Давні тюрксько-слов’янскі мовні зв’язки.

Скорочення, прийняті у текстах

Першим на давні зв'язки слов'янських та тюркських мов звернув серйозну увагу чеський дослідник Й. Пайскер (J. Peisker, 1905). Його погляди було розкритиковано, зокрема Любором Нідерле, оскільки вважалося, що слов'янсько-тюркських контактів бути просто не могло, якщо йшлося про якесь “туранське зближення”. Зважаючи на присутність давніх булгар-скіфів на території нинішньої Західної України (Стецюк Валентин. 2000, 18-20), давні контакти західних слов'ян із тюрками (тюркомовними скіфами) мають реальну основу та пояснення. Значна частина булгар залишалася на місцях колишнього поселення до приходу слов'ян після того, як інша частина їх відійшла в степи. Певний період вони мешкали у тісному сусідстві з українцями, доки зовсім не асимілювалися серед них. За цей час українці та найближчі сусіди засвоїли від булгар деякі елементи культури та мови. Скіфи говорили давньобулгарською мовою, яка більше інших тюркських зберегла особливості давньотюркської. Їх продовженням в даний час є чуваська. Такої думки дотримуються не всі тюркологи. Досі остаточно не вирішено питання чи є чуваська тюркською мовою, як і будь-яка інша, або утворює окрему групу, що займає особливе положення між тюркськими та монгольськими в алтайській мовній сім'ї. Відповідно, ставлення до чуваського лексичного матеріалу залишається стриманим (Stachowski Marek. 2019, 7). Ця робота є одною із покликаних змінити існуюче становище. Подібну мету переслідує стаття Чувасько-германські мовні відповідності. В основі обох робіт лежить факт присутності стародавніх тюрків у Європі в доісторичні часи.

Тюркські мовні впливи на слов'ян охоплюють дуже широкий період, але пізніші тюркські запозичення, яких дуже багато як у південнослов'янських, так і в східнослов'янських мовах, можуть бути пояснені відомими історичними обставинами. Найбільш давніми можуть бути тільки ті з них, які є в чуваській, ті ж, які не мають у ньому відповідності, повинні бути запозиченнями історичного часу. Найбільше таких слів у російській мові. До них можна віднести, наприклад, такі як бабак, барсук, бугай, каблук, кушак, палач, сундук, чулан і багато інших. До цього класу треба віднести слово ковпак, що відстутує в Давньотюркському словнику. Хоча в чуваській мові є слово калпак, воно є запозиченим з татарської пізнішого часу,(Севортян Э.В. 1997, 236). У той же час наявність лексичних відповідностей чуваським словам у західних слов'янських мовах може пролити світло на доісторичні процеси. Щоправда, тюркізми могли проникати в польську мову через українську, а в словацьку та чеську – через угорську. Наприклад, слц. čakan "мотика" явно тюркського походження (чагат. čakan"бойова сокира"), але є угор. csakany, тому це слово не можна брати до уваги. Те ж саме можна сказати і про слц., ч. salaš, рус. шалаш "халабуда", якому є відповідності і в тюркських, і угорській мовах. Таких слів багато, однак, є в етимологічному словнику Махека приклади тюркізмів, шляхи проникнення яких у чеську та словацьку мови залишаються загадковими. (Machek V., 1957).

Однак у чуваській мові є слова без надійних паралелей в інших тюркських мовах, які мають відповідності в українській. У цьому дослідженні переважно розглядатимуться слов'янські відповідності саме чуваським словам. Запозичення могли бути обопільними. При цьому слід нагадати, що у мовах населення Східної Європи існував спеціальний звук, шиплячий вібрант rz/rs, котрий міг у різних мовах переходити або у r/l , або у s/š (Стецюк Валентин. 2000, 29, 55). Те, що такий звук міг існувати, підтверджує польська та чеська граматики, які передбачають позначення rz і ř для певної фонеми, яка замінила у чеській та польській мовах праслов'янський м'який r’. В чеській мові ř відповідає звукам rž і rš, а польський rz – звукам ž і š. Оскільки давні предки сучасних чехів заселяли ареал неподалік ареалу скіфів-булгар (Стецюк Валентин. 2000, 38), заміна праслов'янского r’ на rz могла статися під впливом булгарського субстрату, а в польській мові подібне явище сталося під впливом чеської. Існування особливого звуку, схожого на r підтверджує і вірменська орфографія, яка розрізняє два звуки, r і rr (долгое). І для написання вірм. antar "ліс", слова, яке має тюркську відповідність andyz, використовується саме довгий rr, чим і відбивається той факт, що в даному випадку в мові протовірмен мав місце крім звичайного сонорного r, також дещо інший звук, що свідчить на користь гіпотези про існування у тюркській мові звуку rz/rs. Предки вірмен і гагаузів були сусідами на прабатьківщині (Стецюк Валентин. 1998, 52,56), що передумовило наявність відповідностей у їхніх мовах. Тюрки, які переселилися до Азії, принесли цю особливість своєї фонетики також туди. Стародавні предки монголів і тунгусів, запозичивши багато тюркських слів, артикулювали цей звук із самого початку як r, тоді як булгари спростили вимову rz/rs в звичайний r значно пізніше, але однаковий результат заміни складного звуку на простіший тепер дає підставу говорити про уявні булгаро-монгольські зв'язки, які насправді ніколи не мали місця. У вченому світі явища уявних переходів z у r і навпаки називаються ротацизмом чи, відповідно, зетацизмом. Нижче наводиться список виявлених стародавніх тюрксько-слов'янських лексичних відповідностей, який, природно, постійно доповнюватиметься новими знахідками. З фонологічних особливостей наведених прикладів, крім вібранта rz/rs, що позначається буквою ř, можна звернути увагу на досить частий перехідb↔ m і те, що у чувшском мові глухі звуки перед голосними вимовляються майже як дзвінкі, що не знайшло відображення в орфографії..

У наведеному нижче списку тюркські слова, що приводяться у відповідність до слов'янських, у переважній більшості, відповідно до наявних можливостей зводяться до загальнотюркських та міжтюркських односкладових лексичних основ (стло) так, як це прийнято у випусках Етимологічного словника тюркських мов у латинській графіці (Севортян Э.В. 1974 – 2003). Давньотюркськими позначені слова взяті з давньотюркського словника (Наделяев В.М. та ін 1969)

Укр. бабай “дід”, здебільшого вживається в сенсі “страшний дід”, яким лякають маленьких дітей – д.-тюрк. baba "батько", туркм. baba "батько", "дід", кбалк. "прадід",чув. папай “дід”, стло baba. У скіфів, предків чувашів головним божеством, за свідченням Геродота, був Папай. Предки українців чужого бога визнавали, але не шанували і, очевидно, боялись надаючи йому страшних рис.

Укр. (зах. діалект), батяр, пол. batiar, baciarz “молода людина легкої поведінки, гульвіса” – чув. матяр "легковажний, вітряний". У етимологічних словниках чуваської мови це слово не розглядається, але наводиться чув. матур "молодець", жвавий", "красивий", "сильний", яке порівнюється з чув. паттăр "герой, богатир", (Егоров В.Г. 1964.; Федотов М.Р. 1996, Т.I, 345) яке сходить до д.-тюрк. batur "герой, богатир".

Укр. бачити, пол. baczyć, рос., слц. bačit' та ін. “дивитися, звертати увагу” – д.-тюрк., тюркм., кирг. та ін. bak- "дивитися", "оглядати", чув. пăх "дивитися", стло baq "дивитися", "бачити", виглядати".

Псл bъrzъ, рус. борзой, укр. борзий "бистрий", ч. brzy "скоро", пол. bardzo "дуже" та ін. слов. – чув. пăр з *пăрз "про моментальну дію". Спорідненість слов'янських слів з буря відкидається, але можливий зв'язок з лат. brevis(Фасмер М. 1964, 194), що дуже сумнівно.

Укр. брага, рос. брага – Макс Фасмер припускає можливість походження слова від чув. пěрага “брага, рідке пиво” (Фасмер М. 1964. 205). . Очевидно, він мав на увазі чув. пăрака "барда". У етимологічних словниках чуваської мови це слово не розглядається.

Рос. бугор, укр. бугір, магура – д.-тюрк. bükri "кривий", "зігнутий", "горбатий", кирг. bükür "горбатий", тат. börre "горбатий", "сутулий", чув. мăкăр “горб, шишка”-

Укр. будз “свіжий овечий сир” (виготовляється у формі головки) – чув. пуç “голова”, яке висходить до стло baš "голова", "вершечок", "початок".

Рос., укр. ватага “юрба, група” – М. Фасмер припускає булгарське походження слова (Фасмер М.. 1964. 278). Пор. ст.-чув. *vătağ “родина, дім”, д.-тюрк. otağ "шатро", "житло", туркм. otağ "кімната та ін., які висходять до стло otağ "халабуда", "житво", "вогнище", "стан".

Рос. вереница “ряд” – чув. *vĕren “мотуз, канат”. Всупереч Фасмеру чуваське слово пов'язується зі стло urğan "канат", "аркан", "трос" (Егоров В.Г. 1964, 523;Федотов М.Р. 1996. Т.I, 117).

Укр. вирій, ірій “казкова країна, куди летять птахи восени, теплі краї” – Походження цього слова має таке пояснення. В чуваській мові є слова ир "ранок" та уй «поле, степ». М. Фасмер припускає первісну форму слова як *vyroj. Тоді булгарське *iroj могло означати "ранішній (тобто східний або південний) степ". Коли слов’яни ще жили в лесовій зоні, вони могли бачити, як птахи восени летять кудись на південь, в степи і тоді казали, что птахи летять в “ірій”, вживаючи субстратне булгарське слово.

Псл. vьrĕti, укр. вріти, ч. vřiti, wrzeć “кипіти” – чув. вĕре “кипіти”. Слов'янські слова мають відповідності до балтійських, а походження чуваського слова невизначене.

Псл. gǫba, пол. gęba, укр., рос. губа, ч. houba “губа, гриб” – чув. кăмпа “гриб”. Чуваське слово "запозичене в давнину (у булгарську епоху) зі східнослов'янської мови коли там ще існував носовий голосний звук Юс великий" (Егоров В.Г. 1964, 99).

Псл gǫsli, болг. гъсла, рос. гусли укр. гусль, ч. housle, слц. husle – чув. кĕсле 1.“гусли”, 2. "пута для овець". Чуваське слово вважається запозиченим з російської (Федотов М.Р. 1996, Т.I, 284; Егоров В.Г. 1964, 109). Це твердження викликає сумнів через наявність другого значення слова при тому, що походження слов'янських слів здогадне. Витоки чуваської музики йдуть значно глибше слов'янських (див. Сліди культурних зв'язків народів Східної Європи в музиці.

Західнослов'янське *dъbati (укр. дбати, пол. dbać, ч. dbati) "піклуватися, підтримувати в порядку" – чув. тăп "акуратний", "охайний". Походження чуваського слова у словниках не розглядається. Походження слов'янських слів припускається від вихідного значення "шукати", "одержувати", "дослідити місцевість" (Мельничук О.С.. 1085, 15-16). Це справа віри.

Сл. *zerz “залізо, іржа”. Більшість лінгвістів відновлює слов’янське слово для назви іржі у в формі *rъdja у відповідності з пол. rdza, болг. rъžda, рос. ржа, укр. іржа, ч. rez, при слов’янському *ruda “руда”. Але у верхньо-лужицькій мові є слово zerz “іржа”, котре не може бути дериватом слова *rъdja. Корінь слов’янського слова має тюркське походження. Тюрки вживають слова jez, zez, čes (чув. йěс) для назви міди або бронзи, котрі походять від давньої форми jerz/zerz. Індоєвропейці запозичили це слово з тюркських мов в часи, коли ще не була відома технологія виплавки заліза і використовували його для назви міді і бронзи. Пізніше це слово було перенесене в деяких індоєвропейських мовах на назви заліза (детальніше про індоєвропейські назви металів). Саме первісна тюркська форма назви міді збереглася в лужицькому слові zerz “іржа”. Ця форма трансформувалася в слов’янських мовах в *zelz-o зі значенням “залізо” (Укр. залізо, рос. железо, болг. желязо, пол. żelazo і т.д.). З іншого боку, давня тюркська форма слова zerz в дещо зміненій формі збереглася в укр. жерс-ть (подібне російське слово жес-ть втратило r). Для вчених залишається загадкою, звідки ж в українському слові з’явилось r, якщо і російське, і українські слова походять від тюркського žes, що у принципі визнається.

Сл želězo “залізо” (рос. железо, укр. залізо, пол. żelazo і т.д) – див. zerz.

Укр. каганець, рос. каганец, пол., kaganiec, слвц., ч. kahan “найпростіший світильник з ручкою” – М. Фасмер вважає це слово "темним", але допускає порівняння з чув. кăкан "ручка" (Фасмер М.. 1967. 155).

Укр. капар (діал.) “бідный, убогий”, рос. капара "хвороблива людина" – – чув. kapar “жадібний до їжі”, "ненаситний". Походження чуваського слова у словниках не розглядається.

Рус, укр. карман – чув. кăрман "плетінка", "кузов". Походження слов'янських слів із тюркських заперечується, але переконливої етимології не знайдено (Фасмер М.. 1967. 201; Мельничук О.С.. 1085, 304).

Укр. кияк, киях, кіях “рогіз (Typha)” – чув. хăях, кирг., казах., тат., башк. кыяк “осока (Carex)”. Осока і рогіз – схожі водні (болотні) рослини. Судячи з фонетики українського слова, воно може бути запозиченим не з давньобулгарської

Псл. *kъniga “книга” (рус., укр.. книга, пол. kniga, ч. kniha і т. д.)– М. Фасмер та інші лінгвісти згодні з тюркським походженням слова при д.-чув. *końiv (Фасмер М.. 1967. 263), проте Брюкнер відстоював слов'янське походження слова від kna (kien), що здається надуманим (Brückner Aleksander. 1996, 278). За іншою гіпотезою подібність книги складкам частини шлунка жуйних тварин, що має назву книжка, дало підставу для перенесення її на друковану продукцію (Мельничук О.С. 1985, 473). Мало би було бути навпаки.

Псл. *kobyla (укр. кобила, рос. кобыла, ч., слвц. kobyla і т.д.), лат. caballus “кінь”, перс. kaval “швидкий кінь», гр. ιπποσ, фін. hepo, ест. hobu “кінь” тв ін. – за однією з версій усі ці слова визнаються "мандрівними" (там же, 476), однак вони ведуть своє походження від тюркського jaby "кінь", походження якого фахівці вважають не ясним (Левитская Л.С. (Отв. ред.) 1989, 49). Також не ясним є джерело запозичення у слов'янські мови.

Рос. ковер, ч., слвц. koberec, пол. kobierzec “килим”, анг. cover "накривати, крити" – Макс Фасмер припускає булгарське походження слов’янських слів (д.-чув. *kavêr ← *kebir), маючи на увазі тюркские слова kiviz, kigiz “килим”. Сюди ж д.-тюрк. küvüz "вовняна підстилка". Очевидно вихідна форма küvürz.

Рос. ковыль, укр. ковил, ковила, болг. ковил – Карл Менгес давав три можливих варіанти тюркського походження цього слова (Менгес К.Г., 1978). Усі три варіанти далекі семантично і фонетично. (Пор. 1. уйг. qomy “бути в русі, турбуватися”. 2. алт. gomyrğaj “рослина з порожнистим стеблом”, «дудка». 3. тюрк. qavla “скидати шкіру, листя”). Булгарська мова як джерело запозичення підходить більше, бо чув. хăмăл “стебло, стерня” схоже на слово ковла і за формою, і за змістом більше. Слово цього кореня є також і в татарській- qamlı.

Укр. колимага, рос. колымага, ст. пол. kolimaga, ст. ч. kolimah та ін. “віз різного типу” – багато вчених вважають, що це запозичення з монгольської (монг. xalimag “калмик, власне, високий віз”). Але шлях проникнення монгольського слова у слов’янскі мови лишається темним. Скорш за все слово має булгарське походження (чув. кÿл “запрягати”, юпах ← jubax “кінь”). В такому випадку монгольське слово є запозиченим з тюркських (jabaq, jaby “кінь” широко розповсюджені слова в тюркських мовах). Укр. кульбака "сідло" того же походження.

Сл. korьcь, рос. корец, укр. коряк, пол. korzec та ін. слов. “ківш, коряк, мірка зерна” – чув. курка “ківш”.

Укр., рос. корчма, пол. karczma, ч., слвц. krčma і т.д. “шинок” – лит. karčiama “шинок” підтверджує зв'язок з чув. кăрчама “брага”. А. Брюкнер вказував, що у церковно-слов’янській слово мало значення не тільки «шинок», але і хмільний напій (Brückner Aleksander. 1996, 220).

Рос., костра, укр. костриця “льняна, конопляна костра”, пол. kostra “конопляна костра” та ін. слов. – чув. кăштра “полова, відходи”, очевидно, запозичене раніше з фракійської (алб. kashtё “полова, солома”).

Рос. крица “грудка заліза, покрита шлаком”, укр. криця “сталь” – чув. хурǎç, хурçǎ (тат. korıç, каз. quryš та ін.) „сталь” (раніше „гострий”), стло kurč "твердий", "сильний", "крихки", "сталь".

Рос., укр. куга, кука “рогіз (Typha)” – чув. кука “рогіз (Typha)”, кр.-тат. kuğa, каз. qoğa “рогіз”.

Рос. кудрявый, курчявый, серб., укр. кудра, ч. kudrna, слвн. kodrasti, укр. кучерявий, хорв. kovrčava – Фасмер вважав це слово спорідненим слову кудель, котре пов'язував з кудло (Фасмар М. 1967, 399). З ним згідний Мельничук (Мельничук О.С.. 1989, 123), але це зовсім інше гніздо слів. Насправді мова має йти про запозичення з давньобулгарської – чув. кăтра "кучерявий" було запозичене у двух формах кутъра (дало кудря) і кутьра (дало кучера). Те саме походження має ім'я Катерина. Існує навіть сталий український вираз "кучерява Катерина".

Укр. кульбака "седло" – див. колимага.

Сл. kyta “жмуток сіна, кисть, букет” (укр., рос. кита, слвц., пол. kita та ін.) – Фасмер пов'язував ці слова зі словом кисть (Фасмар М. 1967, 240). Можливо, так воно і є, але першооснова запозичена з давньобулгарсьеої – пор. чув. кěтě “кущ”.

Укр., рос. лад, пол. lad, ч. lad "порядок", "сзгода" – "надійної етимології нема" (там же, 447), але можна розглядати чув. лат, котре в певному відношенні було запозичене з російської, але оригінальне значення було "користь, толк", туркм. alat, тур. alet "інструмент", "прилад", "пристосування".

Сл. lava „лавка, полка” (рос., укр., лава, лавка, ч. lavice, слвц. lavica та ін.) – чув. лав "воз".

Псл. lava „лавка, полка” (рус., укр., lava, lavka, ч. lavice, слвц lavica та ін.) – чув. лав, ăлав "віз", "хура". Чувашське слово відноситься до стло ulağ "в'ючна або верхова тварина", "підвода", "засіб" та ін. (Севортян Э.В. 1974, 589). Примітивний віз був просто дошкою на колесах, звідси й перенесення значення. Можна взяти до уваги стлоulağa "основа юрти", "стінка" (там же, 590).

Укр., рос. лоша , рос. лошадь “кінь” – чув. лоша “кінь” ( тур., тат. та ін. alaša). Запозичення з тюркських не заперечується (cтло alaša).

Сл. *malina “малина” (рус., укр. малина, ч., пол. malina) – чув. палан, тат. malan “калина”, кум. balam "бузина". Перенос значения тем более вероятен при распространенной рифме "калина–малина". Автори етимологічних словників чуваської мови не наважуються визнати тюркське походження слов'янських слів.

Ст. ч. maňas “франт, глупак” – чув. mănaç “пихатий”.

Псл. *morzъ “мороз” (рос., укр., мороз, пол. mróz, ч., слвц., болг., серб. mraz) – стло bu:z "лед". Враховуючи довготу голосного, першооснову тюркських слів слід відновити у формі buř, тобто burz (чув. пăр, тат boz, тур buz “лід” і т.д.).Слов'янським лінгвістам надається можливість виявити свою фантазію у пошуках переконливішої етимології.

Укр. нехай – чув. не “що” + хǎй “сміти”. Див. хай.

Укр. обід, рус. обед, пол. obiad и др. – чув. апат “еда, корм”. Автори етимологічних словників чуваської мови стверджують про запозичення з російської, але на користь тюркського походження слова гоаорит сер.-нж.-н. ovet "плоди".

Рос. пакость, укр. пакість, капость, пол. pakośċ, ч. pakost' та ін. – чув. пакăç “поганий”. Чуваське слово вважається запозиченим з російської, але Абаєв зазначав, що слово "в своїй семантиці зазнало впливу чув. paх "кал", як. paxai "гидота", bagu "гній" (Абаев 1958. В.И. 417), бо слов'янські слова не мають переконливої етимології.

Рос. пирог, пол. pirog, укр. пиріг, ч., слвц. piroh “пиріг, м’ясний пиріг”, слвн. burek "пиріг з начинкою" – В тюркських мовах є подібні слова (тур. börek, чув.pürěk та ін.), але М. Фасмер заперечував тюркське походження слов’янских слов, оскільки схожі слова ніби відсутні у південнослов’янських мовах. Він помилявся, такі слова є в хорватській та словенській, при тому, що вплив турецької мови на останню практично був відсутній (Stachowski Marek. 2021, 2).

Псл. *pьšeno “пшено” (рус. пшено, ч. pšeno, укр. пшоно), серб pšena “донник” (Meliotus), сл. pьšenica “пшеница” – чув. пиçен "осот". Деякі види осота їстівні, а насіння могло вживатися в їжу до поширення культурних злаків і його запозичена від булгар назва могла бути поширена на пшоно і пшеницю. Значення сербського слова підтримує це припущення. Фасмер виводив слов'янські слова з pъxati "товкти", але ж ідеться не про борошно, а про зерна.

Сл. *proso “просо” (укр., рос. просо, пол., болг, ч, слвц. proso) – і М. Фасмер, і В. Махек, і А. Брюкнер вважають, що походження цього слова «темне». Може слово має булгарське походження? (чув. пăрçа "горох").

Укр. пужално, укр., рос. пуга, «батіг» – "не цілком ясне" (Мельничук О.С. 2004: 625), але чув. пуша „батіг”. Тюркських відповідностей не виявлено (Федотов М.Р. 1996, Т.I, 456).

Рус. пырей, укр. пирій – чув. пǎри “полба”. Подібні слова є в мовах ностратичної макросім'ї, слово може бути "мандрівним". Встановити походження слов'янських неможливо.

Ч. sálat "палати", слвц. sálat’ "випромінювати, палати" – В. Махек припускав, що попереднє значення слів було «кидати, розкидати». В цьому випадку чув. салат "розкидати" може бути пов’язане зі слов’янськими словами.

Слвц. sanka “нижня щелепа” – чув. санка"лобна кістка". Очевидно, слово слід пов'язувати з "санки", "сані", походження яких невизначене.

Рос. сигать, блр. сігаць “стрибати” – чув. сик “стрибати”, кирг. сик- "скакати", "танцювати", тур. sekmek "скакати". Фасмер сумнівався у запозиченні в білоруську і припускав спорідненість з д.-інд.çĩghrás "скорий", це ближче? (Фасмер М. 1971, 618).

Псл. *smordъ “запах” (укр. сморід, сморід, рус. смород, ч. smrad, пол. smród, и т.д.) – чув. çěměrt , башк. shomort, тат. шомырт, узб. шумурт “черемха”. Походження слова не розглядається в етимологічних словниках, але наводяться відповідності у тюркських та індоєвропейських мовах (Егоров В.Г. 1964: 211; Фасмер М.. 1971: 691-692; Мельничук О.С. 2006: 317). Відомо, що квіти черемхи мають сильний запах. Більше того, у лужицьких, болгарській, д.-прусській є слова цього кореня у значенні "черемха". Мельничук припустив зв'язок зі словами у значенні "біль", "хворіти" у германських мовах (д.-англ. meortan- нім. Schmerz)(Мельничук О.С. 2006: 317), походження яких вважається неяним (Kluge Friedrich, Seebold Elmar. 1989: 643). Гольтгаузен притягав сюди також гр. σμερδωνες "жахливий", але Фріск його не розглядав.

Укр., рос. сорок – чув. хěрěх “сорок” (в інших тюркських мовах для числівника «сорок» вживається слово qyrq і под.). Загалом, тюркське походження східнослов’янського слова припускаеться багатьма лінгвистами.

Рос. табор, пол. tabor, ч., слвц. tábor, укр. табір та ін. – тур., крим.-тат. tabur "укріплення з возів", але слов’янскі слова можуть бути запозичені з угорської (уг. tábor “табір”, яке походить від чув. тапăр “водопій (місце водопою”), але булгарське слово могло бути запозичене в деякі слов’янскі мови безпосередньо, оскільки є російське слово табыр “стадо” (Фасмер М.. 1987, 6-7).(Фасмер М.. 1987, 6-7).

Рос. тварог, творог, ч., слвц. tvaroh, пол. twaróg та інші «сир білий» – чув. турǎх “ряжанка”, курд. turaq "сир". Існують різні припущення про походження слов'янських слів, у тому числі тюркське (Фасмер М.. 1987, 31-32).

Рус. темя, укр. тім'я, болг. теме та ін. – ці слова безпідставно зближуються зі ст.-слов. tęti "рубати, сікьт" (Фасмар М. 1987, 41; Мельничук О.С. 2006, 579), але вони мають тюркське походження – стло depe "вершина", "горб", "голова" (тат. түбǝ "тім'я, маківка", чув. тӳпе) "вершина, вершесок", кбалк. тёппе "вершечок" та ін.)

Рос. товарищ, укр. товариш – чув. тавраш 1. "рід, клан", 2. "оточення, середовище". Давньотюркську етимологію пропонував Рясянен (Фасмар М. 1987, 68). Деякі подібні тюркські слова (узб. давра та ін.) можуть бути запозичені з ар.دور "коло", але більшість є питомо тюркськими (др.-тюрк. tegirä "довкола", туркм. töverek, кирг. тегерек "коло", "оточення" та ін.). Чуваські лінгвісти відносять слово тавраш до тюрських (Егоров В.Г. 1964, 227-228; Федотов М.Р. 1996, Т.II,. 163)

Рос. толмач, ч. tlumač, пол. tłumaч та інші. слов’янські слова зі значенням "перекладач" – загальноприйнятим вважається тюркське походження слова (чув. тăлмач, кыпч. tylmač, тур. dilmaç як. тылбас "перекладач". Слово походить від стло тыл "мова" (Егоров В.Г. 1964, 236).

Укр. тирса “ковила” – чув. тырса “ковила”. Мельничук припускав, що слово запозичене з литовської мови (Мельничук О.С. 2006, 573), а Фасмер вважав його "темним" (Фасмар М. 1987, 132).

Псл. ǫpyrъ/ǫpirъ, укр.упир, рос.упырь та ін. слов. "вампір" – чув. Вупăр“нечистий дух”, тат. убыр "перевертень, вампір". Існують різні припущення про походження слова, у тому числі з тат. убыр (там же, 165).

Укр. хабоз, хабуз “бузина (Sambucus)”, “осот (Cirsium)”, хабазь “бур’ян”, слц. chabz "бузина трав'яниста" – чув. хăвăш “жимолость (Lonicera)”, тат. xуыш, башк. xыуыш "курінь, зібраний з гілок". Мельничук виводив з псл. xabъ "поганий" (Мельничук О.С. 2012, 146).

Укр. хай “нехай” – чув. хǎй “сміти”. Мельничук вважав слово похідним від хаяти "лишати" (там же 2012, 148). Скорше навпаки.

Псл. xyža “хижа” (укр. хижа, рос. хижина, ч. chýše, слвц. chyža и т.д.) – чув. хÿше „курінь, хижа”. Слова цього кореня присутні в германських мовах (герм. hūsa, нім, Haus анг. house і т.д.). В словнику Ф. Клюге дає їм позначку “походження неясне” (Kluge Friedrich, Seebild Elmar. 1989, 297). Фасмер вважав гіпотезу про германське походження слова помилковою (Фасмер М. 1987, 236). Чуваське слово висходить дл стло qoš "будь-який парний предмет", "земля, яку можна зорати в день волом", "суспільство", "гурток рабів або слуг" (Севортян Э.В. 1989, 89-93).

Псл. xъmeljь «хміль» (рос. хмель, болг. хмел, укр. хміль, пол. chmiel, ч., слвц. chmel и т.д.) – слова цього кореня широко поширені у багатьох індоєвропейських і фінно-угорських мовах. Вчені вважають, що шляхи їх поширення дуже складні, але погоджуються, що мало бути одне спільне джерело запозичення. Деякі бачать його в мові булгарів (пор. чув. xămla «хміль»), що має віжповідності в інших тюркських: д.-тюрк. qumlaq, тат. колмак, башк. комалак, каз. кулмак), інші ж сумніваються у можливості проникнення булгарського слова далеко в Європу: лат. humulus, ст. анг. hymele , півн. герм. humli (Егоров В.Г. 1964, 292; Фасмер М. 1987, 249-250; Федотов М.П. 1996, 326; Мельничук О.С. 2012, 188-189).

Рос., укр. хомут, ч. chomout, слвц. chomút, пол. chomąt “хомут” – чув. хăмăт , тат. камəт, каз., башк., туркм. kamyt, як. хомуут “хомут”. Існуючі етимології незадовільні (Фасмер М. 1987, 260), загальновизнаної етимології немає (Мельничук О.С.. 2012, 198). Однак булгарське походження слова можна вважати обґрунтованим, оскільки подібні слова та їх деривати широко поширені у тюркських мовах. Сумніви викликаються тими ж причинами, що і в попередньому випадку. Тим не менше, поява носового голосного ą в польському слові потребує пояснення.

Псл. xrěnъ, рус. xрен, укр. xрін. болг. xрян, слвц. chren, пол. chrzan ии многие другие слав. – чув. хěрен. Рясянен виводив це слово із чув. хер "розжарюватися", але запозиченню з чуваської суперечить свідчення Теофраста (χεραιν), тому припускається мандрівний характер слова (Фасмер М. 1987, 275). Однак запозичення сталося не з чувасько], а з давньобулгарської, як і багатьох інших слів у грецькій (див. Сліди мовних контактів у лексиці тюркських та індоєвропейських мов)

Укр. чакан, рос. чакан „рогіз” (Typha) – чув. чакан „рогіз”. Запозичення із чуваської мови допускається (Фасмер М. 1987, 312)

Псл časъ, укр., болг., рос., блр. та ін. час – чув. час "скоро, бистро, зразу, часто, рано". тур., узб., каз., кирг. tez "бистрый". Є різні гіпотези про походження слова і всі непереконливі.

Укр. чепурний, слвц., ч. čiperný “жвавий, вправний”, серб. čeperan “жвавий, спритний”, – чув. чипер , тат. čiber "гарний". За Мельничуком псл. čepurity є нібито складним утворенням з експресивним префіксом če- і дієслівною основою purity в значенні близбкому до рос. растопырить (Мельничук О.С. 2012, 297).

Псл. *čьrtъ (рос. черт, укр чорт, пол. czart, ч., слвц. čert) – чув. хĕрт-сурт „домовик”. Варто нагадати, що чув. х може походити з к, тобто чуваське слово первісно могло звучати як кĕрт, звідки закономірно слов. *čьrtъ. В скандинавській міфології є Сурт „вогняний велетень”. Праслов'янське слово розглядається як дієприкметник від дієслова спорідненого лит. kyrěti "злитися" (Фасмер М. 1987, 347)

Рос., болг., серб. чета, укр. чота "загін", рум. ceata "юрба" – "ймовірно споріднено лат. caterva "загін", "натовп" (там же, 341). Усі вони мають булгарське походження – чув. кĕтÿ "стадо, зграя", тат. kɵtү "стадо", "гурт", "табун", стло güt "пасти".

Укр. чи – питальне слово – чув. –ши – питальна частка. Лат. qui "для чого?", "як?", "скільки?"

Укр чумак – слово не має етимології, але вважається запозиченим з тюркських (Мельничук О.С. 2012, 354) і, можливо, не є давнім, але цікаво що в киргизькій мові є подібне слово čomču "мандрівний казах-продавець солі".

Укр. ша! “тихо, заспокійся!” – чув. ша! “баста, кінець!”

Укр. шувар “аїр болотний” (Acorus calamus) – Добродомов припускає давньобулгарське походження слова (Фасмер М. 1987, 383).

Укр., рос. щука та ін. под. слов. назви риби Esox – етимологічні зв'язки не ясні (Мельничук О.С. 2012, 515), скорш за все слово треба відносити до чув. çěkě, туркм. çöke, тур. çıga, тат. чɵгǝ "стерлядь" (Acipenser ruthenus).

Псл. *jucha “уха” (укр. юха "суп, зокрема, з рибою", серб. juha, рос. уха і т.д.), укр. юшка"кров", "рідка частина борщу", – чув. яшка “загальна назва перших страв”. Жодного іншого тлумачення в етимологічних словниках не виявлено.

Псл. *jačmy “ячмінь” (укр. ячмінь, рос. ячмень, ч. ječmen, пол. jęmień і т.д.) – точних індоєвропейських відповідностей немає (Мельничук О.С. 2012, 565). Найближчі відповідності – чув. ясмăх, каз. yasmyk, тур. yasmık "сочевиця”. Переніс назв рослин – звичайне явище, особливо тих, що мають спільні якості. В цьому випадку такою якістю є їстивність.

Наведений список є лише сирим матеріалом для більш глибокого аналізу фахівцями фонетико-семантичних відповідностей між слов'янськими та тюркськими, особливо булгарськими словами. Однак мої матеріали не зацікавили тюркологів, хоча особливі зв'язки між булгарською та слов'янською мовами їм відомі і вони вивчаються виходячи з традиційних уявлень про історичний розвиток тюркських мов. Однією з робіт, що розглядають цю тему, є стаття Анни Дибо "Булгари та слов'яни: Фонетичні особливості в ранніх запозиченнях" (Dybo Anna. 2010). Бачачи угорську мову посередником у слов'янських запозиченнях із тюркських, вона не може дати пояснення булгарсько-слов'янським відповідностям, які не мають аналогів в угорській. З іншого боку, будучи прихильницею алтайської прабатьківщини тюрків, вона дає надумані пояснення фонетичним явищам, що супроводжують запозичення, і шляхам їх проникнення в слов'янські мови. Сумніватися в тюркському походженні слов'янських слів, що наводяться Анною Дибо, не доводиться, але багато тюрксько-слов'янських відповідностей вимагають іншого пояснення. Коли тюркологи погодяться з довготривалою присутністю булгар на території Західної України, вони зможуть більш кваліфіковано розглядати булгаське коріння у слов'янських мовах.

Література

Brückner Aleksander. 1996. Słownik etymologiczyny języka polskiego. Warszawa.

Holthausen F. 1974.Altenglisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg.

Kluge Friedrich. 1989. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. Berlin – New York.

Machek V. 1957. Etymologicky slovnik jazyka českeho a slovenskeho. Praha.

Peisker J.1905. Die älteren Beziehungen der Slawen zu Turkotataren und Germanen. Stuttgart.

Кобів Ю. 2004. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. Київ.

Менгес К.Г. 1978. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве». Ленинград.

Скворцов М.И. (ред.). 1985. Чувашско-русский словарь. Москва.

Стецюк Валентин. 1998-2000. Дослідження передісторичних етногенетичних процесів у Східній Європі. Книга 1, 2. Київ – Львів.

Фасмер Макс. 1964 – 174. Этимологический словарь русского языка. Москва.