Скіфський ономастикон

З самого початку скіфський ономасикон було складено як аргумент на користь булгарського походження скіфів. Згодом він неодноразово виправлявся і скорочувався, а тим часом знайшлися переконливіші аргументи і дане його коректування ведеться для запобігання поширенню помилкових етимологій, яких було досить багато в первісному варіанті. Помилки мали несистемний характер і не суперечили зробленим висновкам, проте їх слід усувати як марний фон. Робота над скіфськими та сарматськими іменами ведеться протягом багатьох років багатьма дослідниками. При цьому весь лексичний матеріал, що відноситься до скіфо-сарматського часу, досліджується головним чином за допомогою іранських мов у припущенні іранської етнічної належності як скіфів, так і сарматів. Насправді це зовсім різні категорії. Якщо під скіфами у вузькому сенсі слова можна розуміти один етнос, хоча в широкому сенсі так часто іменувалося населення всього Північного Причорномор'я на великому відрізку історії, то під сарматами слід розуміти населення того ж регіону незалежно від етнічної належності пізнішого часу.

Відповідно весь великий матеріал був розбитий за хронологічним принципом віднесеним до скіфського і сарматського періодів, межа між якими не виражена чітко. Скіфський період починається після міграції стародавніх булгар із Західної України у степи, заселені до того кіммерійцями, якими були адиpькі племена (див. Генезис скіфської культури). Після булгар у степи починають проникати англосакси, прабатьківщина яких була в ареалі обмеженому річками Прип'ять, Случ та Тетерів (див. Германські племена у Східній Європі в епоху бронзи). Одночасно з Малої Азії вздовж східного узбережжя Чорного моря на Таманський півострів просунулися предки сучасних курдів, яких сучасники також відносили до кіммерійців (див. Кіммерійці). Кіммерійці-курди стали засновниками Боспорського царства, з розвитком якого починається сарматський період, що характеризується розселенням автохтонних жителів Північного Кавказу та прибуттям до Північного Причорномор'я нових етнічних груп із півночі та сходу. Велику групу склали предки сучасних осетин, що прибували з верхів'їв Дніпра, дрібнішими групами були мадяри, що пройшли з-за Дону і балти. Така етнічна мозаїка виявилася при спробах розшифрування епіграфіки за допомогою індоєвропейських, тюркських, кавказьких, фінно-угорських та балтійських мов. Сарматському періоду відповідає репрезентативна вибірка із Сарматського ономастикону, обсяг матеріалу якого в кілька разів перевищує матеріал, який може бути віднесеним до скіфського часу.

Більшу частину скіфського ономастикону складають глоси, що розшифровуються за допомогою чуваської мови, яка зберегла особливості давньобулгарської. Оскільки фонетика цієї мови істотно відрізнялася від грецької, рефлексація фонем булгарських імен засобами грецького письма в різних джерелах могла дещо відрізнятися, але загалом рефлексація приголосних має досить чіткі закономірності. Основні з них такі: гр. β, π, φ відповідає чув. п, гр. γ, κ відповідає чув. к, гр. δ, θ, τ – чув. т, гр. ζ – чув. ç, инколи ш, гр. ξ – чув. ш. Рефлексація голосних має хіба що певну закономірність у розподілі голосних переднього та заднього рядів, так, наприклад, часто грецькому α відповідає чуваське у або ă. Фонетика грецької, іранських давньоанглійської мов більше схожа між собою, тому пошук відповідностей у них не має труднощів. Проблема полягає в тому, що деякі глоси можуть бути розтлумачені за допомогою кількох мов. Такі випадки до ономастикону не включалися. Нижче наводяться глоси з різних джерел, які найбільш надійно можна розшифрувати тільки за допомогою однієї мови.

1. Αγαροσ (скифський цар, за Діодором Сіцілійським) – угор. agár "хорт", карач. eger, ”хорт, шукач”, черк. hagar ”хорт”.

2. Αγαθιρσ (agathirs), Αγαθιρσοι (agatirsoi). За Геродотом Агафірс/Агатирс син Геракла, який дав початок племені агафірсів) – д.-англ đyrs (thyrs) „велетень, демон, чарівник” добре підходить як для імені, так і для етноніму. Для першої частини вмені знаходимо д.-анг. ege “страх, жах”, а в целому „страшні велетні або демони”. Однак фонетично ліпше підходить д.-анг. āga „володар”, āgan “мати, брати, отимувати, володіти”. Тоді етнонім можна розуміти як "ті, що мають велетнів". Нижче ми розшифровуємо етнонім фірсагети (див. Θυσσαγεται) як народ велетнів на півночі Скіфії. Таким чином, можна розуміти, що агафірси-агатирси підкорили фірсагетів (тисагетів).

3. ακινακεσ (акинак – короткий, залізний скіфський меч) – назву меча інколи пов'язують з іранським словом kynk – меч. Ліпше піжїодить д.-анг. ǽces «сокира» і nǽcan «убивати».

4. Αλαζωνεσ (aladzo:nes), алазони, які населяли територію по Днестрі вище каліпідів – назву можна перекласти як «народжені у сорочці» (αλαζωνεσ – д.-анг. hāla «плацента», sunu “син”).

5. Ἀμαζόνες (amazons), амазонки – чув. ама “самиця” і çyn "людина".

Амазонка з Чуваського краєзнавчого музею. (Фото з сайту Ярмарка Мастеров)

6. Αμιζωκες (amidzo:kes), скіф, друг Дандаміса (див. Δανδαμις). Дукіан – чув. ами "друг", çăк "порука".

7. Αναχαρσισ (anaxarsis), знаменитий скіфський мандрівник та мудрець – тлумачень імені мудреця багато. Абаєв пояснює його як „неушкоджений” (ав. ana-hvarti, ос. änäxwälc). Однак Анахарсіс (Анахарсій) не був скіфом. Такий висновок можна зробити висновок із фрази Геродота: „серед племен у припонтійських краях ми можемо назвати жодного, яке було відомо своєю мудрістю, і не знаємо нікого, хто прославився своїм розумом, крім скіфської народності і Анахарсиса” (Геродот, IV, 46). Анахарсіс був братом Савлія (див. Σαυλιοσ), онуком Ліка (див. Λικοσ), сином Гнура (див. Γνυροσ), онука царя Спаргапейта (див. Σπαργαπειθησ). Усі чотири останні імені розшифровуються за допомогою давньоанглійської мови. Тоді і для імені Анахарсіса теж має бути знайдено давньоанглійську відповідність -д.-сакс. āno (д.-герм. æneu) „без” , д.-анг. hors/hyrs (анг. horse) „кінь” (тобто „безкінський”).

8. Ἀργίμπασα (argimpasa), скифська богиня, відповідна грецькій богині плодючості Афродиті – чув. ар "чоловік, голова родини", кин "сноха", паха "дорога, цінна". Напевно, сноха Папая (див. Παπαῖος).

9. Αργιππαι (argippai), аргіппаї, плем'я, Геродот – чув. ар “муж, мужчина”, кӳп “набрякати” і пай ”частина”.

10. Αριαντας (ariantas), Аріант, скіфький цар, Геродот – чув. ар "man", ант "клятва", д.-англ. ārian "шанувати".

11. Αριαπειθεσ (ariapeithes), Аріапейт, скифський цар, чоловік дочки Тереса, батько Скула (див. Σκυλησ), Октомасада (див. Οκταμασαδησ) і Оріка – д.-англ. ār „честь, гідність, слава” (ārian “шанувати”) pǽđ „стежка, слід”. У цей час жив володар агафірсів Спаргапейт (див. Σπαργαπειθησ), який убив Аріапейта.

12. Аρπόξαϊς (Arpoksais), Арпоксай, один з трьох міфічних царів скіфів – тюрк. арпа "ячмінь" (чув. урпа), сăй "страва". Страва з ячміню одна з трьох подана на "весіллі богів". Див. Ταργιτάος.

Три страви на "весіллі богів" (див. Ταργιτάος).

13. Ατεας (ateas), Атей, за Страбоном могутній скіфський цар, який об'єднав під своїм правлінням всю Скіфію і вбитий в 90 – літньому віці в битві з македонським царем Філіппом II в 339 до н.е. – чув. атă “чобіт”. Таке ім'я не годиться для царя і це привід вивчити походження Атея.

14. Βασθης (baste:s), Баст, за Лукіаном скіф, друг Белитта (див. Βελιττας) – чув. пас "іній, паморозь", час "скоро, живо, зразу". Пор. Δανδαμις. Для розшифровки використовується чуваська мова, оскільки за її допомогою добре розшифровується ім'я друга.

15. Βελιττας (belittas), Белитт, за Лукіаном кузен Амідзока (см. Αμιζωκες), друг Баста (див. Βασθης) – чув. пĕлĕт "небо", таса "чистий".

16. Βορυσθενεος (Boristheneos), Дніпро – д.-англ. bearu, род. в. bearwes „ліс”, đennan „розширяти, растягувати”.

17. βουτυρον (bouturon) (масло), вважається, що слово запозичене у скіфів, у яких було слово butir „сметана”, про що нібито свідчив Гіппократ (точних посилань не знайдено) – чув. ват „бити, розбивати” ырă „молозиво”.

18. Βουδῖνοι (Budinoi), будини, очевидно вудини, згідно з Геродотом, були мешканцями ліової країни. В цьому випадку д.-англ. widu, wudu "дерево, ліс", англ. wooden семантично і фонетично пасують досконало. Слово wuden не було знайдено в давньоанглійській мові, але могло існувати за законами англійської граматики.

19. Βυζάντιον (bydzantyo), Візантія – чув. пиçĕ "міцний", ант "клятва".

20. Γερβησ (gerbe:s), Мирмекіон, Згуста – кěр „осінь” + пас „іній, паморозь”.

21. Γερρος (Gerros), річка в Скіфії – чув. кěре "брід".

22. Γέται (Getae), гети, мешкали десь на Нижньому Дунаї – чув. кĕтỹ "стадо, табун, зграя".

23. Γνυροσ (gnuros), онук Спаргапейта (див. Σπαργαπειθησ), син Ліка (див. Λικοσ ), батько Анахарсіса (див. Αναχαρσισ) і Савлія (див. Σαυλιοσ) – за твердженням Шапошникова ім'я немає ознак не тільки індоіранського, а й східно-іранського походження (Шапошников А.К. 2005, 39), але порівн. д.-анг. gnyrran „скрипіти, тріщити". Споріднені германські слова означають "ревіти, гарчати". Такі значення ніби не годяться для імені, але похідний від цих дієслів іменник міг бути назвою звіра. В українській, білоруській, російській, польській мовах відомі слова «книр», «хур» «самець свині, кабан». Більше того, у тих же мовах, а також у словацькій та лужицькій є слова близькі до грецької форми слова (укр., рус. кнороз, блр. кнорез, слц. kurnaz, пол. kiernoz, в.-луж. kundroz – усі "вепр"). У етимологічних словниках української та російської мов пояснення походження всіх цих слів вважається незадовільним, не зовсім ясним або звуконаслідувальним (А. Фасмер Макс. 1967, 264-265 та А. Мельничук О.С., Ред. 1985, 474), бо відповідний корінь у слов'янських мовах відсутній. Можна припускати, що у давньоанглійській мові існувало слово gnyr і означало "кабан, вепр" і в такому значенні було запозичено слов'янами. Таким чином, ім'я онука царя могло означати „вепр”. Порівн Θυσκεσ. Яким чином у слов'янські мови потрапила ще й грецька форма слова, треба з'ясовувати, бо у грецькій мові такого слова немає. Можливо, в мові греків, які населяли Україну в скіфські часи, воно існувало, будучи запозиченим у сусідніх англосаксів.

Золота фігурка вепра з Хоминої могили (скіфський курган кінця 4 ст. до н. е).

24. Δαδαιος (dadaios), Дадай, батько Дробола, Керч, 4-е ст. до н.е., Латишев – д.-англ. dǣda "діяч".

25. Δαλας (dalas), род. відм. Δαλατος (dalatos), батько Дорона. Пантикапей, Латиишев – чув. тулă “пшениця”;

26. Δανδαμις(dandamis), скиф, друг Амидзока (див. Αμιζωκες). Лукіан – чув. tan “рівний, однаковий”, тăм “мороз”;

27. Ιδανθιρσοσ (idanthirsos), Іданфірс/Идантирс, скифський цар, син Савлія (див. Σαυλιοσ), онук Гнура (див. Γνυροσ) – д.-анг. eadan „задоволенний” і đyrs „велетень, демон, чарівник”.

28. Eξαμπαiος (Exampaios), назва місцевості між Борисфеном і Гіпанісом – чув. уксăм "дикий часник" і пуй "багатіти, збагачуватися".

29. Θαγιμασάδας, (Thagimasadas), скіфський бог – чув. такам "невідомо хто", "хтось" і асатте "(мій) дідусь".

30. Θυσσαγεται (thussagetai), тиссагети (фіссагети), одне з племен в Північній Скіфії, або тирсагети за Валерієм Флакком – присутність морфеми getai/ketai (Γεαται, Μασσαγεται, Ματυκεται, Μυργεται) в назвах різних племен заслуговує уваги. Можна припустити, що в деякій з мов це слово означає «народ». Найближчим до нього є чув. kĕtỹ "стадо, зграя". Тоді тиссагети мають бути "неслухняні люди" (д.-англ. đyssa "бузотер”). Якщо ж істинною є назва фірсагети, то, беручи до уваги д.-англ. đyrs „велетень, демон, чарівник”, то це мав бути народ велетнів або чарівників.

31. Ἰύρκαι (Irycai), їрки, давнє плем'я описане Геродотом за тиссагетами – чув. ўрěк "моторний".

32. Ἰσσηδόνες (isse:dones), исседони, плем'я витіснене арімаспами – "люди в теплому одязі” (тюрк. issi/yssy "теплий" і don "одяг").

24. Κατιαροι (katiaroi), скифський рід, нащадки Арпоксая – чув. хǎта „сват”, ар „чоловік”.

34. Κολάξαϊς (Kolaksais), Колаксай один з трьох міфичних царів скіфів – чув. kayăk) "птах", сăй "страва". Страва на "весіллі богів". Див. Ταργιτάος.

35. Κρόβυζοι (krobuzoi), кробізз, фракійське плем'я згадуване від VI-V ст. до н.е. Гекатеєм, Геродотом, Страбоном – чув. кăра "буйний", пуç "голова". Пор. Θυσσαγεται.

36. Κυδραιοσ (kudraios), скифський цар, чоловік Заринаї (Zarinaia), А. Вестерманн (Justi Ferdinand. 1895, 166) – чув. кǎтра „кучерявий”.

37. Λύκος(likos), син Спаргапейта (см. Σπαργαπειθησ), батько Гнура (див. Γνυροσ) – др.-анг. līc „корпус, тіло” могло стати іменем чоловіка крупної тілобудови. Сумнівне походження від гр. λύκος "вовк", оскільки ім'я його сина Гнура не піддається розшифровці грецькою мовою.

38. Λιπόξαϊς (Lipoksais), Липоксай, зіпсуте Паликсай, один з трех міфічних царій скіфів – тюрк. balyk, чув. пулă) "риба, сăй "страва". Див. Ταργιτάος.

39. Μαιῶται (maio:tai), меоти, давній народ на східних берегах Азовсбкого моря – д.-англ. meotod "доля" з metian "обмірковувати".

40. Μανισ (manis), Керч, 4-е ст. до н.е. – чув. мăнаç „гордий” або мăнă „великий”.

41. Μασσαγέται (massagetae), массагети, велике і войовниче азійське плем'я, Геродот (I, 201) – д.-англ. māst "найбільший", kĕtỹ "стадо, зграя".

42. Μελαγχλαινοι, (Melanchlain), меланхлени, північні сусіди скіфів, Геродот (IV, 20) – OE a-meallian "ставати шаленим", hleonian "захищати".

43. Νευροὶ, (Neuroi), плем'я, яке залишило свою країну і поселилося серед будинів, Геродот (IV, 105) – д.-англ. niwra "більш новий", "новоприбулий".

44. Οδατισ (odatis), за легендою грецького історика Харета Митіленського (Χάρης ὁ Μυτιληναῖος, IV ст. до н.е.) Одатіс, єдина дочка скіфського царя Омарта (див. Ομαρτησ) – чув. атте "батьків", тěс "рід, вид, вигляд".

45. Οἰόρπατα (Oiorpata), так скіфи називали амазонок, тобто "чоловіковбивці", бо Геродот стверджував, що на скіфській мові oior означало "чоловік", а pata "вбивати"… (Геродот, IV, 110-116) – чув. ăйăр "жеребець", тобто "самець" і могло означати також "чоловік" і чув. patak "палиця", походження якого неясне, можливо, утвореного з запозиченого з д.-англ. beatan "бити".

46. Οκτομασαδησ (oktomasade:s), скифський цар, син Ариапейта (см. Αριαπειθεσ), брат Скила (см. Σκυλησ ) – для першої частини слова добре підходить гр. ὀκτώ "вісім", але нічого схожого для другої частини в грецькій мові немає: імена батька та брата розшифровуються давньоанглійською, тому це ім'я можна пов'язувати з др.-англ. œhtan «переслідувати», але для другої частини теж нічого немає. Найімовірніше, мати-фракійка надала синові фракійське ім'я.

47. Ομαρτησ (omartes), скифський цар, батько Одатіс (див. Οδατισ) – чув. ăмăрт "орел".

48. Ορικος (orikos), Орик, син скифського царя Аріапейта (див. Αριαπειθεσ) – д.-англ wœrig "втомлений", wōrian „йти пішки”.

49. Παβας (pabas), Παπας (papas), Παπα (papa), Παπιας (papias), Παππος (pappas). Анапа, Танаїс, Керч – Ці імена зустрічаються в епіграфіці Північного Причорномор'я більш ніж сорок разів і мають переважно грецьке походження, але форма Παβας повинна відповідати чув. папай "дід", Папай им'я скифського бога.

50. Παπαῖος (Papay), Папай, головний бог скифського пантеону, аналог грецького Зевса – чув. папай 1. "дід", 2. "грім"; папай турă "всевишній".

51. πανδουρα (pandoura)"кіфара", давньогрецький музичний інструмент – чув. păntăr-păntăr –наслідування бреньканню, триньканню струн, păntărtat – 1. бренькати, бриніти, тринькати(про струнні інструменти), 2. тріщати, гуркотіти (про барабан) та інші подібні.

Праворуч: Скіфський музика на Сахнівській пластині

52. Παραλαται, паралати, або парадати, одне зі скифських племен, потомки Колаксая, Геродот – чув. пăрала "свердлити", ту "робити".

53. Σαυλιοσ (saulios), Савлій, скифський цар, син Гнура (див. Γνυροσ), батько Ідантирса (див. Ιδανθιρσοσ), брат Анахарсіса (див. Αναχαρσισ) – очевидно від д.-анг. sāwol „душа”.

54. Σκοπασισ (skopasis), Скопасій, скіфський воєначальник часів вторгнення Дарія I у Скіфію – д.-англ. scop "поет, співак", ease "кубок".

55. Σκυθαι (skutai), грецька назва скіфів – д.-англ. scytta "стрілець".

56. Σπαργαπειθησ (spargapeithes), 1. цар скіфів Спаргапейт, дід Гнура (див. Γνυροσ), батько Ліка (див. Λικοσ), 2. цар агатирсів – д.-анг. spearca «іскра» і pȳtan “виколювати, ударяти”. Не слід плутати імена агатирського та скіфського царів, які мали германське походження. Факти переходу царських імен від одного народу до іншого широко відомі (Артамонов М. І. 1974, 131).

57. Ταβιτί (tabiti), Табіті, скіфська богиня, відповідниця грецької Гестії богині сімейного вогнища – чув. тупа ту клятва вірності перед вступом у шлюб.

Ліворуч: Богиня Табіті (Ταβιτί) з дзеркалом у руці. Золота бляха з чортомлицького кургану.

58. Τάναϊς (Tanais), Танаїс, назва Дону – чув. тăнăс "спокійний, тихий".

59. Ταργιτάος, (Targitaos), легендарний родоначальник скіфів– д.-тюрк. täŋri "небо", "бог", чув. турă "бог, божество", tuj "весілля", тобто, ім'я може бути витлумачене як "весілля богів".

60. тамбурин, старовинний музичний барабан циліндрової форми – чув. тĕмпĕр-тĕмпĕр "наслідування барабанного бою" тĕмпĕртет "гриміти, гуркотіти" (про барабан).