українсmкої революції 1917-1921 рр. Ця подібність може бути випадковою, але є інша подібність між римлянами і англосаксами, предки яких заселяли сусідні території. І ти, і другі спромоглися створити в різний час потужні імперії. Випадковість – обумовлена необхідність, але риси є успадковані і набуті. Головне в тому – які риси треба набути. Це і може бути темою для наукових досліджень. Однак, як показало вивчення національного характеру на матеріалі паремій, українці досить скептично ставляться до науки. Деякі висловлювання фольклорного походження демонструють просто зневажливе ставлення до навчання і знань. Українському прислів'ю "Хто багацько знає, той мало має" серед європейськиз народів не знайдено (див. Самовияв українців і росіян в приказках і прислів’ях. Раціональна складова. Нехіть до навчання українців засвідчив і Микола Костомаров, коли викладав у Київському університеті в 1846 р.: "Малоросійське юнацтво, уродженці лівого берега Дніпра, за винятком небагатьох обдарованих особливими видатними талантами, відрізняється якоюсь тупуватістю, лінощами і апатією до розумової праці". В цьому є велика різниця між давніми греками і українцями.