Алано-англосаксонський ономастикон

Скорочення, прийняті в текстах.

Цей ономастикон складений з метою продемонструвати, наскільки багато імен скіфсько-сарматського часу можуть бути етимологізовані за допомогою англійської мови, проте далеко не всі наведені тут імена можуть мати давньоанглійське походження. Тим не менше, якщо таких імен навіть тільки декілька, то це вже є вагомим доказом на користь присутності англосаксів в Північному Причорномор'ї в передісторичні часи. І судячи з усього, такі імена є. Ономастикон у постійній роботі – деякі етимології уточнюються, явні помилки виключаються, нові імена вносяться.

Αγαθιρσ, Αγαθιρσοι (agatirsoi), за Геродотом син Геракла, який дав початок племені агафірсів-агатирсів – д.-англ đyrs (thyrs) „велетень, демон, чарівник” добре підходить як для імені, так і для етноніму. Для першої частини імені знаходимо д.-анг. ege “страх, жах”, а в целому „страшні велети або демони”. Однак фонетично ліпше подходять д.-анг. āga „власник”, āgan “мати, брати, отримувати, володіти”. Тоді етнонім можна зрозуміти як „ті, хто володіє велетнями”. Нижче ми розшифровуємо етнонім фирсагетів (див. Θυσσαγεται як народ велетнів на півночі Скіфії. Отож, можна розуміти, що агатирси підкорили собі фирсагетів (тиссагетів).

ακινακεσ (акинак – короткий, залізний скіфський меч) – назву меча інколи пов’язують з іранським словом kynk – меч. Ліпше підходять д.-анг. ǽces «сокира» і nǽcan «вбивати».

Αλαζωνεσσ (алазони, які населяли територію вздовж Дністра вище калліпідів) – назву можна перекласти як «народжені в сорочці» (αλαζωνεσ – д.-анг. hāla «плацента», sunu “син”).

Αλανοιι (назва племені алан) – від д.-перс. aryana- „арії”, ос. allon? Однак цей етнонім можна розглядати як зіпсоване „англи” (angloi → aŋloi → alŋoi → alanoi). Пор. Ρευκαναλοι.

Αλανορσοι (alanorsoi), назва племені алан – „білі алани” (ос. ors „білий”)? Скорше "кінні алани" (д.-анг. hors „кінь”).

Αμαγη (amage:), сарматська цариця – в осетинській мові відповідності нема, д.-іран. ama „сильний, могутній”. Прекрасно підходять фонетично і для імені цариці др.-анг. hām „дім, житло” і āga „власність, володіння”. Очевидно ім’я слід розуміти як „госпдиня дому”.

Αμωσπαδοσ (amospados), Ольвія, Латишев) – д.-іран. ama „сильний, могутній”, spāda „військо”. Дослідження показують, що давньоіранські корені без відповідностей в курдській, осетинській або афганській мовах не допомагають розшифровці імен. В цьому імені може бути наявним д.-анг. spœd “успіх, щастя, багатство”. Для першої частини слова можна запропонувати д.-анг. hām „дім, житло” або hama „одяг”.

Αναχαρσισσσ (anaxarsis), знаменитий мандрівник і скіфський мудрець – тлумачень імені мудреця багато. Абаєв пояснює його як "неушкоджений" (ав. ana-hvarti, ос. änäxwälc). Однак Анахарсіс (Анахарсій) не був скіфом. Це можна зрозуміти з фрази Геродота: "…серед племен у пріпонтійскіх краях ми не можемо назвати жодного, що було б відоме своєю мудрістю, і не знаємо нікого, хто б уславився своїм розумом, крім скіфської народності і Анахарсія" (IV, 46) Анахахарсіс був сином Ґнура, онука царя ) Спарґапейта і сина Ліка (див. Σπαργαπειθησ). Всі три останні імені розшіфровуются за допомогою давньоанглійського мови. Тоді і для імені Анахарсіса можна знайти англосаксонську відповідність: др.-сакс. āno "без", д.-анг. hors/hyrs (анг. horse) "кінь" (тобто "безкінний").

αντακαιοι (великі безкостисті риби) – слово не піддається переконливій розшифровці. У відповідностіми з особливостями риби приставка могла означати «без». Подібні слова є германських мовах(an/on, д.-анг. un ). У принципі може підійти проформа голл. tak «гілка» і нім. Zacke "зубець", слів неясної етимології, споріднене з якими в англійській зникло.

Αρθιεμανοσ (artiemanos), Березань – тлумачення імені Абаєвим як „списоносець” (ос. arcä „спис”, ав. manu „людина”) сумнівне через фонетичну невідповідність. Грецька буква  в більшості випадків відповідає саме аспірованому th, тому для пояснення треба прийняти д.-анг. earđ „рілля” або eorđe "земля" і mann „людина”, в целому – „землероб, хлібороб”.

Αριαντασ (ariantas), ім’я скіфського царя – д.-анг. ārian “шанувати”.

Αριαπειθεσ (ariapeithes), ім’я скіфського царя – д.-анг. ār „честь, гідність, слава” (ārian “шанувати”) fǽtan „прикрашати” („прикрашений славою”). В цей же час жив володар агатирсів Спарґапейт (див. Σπαργαπειθησ), який вбив Аріапейта.

Αριι (arii), сарматське плем’я – поширена серед індоєвропейців племінна назва, яка може мати те саме походження, що і д.-анг. ār „честь”.

Αριφαρνησ (згідно з Діодором Сіцілійським „фракійський цар”) – імен з коренем farn в германських мовах достатньо. З історії відомий вождь готів Фарнобій (Farnobius), який загинув при спробі захопити місто Іллірікум в 377 р. Гольтгаузен наводить також власні імена Фарноін і Фарноульф. Він же пояснює д.-анг. farnian "мати щастя" як запозичення з давньоісландської (farna-sk). Взагалі в германських мовах є слова цього кореня, які означають "папороть" (нім. Farn, анг. fern). Згідно з повір'ям квітка папороті приносить щастя, тому можна допускати, що в германських мовах було присутнє слово farn зі значенням "щастя, спокій, благодать ". Діодор називає Аріфарна царем фракійців, що вважається помилкою і, оскільки він був втягнутий у боротьбу за престол Боспорського царства, була висунута гіпотеза, що він походив із сарматського середовища. Слово farn в значенні «божа благодать» відомо також і в іранських мовах, але для першої частини даного імені в іранських мовах немає. Вона може бути пояснена за допомогою германських мов: д.-анг. ār, āre, нім. Ehre "честь".

Αροασιοσ (aroasiuos), батько Годосауя (див. Γοδοσαυοσ) д.-англ. āre "честь, слава", ease "кубок".

Ασπακοσ (aspakos), батько Госака, Танаїда – імена з коренем asp зустрічаються часто, але їх походження може бути різним. Визначальними можуть бути інші компоненти імені та інші фактори. В даному випадку ім'я Аспака, як і його сина (див. Γωσακοσ), ліпше розшифровуються засобами давньоанглійської мови, якщо мати на увазі д.-англ. æsp «осика» і āc "дуб".

Ατεασ (ateas), за Страбоном Atheas (могутній скіфський цар, який об’єднав під своїм правлінням усю Скіфію і який загинув у 90-літньому віці в бою з македонським царем Филипом II в 339 р. до н.е.) – за Абаєвим „правдивий, істиний”, авест. haiθya-, д.-перс. hašya-, ос. äc-, äcäg-, що фонетично не бездоганно. Ліпше, за Гольтгаузеном, д.-анг. æđ-, яке зустрічається в іменах і виходить до æđele “шляхетний, знатний, славетний” (Holthausen F, 1974, 13)

Βαδαγοσ (badaγos), стратег в Ольвії, син Ієздрада (див. Ιεζδραδοσ); Βαδακησ, стратег в Ольвії, син Радампсона (див. Ραδαμψων)– імена батьків розшифровується за допомогою давньоанглійського мови, тому і ці імена повинні мати англосаксонське походження (д.-англ. beadu «боротьба, війна», āc «дуб»). Пор. Βιδακησ, Βωρακοσ

Βανασ (banas), Пантикапей – д.-анг. bana "вбивця".

Beorgus (аланський цар, який вторгнувся в Італію в V ст.) – д.-анг. beorg 1. „гора”, 2. „захист”, 3. „притулок”.

Βιδακησ (bidake:s), Пантикапей, надпиc КБН.36, Латишев – д.-анг. bid "міцність", āc "дуб". Ср. Βωρακοσ, Βωρακοσ.

Βορυσθενεοσ, Borysthenes, Дніпро – А.К. Шапошников стверджує, що ця назва не має відношення до іранських мов і що спроби дати їй тлумачення на матеріалі індоіранських або слов'янських мов "виглядають занадто штучними". Сам він дає грецьку етимологію, теж дуже сумнівну (Шапошников А.К. 2005, 39). Більш правдоподбним може бути тлумачення за допомогою давньоанглійської мови – д.-анг. bearu, род. відм. bearwes „ліс”, đennan „розширяти, протягувати”.

Βουδινοι (budinoi), будини, скорше «вудини», народ, який жив, за словами Геродoта, в країні, що заросла різними деревами – до сих пір не знайдено задовільного тлумачення слова. Добре за сенсом і фонетично пасує д.-анг. widu, wudu «дерево, ліс», суч. анг. wooden «дерев’яний». В давньоанглійській wuden не зафіксировано, але за законами англійської граматики воно могло існувати і означати «лесний, лісовий».

Βραδακοσ (bradakos), Пантикапей – д.-анг. brād "широкий", āc "дуб", acas, ǽces “сокира”.

Βωρακοσ (bo:rakos), Горгіппія – д.-англ. *bor "високий" (сер.-нж.-нім. bor), āc "дуб". Ср. Βιδακησ

Γ’αστεισ (gasteis), Γαστεισ, Γαστεησ, зустрічається багаторазово, Горгіппія, Пантикапей – Абаєв пов’язує ці імена зі словом „гість”, котре є в багатьох слов’янських і германських мовах (гот. gast-s „гість, чужий”, д.-анг. gǽst), але в іранських такого слова нема. Непогано підходить і друге значення англійського слова 1. „дух, душа, життя”, 2. „демон”.

Γνυροσ ( Ґнур), син Ліка, батько Анарахарсіса – А. Шапошников вказував, що им'я не має ознак не тільки індоіранського, але і східно-іранського походження (Шапошников А.К. 2005, 39), але пор. д.-анг. gnyrran „скрипіти, тріщати”. Споріднені германські слова означають – “ревіти, гарчати”. Такі значення ніби не годяться для імені, але похідний від цих дієслів іменник міг бути назвою звіра. В українській, білоруській, російській, польській мовах відомі слова книр, кнур "самець свині, кабан". Більше того, в тих же мовах, а також в словацькій і лужицьких є слова наближені до грецької форми слова (укр., рос. кнороз, блр. кнорез, слц. kurnaz, пол. kiernoz, в.-луж. kundroz – усі "кабан"). В етимологічних словниках української і російської мов пояснення походження усіх цих слів вважається незадовільним, не зовсім ясним або звуконаслідувальним (А. Фасмер Макс. 1967, 264-265 та А. Мельничук О.С., Ред. 1985, 474), бо відповідний корінь відсутній у словянських мовах. Можна припускати, що в давньоанглійській мові існувало слово gnyr і означало "кабан, вепр" і у такому значенні було запозичене слов'янами. Отож, ім’я онука царя могло означати „вепр”. Пор. Θυσκεσ. Яким чином у слов'янські мови потрапила ще і грецька форма слова, треба виясняти, бо в грецькій мові подібного слова нема. Можливо воно існувало у мові тих греків, які населяли Україну в скіфські часи, будучи запозиченим у сусідніх англосаксів.

Γοδοσαυοσ (godosauos) – Пропоноване Абаєвим “чорнодум” (ос. ğud „думка” і saw „чорний”) не зовсім підходить фонетично. Скоріш за все імя складається з трьох семантично близьких слів: д.-анг god "бог", ōs "поганський бог", ǽw "закон, релігія, священе писання".

Γωαρ (go:ar), аланський провідник в Галії на поч. 5-го ст. – д.-анг. gear “захист, зброя”. Див. Eochar.

Γωδιγασοσ (go:digasos), Танаїда – „добромисл”? (ос. ğud „думка” і igas „цілий, неушкоджений”). Ліпше "страх божий" (д.-анг. god "бог" і egesa "жах, страх").

Γωσακοσ (go:sakos), син Аспака (див. Ασπακοσ), Танаїда – від ос. gos „вухо”? Ліпше підходить д.-англ. gōs «гусак» і æg «яйце».

Ηλμανοσ (e:lmanos), Ольвия, Фасмер – д.-анг. el „чужий”, mann „чоловік, людина”.

Eochar, аланський король в Армориці (північно-західна Франція) – Запропоноване Г. Міллером пояснення імені як “просоїд” (ос. jäw „просо”, xwärun „їсти”)слід рішучо відкинути. Воно далеке фонетично і зовсім не пасує для імені короля. Найкраще підходить д.-анг. eoh „кінь” и ār „посланець, герольд, апостол”. Однак існує думка, що Eochar і Γωαρ (див.) одна й та сама особа.

Θαβεισ (thabeis) Пантикапей, жіноче им'я – д.-англ. đeowe “служниця”.

Θιαρμακοσ (thiarmakos), Танаїда – д.-англ. đeor «запалювання, займання» macian «робити».

Θυσκεσ (thuskes), Ольвия – ос. tusk’a „вепр”, котре походить від тюркського čočqa „свиня”, але є і д.-анг. tūsc „ікло” загадкового походження.

Θυσσαγεται (thussagetai), один з народів на півночі Скіфії, згадуваний Геродотом, Thyrsagetae (за Валерієм Флаком) – Абаєв пояснює як „швидкі олені” від перс., курд. tūr „ярий”, ос. sag „олень”. Звертає на себе увагу присутність в назвах кількох племен морфеми getai/ketai (Μασσαγεται, Ματυκεται, Μυργεται). Крім того, з історії відомі також фракійські племена ґетів (Γεαται). Можна припускати, що це слово означає „народ”. Найбільш близьким за значенням є чув. кĕтỹ "стадо, табун, зграя". Тоді тиссагети (фіссатети) – „буйний народ” (д.-анг. đyssa „бешкетник”). Якщо ж форма Валерія Флака більш правильна, що цілком імовірно, бо вона перегукується с назвою агафірсів (див. Αγαθιρσ, Αγαθιρσοι), то тоді тирсагети (фирсагети) – „народ велетнів або чарівників” (д.-англ đyrs (thyrs) „велетень, демон, чарівник”).

Ιδανθιρσοσ, скіфський цар – д.-анг. eadan „наповнений, задоволений” і đyrs „велетень, демон, чарівник”.

Ιεζδραδοσ (iedzdradon), Ольвия – Абаєв виводить слово з ос. izäd „божество”. Замість цього в імені можна бачити д.-англ. đræd „нитка, дріт”, в той час як для першої частини слова підходить д.-анг. īse(r)n „залізо, залізний”, яке походить від давньотюркського jerz (пізніше jez) „мідь”. Див. "Назви металів у індоєвропейських та тюркських мовах".

Ιωδασ (io:das), Пантикапей (Латишев) – можливе походження від ос. od „душа”, якщо i – артикль, як вважає Абаєв. Д.-анг. jeđe і eađe „легкий, приємний”. Оскільки в наступному слові цей корінь добре семантично пов'язаний зі значенням "смак", то можна прийняти і цей варіант.

Ιωδεσμαγοσ (iodesmagos), Ольвія – пояснення імені Абаєвим як „дихання життя” из ос. od „душа” та äsmag „запах, дихання” звучить непогано, але не гірше д.-англ. слова jeđe/eađe „легкий, приємний” та smæcc „смак, запах”.

Κοφαρνοσ (kopharnos), Танаїда – д.-англ. cofa „печера, халупа” і ærn „житло”фонетично і за сенсом підходять добре, але викликає сумнів можливість такого імені для людини. Дещо ліпше д.-анг. cū „корова” і згадуване вище farn.

Λικοσ (likos), син Спаргапейта – д.-анг. līc „корпус, тіло” могло стати іменем чоловіка міцної статури.

Λογχατησ (longchate:s), Лукіан – Лонкхатес був другом Арсакомаса (див. Αρσακομασ), котрому допомагав вкрасти наречену – им’я розшифровується як "довговолосий" (д.-анг. long "довгий", hæd "волосся").

Μαζαια (madzaia), дочка Мастейри та боспорського царя Левканора – д.-анг. māse “синичка”.

Μακεντησ (makente:s), за Лукіаном друг скіфа Арсакомаса – д.-анг. maca "товариш, супутник", яке входить на думку Гольтхаузена, в такі англосаксонські імена власні як Meaca, Mackenthorp, Mackensen (A. Holthausen F. 1974, 209, 216) та д.-анг. ent "велетень".

Μαστειρα (masteira), аланка, дружина боспорського царя Левканора, мати Мадзаї – д.-анг. māst “найбільший”, āre “честь, гідність”.

Μασταρουσ (mastarouos), cин Маста (див. Μαστουσ), сина Котина (см. Κοθυνασ), Пантикапей, Латишев – в епіграфіці Північного Причорномор'я є кілька імен, що містять в собі корінь mast, який відповіднає іранським словами зі значенням «п'яний». Абаєв надає їм сенс «гнівний», але уникає пояснення англосаксонського імені Котин. Їх імена та інші подібні також розшифровуються за допомогою д.-анг. māst “найбільший”.

Μαστουσ (mastous), Танаїда, Пантикапей – пояснення імені з поширеного ір. mast „п’яний” суснівне, хоч і можливе, але ліпше підходить д.-анг. māst "найбільший".

Ματυκεται (matuketai), скіфське плем’я – припустивши первісне значення „народ” для чув. кĕтỹ, для першої частини слова можна взяти д.-анг. mattuc, meattoc „мотика”. В такому випадку назву племені можна тлумачити як „землероби”, що цілком відповідає згадці Геродота про скіфів-землеробів.

Μηθακον (me:thakon), Μηταγοσ (me:takos) – д.-анг. mattuc, meattoc „мотика”.

Μουγισαγοσ, (mougisagos), Ольвія – Походження слова від ос. mugǽ "сім'я, насіння" і sag "олень", як вважав Абаєв, прийнятне, однак скорш за все в його основі лежать д.-анг. mūga "купа зерна" (споріднене д.-шв. mōghe "народ, громада") і saku "суперечка, війна" або saga/sagu "оповідання, сага", оскільки подібну назву Страбон вживає для германського племені мугилонів (гр. Μουγίλωνες лат. Mūgilōnēs).

Μυργεται (murgetai), скіфске плем’я – жодних відомостей про це плем’я поки що не знайдено; можливо, його назва пов’язана зі спільно-іранським murg „птах”. Послідовно пов’язуючи морфему getai/ketai зі значенням „народ”, приймаємо для першої частини назви д.-анг. mōr „болото, пустош”, тобто в ціломі „болотні люди”.

Οκτομασαδησ (oktomasade:s), скифський цар, син Ариапейта (див. Αριαπειθεσ), брат Скіла (див. Σκυλησ) – імена батька і брата розшифровуються давньоанглійською, тому це им'я можна пов'язувати з д.-англ. œhta «переслідувач», adesa «сокира».

Ολθακοσ (olthakos), за Плутархом володар племени дандаріїв – Абаєв пояснює як „надшвидкий” (ос. wäl „верх” і täx „швидкий”). Having an aspirant in the name makes one prefer д.-анг. āl „вогонь, пожежа” đæc „дах, дім” або oll "сварка, образа" і đaccian "бити".

Ολκαβασ (olkabas), скіф, за Аппіаном, кінець 2-го ст. н.е. – "повелитель риб" (ос. wäl "той, що зверху", käf "риба"). Ліпше д.-анг oll "сварка", cāf "бадьорий, сміливий".

Ομρασμακοσ (omrasmakos), Танаїда – Абаєв пояснює слово виходячи з ав. rasman „бойова колона, загін”, якому нема відповідника в осетинській мові. Спроби розтлумачити слово на підставі багатьох мов не дали результатів. Слово може бути пояснене за допомогою германських мов як „кислий смак”. Клюге реставрує прагерманське слово, котрому є відповідності в сучасних германських як *am(p)ra „кислий” (перш за все мається на увазі рослинна кислота – нім. Ampfer „щавель”, д.-анг. ampre „кислота”). Слова цього кореня є в інших індоєвропейських і фінно-угорських мовахах (рос., укр. омела, лит. amalas „омела”, д.-інд ambla “кислий”, лат. amarus „гіркий”, морд. umbrav „щавель”, марі umla „хміль”, коми omra „дягель”). Друга частина слова добре відповідає першій, вона має значення „смак” (герм. *smakka „смак”, анг. smack „смак”, нім. schmecken „смакувати”). У фінно-угорських мовах слів цього кореня нема, тому фінно-угорське походження слова відкидається.

Ορικοσ (orikos), син скіфського володаря Аріапейта – д.-анг. wœrig „втомлений”, wōrian „блукати, вештатись”.

Πουρταιοσ (pourtauos), Πουρθειον(pourtheion) – ім’я може мати багато тлумачень на основі іранських, балтійських, чуваської і давньоанглійської мов. (ос. furt/fyrt “син”, курд. pûrt, лит. purtyti „трясти”, чув. пуртă „сокира”, д.-анг. furđor „вперед” та ін.).

Ραδαμασισ (radamasis), Пантікапей, Латишев – Абаєв, апріорі вважаючи, що це і наступні імена мають іранське походження, стверджував, що всі вони разом «роблять майже безсумнівним» їх походження з давньоіранського fratama "перший". Сама відновлена ​​форма викликає сумнів, але до того ж ні в осетинській, ні в інших іранських мовах подібного кореня немає. Широко представлена ​​в ономастиконі морфема не могла в мовах безслідно зникнути. Треба шукати інше пояснення. Найімовірніше radam є складним словом, значення якого може бути зрозуміле з двох семантично близьких д.-англ. слів read «червоний» і ām «розпечене залізо». У скіфський час воно могло вживатися для назви сталі, що підтверджують розшифровки наведених нижче імен. Для другої частини імені може підійти д-англ. æsc «спис».

Ραδαμειστοσ (radameistos), Radamistus, Танаїда, Латишев – д.-англ. read «червоний» і ām «розпечене залізо», ȳst «буря». Див. Ραδαμασισ

Ραδαμουφορτισ (radamoufortis), син Трифона, Танаїда, Латишев – очевидно слово слід розбити на складові так – radam-of-ourtos, в якому присутні д.-англ. слова read «червоний», ām «розпечене залізо» («сталь»?), æf «з, від» ord «вістря, спис». Див. Ραδαμασισ

Ραδαμσαδισ (radamsadis), цар Босфору, 308 – 323 рр. – д.-англ. read «червоний», ām «розпечене залізо» («сталь»?), sāda «струна, стрічка”. См. Ραδαμασισ

Ραδαμψσων (radampso:n), отец Бадака (см. Βαδαγοσ), Ольвия, Латишев – д.-англ. read «червоний», ām «розпечене залізо» («сталь»?), sionu з епентетичним p «тетива». Див. Ραδαμασισ

Ραθαγωσοσ (rathagosos), Ольвія – д.-анг. hrađe “швидкий”, gōs „гусак”. Про людей-гусей див. Σατρααβατησ у Сарматському ономастиконі.

Ρευκαναλοι (Reukanaloi), сарматське плем’я – Абаєв бачить в імені метатезу від Ρευκαλανοι і пояснює його як "світлі алани" (д.-перс. rauča, ос. ruxs "світло"). Таке припущення підтверджує можливий звязок між етнонімами "англи" та "алани" (angloi → aŋloi → alŋoi → alanoi), тим більше, що перша частина слова відповідає д.-анг. reoc "дикий, лютий".

sabar, аланське слово, "овес" (Абаев В.И., 1965) – д.-сакс. haβaro “овес”.

σαγαρισ (sagaris), бойова сокира, зброя скіфів – д.-анг. sacu "війна" та earh “стріла”.

Sadagarii, плем'я на Дунаї в союзі з аланами і скирами під проводом Кандака, Іордан – д.-англ. sāda "стрічка, мотуз", gār "спис".

Σαδαλοσ (sadalos) – добрі іранські відповідники не знайдені, можливо слід прийняти до уваги д.-анг. sadol „сідло”?

Σαιταφαρνησ (saitafarnes), сарматський вождь – д.-анг. sæta "поселення, житель" и farnian "мати щастя" або fearn "папоротник".

σακυνδακη (sakundake:), скіфський одяг за Гесихієм – навряд чи це "одяг з оленячої шерсті", як пояснює Абаєв, залучаючи ос. tag/dag "нитка, тканина". Олені в степах, де жили скіфи, не водилися, та й мова може йти не про тканини, а про шкури. Без сумніву другою частиною слова є д.-анг. đæсe "одяг", споріднене з лат. tŏga "тога" і ос. tag/dag. Перша частина слова може бути переведена як "сакський". Якщо слово германського походження, під саками може ховатися германське плем'я саксів. Таке припущення тим більш обґрунтоване, що аланами могли бути стародавні англи (див. Αλανοιι).

Sangibanus, аланський цар V в. в Галії, за Йорданом – не зовсім підходить фонетично запропоноване Абаєвим пояснення якк „той, хто має міцну руку” (ос. cong, перс. čang „рука”). Ліпше д.-анг. sengen “палити” і bān „нога, кістка”.

Σαρυκη (saruke), жіноче ім’я, Пантикапей – від д.-анг. sarig «печальний, стурбований»?

Σαυλιοσ (saulios), син Гнура – очевидно від д.- анг. sāwol „душа”.

Σερεισ (sereis), син Фандарадза (см. Φανδαραζοσ), Горгіппія, Латишев – др.-англ. sear «сухий, неплідний».

Σκιλουροσ (skilouros), батько Палака (див. Παλακοσ), цар скіфського племені в Криму – д.-англ. scelian, scellan «відділяти, ділити», ūr «багатство».

Σκοπασισ (skopasis), (скіфський полководець під час війни з персами) – Можливо, слово походить від д.-анг. scop „поет, співець”. Для другої частини слова можна запронувати ease “кубок”. Однак був відомий грецький скульптор Скопас (гр. Σχοψ сова”).

Σκυλησ син Ариапейта (див. Αριαπειθεσ) вбитий братом Октамасадом (див. Οκτομασαδησ) – д.-англ. scola «боржник» від sculan «бути винним».

Σπαργαπειθησ (spargapeithes), (було два Спраґапейта, один з них був царем агатирсів, другий царем скіфів) – ім’я переклажається як «висікаючий іскру» від д.-анг. spearca «іскра» і реставрованого *pathan «бити». В давньоанглійській було слово pađ «стежка». Відомо, що до слів шлях, дорога нерідко додається епітет «битий», крім того, зафіксироване д.-анг. pýtan “висікати, вирізати, штовхати”. Додатково також можна згадати, щоо Геродот перекладає ойор-пата як «чоловіковбивці». Очевидно, тюркське слово pata- «бити» було запозичене в давньоанглійську. Не повинно бентежити те, що імена царів агатірсів і скіфів мають германське походження. Факт переходу царських імен від одного народу до іншого відомий (Артамонов М.І., 1974, 131).

Σπαροβαισ (sparobais), Пантикапей – добрі іранські відповідності не знайдені, чув. сап(р „ласкавий, лагідний” + ап(с „жрець”, але швидше від д.-анг. spær „гіпс, вапно” і býan „будувати”).

Σπαροφοτοσ (sparophotos), Танаїда – від д.-анг. spær „гіпс, вапно” і pott „горщик” або sparian „берегти” і fōt „нога”.

Σπαρτοκοσ (spartokos), имена кількох боспорських царів – др.-англ. sparian „берегти, оберігати”, tācen "знак", teag 1. "стрічка, 2. "громадська земля".

Στυρακοσ (sturakos), Горгіппія – до ір. stur/stor „великий” не удалось знайти відповідний визначального слова. Ймовірно, треба розглядати д.-англ. stōr «великий» ы āc «дуб».

Σφαροβαισ (sfarobais), Пантикапей – „каменяр, булывельник” (д.-анг. spær „гіпс, вапно” і býan “будувати”).

Τασιοσ (tasios), провідник роксолан в кінці 2-го ст.. до РХ – д.-анг tæsan "ранити"

Τιαραντοσ (tiarantos), невідома невелика річка в Скіфії – нічого ліпше, ніж д.-анг. tear „сльози, краплі” і andian „заздрити, ревнувати”, anđa „заздрість, ревнощі, гнів” не знайдено.

Φαδιαροαζοσ (phadiaroazos), Танаїда – в цьому і в наступному іменах треба бачити д.-анг. fadian „керувати, вести”. Друга частина імені має значення „мідна сокира” (д.-англ. ær „мідь”, æces „сокира”).

Φαδινομοσ (phadinomos), Танаїда – від д.-анг. fadian „керувати, вести” і nama „ім’я”.

Φαδιουσ (fadious), син Памфіла, Пантикапей, Латишев – д.-анг. fadian "керувати, вести".

Φαζιναμοσ (phadzinamos), Танаїда – від д.-анг. fācian „шукати, вимагати, досягати” і nama „ім’я”.

Φαλδαρανοσ (phaldaranos), Танаїда – від д.-анг feld „поле, рівнина” і earn „орел” (“степовий орел”).

Φανδαραζοσ (phandaradzos), Горгіппія – від д.-анг. fandian „намагатися, спробувати” і racian „панувати, керувати”.

Φηδανακοσ (phedanakos), Танаїда – від д.-анг. fadian „керувати, вести” і naca „човен, корабель”.

Φλειμναγοσσ (phliamnagos), Ольвія – від д.-анг. fliema „втікач” і nǽgan „наближатися, нападати”.

Φλιανοσ (phlianos), Ольвія – від д.-анг. fleon „бігти, втікати, ухилятися”.

Φοργαβακοσσ (phorgabakos), Танаїда – „підсмажений на вогні” (д.-анг. fýr „вогонь”, bacan „пекти”, ga- префікс дієприкметника).

Φορηρανοσ (foreranos), Танаїда, Кніпович – д.-анг. fœre (fore) “в стані ходити, годящий для служби”, ræn „дім”, rān „грабунок, пограбування”.

Φοριαυοσ, Танаїда – д.-анг. fōr “поїздка, дорога” і eawan „показувати, відкривати”, ім’я може мати значення „провідник”.

Φοσακοσ (phosakos), Танаїда, Кніпович – д.-анг. fūs „спрямований вперед” і āc „дуб” і одночасно „корабель з дуба”.

Χομενοσ (khomenos), Танаїда – д.-анг. hām „дім, житло” hamian „впорядкувати житло”.

Χοροαθος (khoroathos), син Сандарза (див. Σανδαρζιος), Танаїда – д.-англ. heoru „меч”, æđan „клястися”.

Χοροξαδος (khoroksathos), Танаїда – д.-англ. heoru „меч”, sceađ „піхви”.

Χορσομανος (khorsomanos) або Χορσαμαντις, массагет, списоносець Велізарія, VI ст., Прокопій Кесарійський – д.-англ. hors «кінь», mann «чоловік».