Фінно-угорська топонімія найдавніших часів

Тема фінно-угорської топонімії на величезному просторі Євразії надзвичайно велика. Тільки на розгляд топонімії Російської Півночі, присвячений в основному угро-фінськый, відомий російський дослідник витратив сорок років напруженої роботи, результати якої були представлені в чотиритомній монографії (Матвеев А.К. 2001 – 2015). У даній статті розглядається тільки топонімія, залишена фіно-уграми на місцях свого первинного перебування.

Праворуч: Карта поселень давніх фінно-угрів.

У басейні Верхньої Волги є велика кількість топонімів, які не піддаються розшифровці ні фінно-угорськими, ні слов'янськими мовами, але розшифровуються засобами чуваської давньоанглійською (див. розділи Булгарська топонімія в Східній Європі, Давня англосаксонська топонімія у континенальній Європі). Ті, що розшифровуються чуваською, були залишені споріднені пізнішим булгарам тюркськими племенами, що прийшли в ці місця в III тис. до н.е. і стали творцями фатьянівської культури. Англосакси мігрували сюди в епоху Великого переселення наролів. Це треба мати на увазі при вивченні місцевої топонімії і у важких випадках спробувати використовувати для розшифровки чуваську або давньоанглійську мову. Наприклад, не слід особливо старатися в пошуках фінської розшифровки гідроніму Нерль, коли для нього є хороша відповідність в чув. нĕрлĕ "красивий". Так само безуспішні розшифровки финськими засобами назви столици Росії (літописної Москови), коли є прекрасна розшифровка при наявному д.-анг. mos "болото", cofa "хижка, халупа".

Знайдену територію розселення фінно-угрів між Волгою і Доном на часи розпаду їхньої спільної мови і формування мов другого ступеня на утворених природними умовами етноформучих ареалах підтверджує топонімія цих ареалів, яка розшифровується за допомогою саме тих мов, первісний діалект якої на них сформувався. Також за топонімією можна простежити шляхи переселення фінно-угорських народів зі своїх первинних місць перебування на сучасні. В основному ці шляхи відображені в назвах поселень, розташованих у вигляді ланцюжків. Тільки цю топонімію можна вважати за доісторичну, а той час як топонімія на сучасних територіях фінно-горських народів могла бути сформованою вже в пізніші часи. На неї ми не будемо звертати уваги, це тема інших досліджень.

Пошук і розшифровка доісторичної фінно-угорської топонімії з неминучими правками і доповненнями буде вестися за допомогою ресурсу Google Map (Див. нижче).

Фінно-угорська топонімія на етноформуючих ареалах і на шляхах міграцій фінно-угрів.

На карті топоніми, залишені окремими фінно-угорськими народами часів формування їх первинних мов, позначені цятками різного кольору відповідно до тих мов, на яких вони мають тлумачення. Для окремих мов прийняти такі кольори: фінська – темно-синій, саамська – жовтий, естонська – бордовий, вепська – червоний, угорська – зелений, комі – хакі, мокша – блідо-фіолетовий, марійська – блакитний, ханти – брунатний. Межі загальної фінно-угорської території позначені синім кольором, а гранці окремих ареалів – смугами річок. Колір смуг або чорний, або відповідає кольору тої мови, якою може бути пояснена назва річки.

При розшифровці топонімії враховуються, з одного боку, фонологічні зміни в фінно-угорських мовах, а з іншого, – вимова споконвічних назв новоприбулим населенням. Деяка спільність у фонологічних процесах спостерігається у фінській, вепській та естонській мовах. У них ф.-у. *š и č рефлектувалося у h, а в російській це може бути ш або ж; *ф.-у. *č' відповідає ч.

Деякі топоніми можуть розшифровуватися декількома мовами, тому перевага віддавалася тій мові, в ареалі формування якої або в найближчому оточенні знаходиться топонім. Прикладами таких ойконімів можуть бути Кашино – 31 випадок, Каськово (Коськово) – 20, Куркино и Курково -19. При цьому останні дві назви в переважній більшості стосуються поселень розташованих на споконвічній фінно-угорській території. Вони можуть бути розшифровані за допомогою мови мокша, вепської, естонської, фінської і саамської мов. Відповідно їм і дається різне тлумачення, хоча невизначеність не може бути подолана (див. в тексті). Ойкоными Кашино, Каськово (Коськово) більше маркують шляхи міграцій фінно-угрів і розшифровуються тільки за допомогою фінської, естонської і вепської мов. Ці назви давалися поселенням на підсіках, тобто на ділянках лісу, вирубаного і розчищеного на ріллю. Виражена концентрація цих поселень дозволяє більш чітко визначати їх етнічну належність.

Фінська топонімія

Первісний діалект фінської мови сформувався в ареалі обмеженому річками Окою, Клязьмою і Москвою-рікою. Звідси ланцюжок фінських топонімів тягнеться в напрямку до Фінляндії. Найбільш поширеним топонімом фінського походження є Кашино (15 випадків). Його тлумачення і поширення, також як і деяких інших доісторичних фінських ойконімов наводиться нижче

Байково, село в Кесовогорському районі Тверськоі області – фін. paikka "місце".

Вараксино, село у Вологодській обл. – фін. varakas "заможний".

Весьєгонськ, місто в Тверській обл. – фін. vesi "вода", joki "річка".

Кашино, села в Холмогорскому районі Архангельської обл., Александрівському, Киржачському і Кольчугинському районах Владимирської обл., Грязовецькому і Кириловському районах Вологодської обл., Верхнєландехінському, Вичузькому, Пучезькому, Южському та Юрьєвецькому районах Івановської обл, Солігалицькому районеі Костромської обл., Пермському районі Пермського краб і два села в Некоузькому районі (Веретейський і Лацьковський сільські округи) Ярославської області – фін. kaski "підсіка". Походження від російського апеллятіву каша хоча в поодиноких випадках можливе, але в цілому сумнівно через винятковий характер можливої мотивації назви. Сполучення фінських приголосних sk в даному випадку рефлектувалося в російській як ш, але могло залишатися незмінним (пор. Каськово).

Калистово, село в Московській обл. – фін. kallista "дорогий, цінний"; kallistaa "вигин, нахил".

Кайвакса, село в Ленінградській обл. – фін. kaivo "колодец", vaksi"сторож".

Каськово, село у Волосовському районі Ленінградської обл. – фін. kaski "підсіка".

Керва, частина міста Шатура в Московській обл. – фін. keruu "збирання".

Ково, село в Клепиковському районі Рязанської обл. – фін. kova "твердий, міцний".

Коськово, села у Старицькому районі Тверської обл. і у Тіхвінському районі Ленінградської обл. – фін. kaski "підсіка".

Коткіно, село у Рибінському районі Ярославської обл. – фін. kotka "орел".

Кочемари, село в Касимівськім районі Рязанської обл. – фін. kuusi "смерека", marja “ягода”.

Курково, село в Селіванівському районі Владимирської обл. – фін. kurki "журавель".

Лікино, село у Володимирській обл. – фін. lika “багно”.

Лікино-Дульово, місто в Моськівській обл. – фін. lika “багно” (пор. мар. lükö „трясовина“) і фін. tulva „ повінь“. Місто розташоване у багпистій місцевості і обида слова відбивають її особливості.

Маткома, річка, яка впадає у Рибінське водосховище – фін. matka "путь, шлях".

Матьково, село в Ярославській обл. – фін. matka "путь, шлях".

Мякса, село у Вологодській обл. – фін. maksu "плата".

Надокса, річка, яка впадає у Рибінське водосховище – фін. nätti "гарний", oksa "гілка".

Надокса, село у Ярославській обл. – назва від річки (див. вище).

Нелідово, 6 сіл – по дві у Вологодській області (Вологодський і Сокольський райони) і Костромській області (Красносельський і Чухломський райони), по одній в Заволзькому районі Івановської області і Переславському районі Ярославської області – фін. neli "чотирьох-", tupa (род. відм. tuvan) "хата".

Ока, річка, пп Волги – фін. joki “річка”.

Парково, село, затоплене Рибінським водохранилищем – фін. parka "бідний".

Пеково, села в Моськівській, Владимирській, Ярославській обл. – фін. pihka "живиця".

Пікальово, село в Ленінградській обл. – фін. pikku "маленький", luu "кістка".

Солманське, село у Вологодській обл. – фін. solmu "вузел".

Старий Кудом, селище у Спаськім районі Рязанської обл. – фін. kutoma- "ткацтво".

Суворощ, річка, пп Клязьми – фін. suo “болото” и roskat “сміття”. Річка тече багнистою місцевістю.

Тарбеєво, село в Московській обл. – фін. tarpeen (от tarve "нужда, потреба").

Тарбинское, село в Московській обл.– як Тарбеєво (див. вищее).

Тасино, місто у Володимирській обл. – фін. taso "площина".

Тума, селище в Рязанській обл. – фін. tumma “темний”.

Тургош, село в Ленінградській обл. – фін. turkki "шкура", uusi "новий".

Ювино. село в Клепиківському районі Рязанської обл. – фін. juova "смуга".

Юково, село в Ярославській обл. – фін. joukko "юрба".

Яна, річка затоплена Рыбінським водосховищем – фін. jano "спрага".

Звертає на себе увагу велика кількість топонімів на просторі від окського узбережжя до узбережжя Білого і Баренцева моря, що містять в собі детермінант -Vкша, -Vкса (Колокша, Котокша, Серокша, Тордокса, Шомокса та багато ін.) Задовільного пояснення цих назв немає (Матвеев А.К. 2015, 94-101). В основному це назви невеликих приток, тому можна прийняти до пояснення – фін. oksa "гілка, сук", тобто "відгалуження" від більшої річки.

Вепська топонімія

Предки вепсів заселяли ареал між Окою, Угрою і Москвою-рікою. Після приходу сюди булгарів вони дещо розселилися на сусідні території, але здебільшого сусідували з пришельцями. Тут вепськими топонімами можуть бути такі:

Вазуза, річка, пп Волги – вепс. vez’i “вода” и us “новий”.

Вазуза, місто в Смоленській обл. – див. вище.

Вараскіно, село в Смоленській (Ельниниський і Сичевський райони) і в Калузькій обл. – вепс. varakaz "заможний".

Вязьма, місто в Смоленській обл. – вепс. vez’i “вода” і ma “земля”.

Вязьма, річка, лп Днепра – назва річки від міста на ній розташованого (див. вище).

Каськово, 3 села в Глінківському, Дорогобузькому і В'яземському районах Смоленської – вепс. kas'k "підсіка".

Каськово (Коськово), 2 села в Барятинському районі Калузької обл. і в Знам'янському районі Орловської обл. – вепс. kas'k "підсіка".

Кашино, села в Юхновському районі Калузької обл., Кімовському і Ясногорському районах Тульської обл., Холм-Жирковському районі Смоленської обл. – вепс. kas'k "підсіка". Пор. Каськово.

Коськово, 3 села в Знам'янському, Мценському і Хотинецькому районах Орловської обл., 2 села в Зубцовському районі (Вазузьке і Дорожаївське сільські поселення) Тверской области – вепс. kas'k "подсека".

Куркіно, села в Юхновському р-ні Калузької обл., в Новодугинському районі Смоленської обл. і в Куньїнському районі Псковської обл. – вепс. kur'g' "журавель".

Пешково, два села (в Чеховському районі Московської обл. і в Калузькій обл.) – вепс. pihka "живиця".

Рясня, річка, пп Великої Коши, лп Волги – вепс. r'äsnäk "в'ялий".

Північна Рясня, річка, пп Тьми, лп Волги – вепс. r'äsnäk "в'ялий".

Рясня, село в Тверській обл. – село назване за іменем річки (див. вище).

Солманово, село в Московській обл. – вепс. sol’m "вузол".

Естонська топонімія

Естонський ареал був обмежений з півдня верхів'ями Клязьми і Москви-ріки, а з півночі – Волгою. Місцеві жителі в основному були витіснені булгарами і мігрували до берегів Балтики, про що свідчить ланцюжок естонських топонімів, серед яких найбільш поширеним є Кашино (12 випадків):

Ашево, село в Псковській обл. – ест. ahi "пічка".

Байково, по два села в Новгородській області (Починківський і Староруський райони) і Псковській (Дедовичський і Невельський район) – ест paik "місце".

Вараксино, два села в Смоленській і Тверській і закинуте село у Псковській обл. – ест. varakas "заможний".

Велика Сестра, річка, пп Лами – ест. sõstar “порічки”.

Гаврово, село в Псковській обл.– ест kaur "гагара".

Калістово, по два села в Московській, Тверській і Псковській областях – ест. kallista "дорогий, цінний".

Каськово, 3 села в Західнодвинському районі Тверської області, в Кун'їнському і Локнянському районах Псковської області – ест. kask "береза".

Кашино, села у Волоколамському та Істринському районах Московської обл., Крестецькому і Хвойнинському районах Новгородської обл., Великолукському, Красногородському, Печорському, Псковському і Пушкиногорському районах Псковської обл., Андреапольському, Калининському і Оленинському районах Тверської обл. – эст. kaski "береза".

Коськово, 5 сіл – по дві Московській (Клинський і Солнечногорський райони) і Псковській (Невельський і Пустошинський райони) областях і одна в Старицькому районі в Тверської області – ест. kask "береза".

Куркіно, села в Калінінському районі Тверської обл., в міському окрузі Шаховська Московської обл., район Москви – ест. kurg "журавель".

Курково, роз'їзд в Зубцовськову районі і село в Калінінському районі Тверської обл. – ест. kurg "журавель".

Лама, річка, лп Шоши, пп Волги – ест. lame “плаский, рівний”.

Лама, село в Московській обл. – див. вище.

Лозьєво, село в Тверській обл. – ест. lage "пустельний".

Максатиха, село в Тверській обл.– ест. makse "платити", tahis "знак".

Мала Сестра, пп Лами – ест. sõstar “порічки”.

Нелідово, село в Калінінському районі і місто в Тверській області, село у Волоколамському районі Московської області – ест. neli "чотири", tuba "кімната" (мн. toa).

Псков, місто – ест. *pihka (фін. pihka, ест. pigi) "живиця".

Сестра, річка, лп Дубни, пп Волги – ест. sõstar “смородина”.

Талдом, місто в Московській обл. – ест. talu “двір, хутір”, tamm “дуб”. Від Талдома до міста Дубна менше 20 км.

Уда, село в Псковській обл. – ест. oda "спис".

Шимськ, місто в Тверській обл. – ест. himu "завзяття".

Яжелбиці, село в Новгородській обл. – ест. jahiala "мисливські угіддя".

Саамська топонімія

Ареал саамі був найпівнічнішим, обмежений Волгою, Клязьмою і двома річками з однаковою назвою Нерль. Це підтверджується головно саамською гідронімікою. Кілька саамських топонімів за Волгою намічають шлях міграціі саамі у північно-західному напрямку.

Вохтога, село у Вологодській обл. – саам. вуэхьт «хмара», «порив вітру» (або як Вохтома).

Вохтома, річка, лп Віги, пп Унжи, лп Волги – саам вэхтэнне "швидко, стрімко".

Клязьма, річка, лп Оки, пп Волги – саам. кӯлльесь “рибний”; друга частина слова, очевидно, словотворчий суфікс іменника.

Куркіно, село в Майському сільському поселенні і село у Вологодському районі – саам. кӯррк «журавель».

Ландех, річка, лп Луху, пп Клязьми – саам. ланнт "калюжа", егк "річка" (річка тече багнистою місцевістю).За твердженням А.К. Матвеєва щільний ареал назв з формантом -Vx знаходиться в нижній течії Клязьми, в основному в басейні її лівої притоки Лух (Матвеев А.К. 2015, 82). Однак він не дає йому пояснення.

Лопарьово, село в Костромській обл. – російська назва саамів «лопарі».

Молокша, річка, лп Юхоті, пп Волги – саам. мальк «звивина», маллкшэ – дієслово від мальк;

Пешково, село в Івановській обл. – саам. пэшк "лайно" (раніше «живиця»).

Сеха, річка, пп Тези, лп Клязьми, лп Оки, пп Волги – саам. сэфхэ «мчати».

Улейма, річка, лп Юхоті, пп Волги вищее Рибинська – саам. велльм «протока».

Ухта, місто в республіці Комі, колинє село в Санчуринському районі Кіровської обл., кілька невеликих річок і озер в Архонгельській области – саам вэхтэ "бистрий".

Ухтома, річки – лп Согожи; пп Сев. Двины; лп Нерлі, лп Клязьми – саам вэхтэ "бистрий".

Чебсара, село у Вологодській обл. – саам. чаб "неушкоджений", сарь "чорниці".

Юхоть, річка, пп Волги – саам. юхтэ «напувати».

Мордовська топонімія

На самій прабатьківщині мордви споконвічних топонімів небагато. Однак неподалік, на Східній Україні в часи пізньої бронзи була поширена бондарихінська культура, яка пов'язується з предками мордви мокши. Проведений аналіз топонімії Лівобережжя Дніпра показав, що окремі «темні» географічні назви піддаються розшифровці за допомогою мов мокша і ерзя.

Ілек, лп Псла – эрз. илык „сила”

Красива Меча, річка, пп Дона – мок. маця “мілководний”.

Куркино, село в Курському районі, райцентр в Тульській обл. – мок. курга "рот, жерло", очевидно і "гирло".

Кшень, річка, пп Дона – мок кшни “залізо”.

Кшенський, смт в Курській обл. – від назви річки (див. вище).

Куркіно, села у Курському і Рязанському районах і райцентр Тульської обл., – мок. курга "рот, жерло", очевидно і "гирло".

Курськ, місто – мок. кура "заплава".

Лохвиця, райцентр Полтавської обл. – мок. лофца "молоко".

Мордвес, річка, лп Осетра, пп Оки – в назві можуть бути приховані етноніми сусідних племен мордви і вепсів (веси).

Оржиця, річка, пп Сули– мок. оржа „гострий”.

Псло, річка, лп Дніпра – мок. пси ляй „гаряча річка”.

Помоклі, село в Київській області, сх. Переяслава-Хмельницького – мок. помоха „туман”, ляй „река”.

Сенча, село на р. Сула – мок. сенч „кряква”.

Сула, річка, лп. Дніпра – мок. сюла „кишка”.

Сула, села в Курській і Сумській областях – від назви річки (див. вище).

Сула, річка, лп. Дніпра – мок. сюла „кишка”.

Суми, місто розташоване р. Сумка (раніше Сума) – мок. сюма „корито”.

Супій (Супой), річка лп Дніпра – мок., эрз. сюпав „багатий”.

Сури, два села в Орловській обл. – мок. сура „просо”.

Тула, місто – мок. тула „клин”.

Топонімія комі

Ареал комі цілком входить в Нижегородську область, займаючи її правобережну частину. Тут переважна більшість топонімів фінно-угорського походження можна розшифрувати за допомогою мови ерзя. Племена мордви ерзя прийшли сюди пізніше і в недавні історичні часи складали переважну більшість місцевого населення. Тим не менш, подекуди залишилися сліди перебування в цих місцях комі. Пор.:

Барминський, острів на Волзі і місто Бармино – комі парма “ялиновий ліс”.

Вад, озеро і село Вад в Аразамаському районі – комі вад "озеро".

Сережа, річка, пп Тьоші, пп Оки, пп Волги – комі сер “візерунок” і эжа “дерн”.

Сура, річка, пп Волги – подібні слова є в кількох мовах (комі шор “потік”, удм. шур "річка", хант сор “озеро, річка”).

Тамболес, село у Виксунському районі – комі том “молодий” і пелысь “горобина”.

Тьоша, річка пп Оки – комі тöщö “порожній”.

Міграція стародавніх комі проходила частково по території, на якій тепер живуть марійці. Пошук доісторичної топонімії комі дуже утруднений; деякі топоніми, які розшифровуються за допомогою комі, можуть бути марійськими: Кушнур, Кикнур, Сернур. Основний напрямок шляхів міграції комі до сучасних місць поселення визначають такі топоніми:

Ватомський, селище в Нижегородській обл. – коми вотöм "незрілий".

Ветлуга, річка – комі ветлыны "йти, бігти, обмивати”, гы “хвиля”.

Кілмезь, річка, пп Вятки, пп Ками, лп Волги – комі kil’ "лупа, луска", мез’, мезд "позбавлятися". Мотивація назви сумнівна, хіба би вода річки дозволяла людям позбавлятися лупи. Назви населеним пунктам Кільмезь на ріці були надані поздніше.

Уржум, місто в Кіровській обл. – комі ир "вивірка", жуöм "метушня".

Яранськ, місто в Кіровській обл. – комі яран "ненець". Ненці жили в Заволжі до приходу туди фінно-угрів, але були відтиснені ними далі на північ.

Хантийська топонімія

Фонологія: ф.-у. *s и š в хантийській рефлектувалися в t, l, ф.-у. *č', s' перейшли в s.

Більша частина ареалу входить в територію теперішньої республіки Мордовія. Природно, що тут превалює мордовська топонімія. Однак, наявні також топоніми фонетично близькі словам хантийської мови, але в більшості випадків відсутні додаткові ознаки, котрі б дозволяли обґрунтувати їхню розшифровку. Все-таки, деякі приклади слідів ханти, залишених ними на своїй історичній прабатьківщині або поблизу неї у вигляді топонімії, можна привести:

Вертелім, село в Мордовії (Старошайговський район) – хант. wərte "червоний", ilem "небо".

Качимка, река, пп Сури – хант. kachəm “вода з талого снігу”. Села Руський Качим і Мордовський Качим отримали свої назви пізніше.

Мельсяни, село Ельниківського району в Мордовії – хант. məltä «уміщатися» або məlt'i «малиця» ni «жінка».

Мельцани, село в Старошайговському районі, Мордовія – – як Мельсяни (див. вище).

Свіяга, річка, пп Волги – хант. sāwi “глина”, joğən “річка” (зі спільногоо ф.-у. *jaka/jaga “річка”). Русло річки лежить в глинястім ложе.

Велика Сарка, і Мала Сарка, дві річки, лп Сури – хант. *sarqa "швидкий" (sarəğ “скоро” і sarqa “не надовго”).

Теренга, місто в Ульянівській обл. – хант. tirən "широкий", küj "болото".

Подальший шлях міграції хантів маркірується такими топонімами (в алфавитному порядку):

Бавли, місто в Татарстані – хант pugel "село" (з *puwyl, ср. манси pawyl "село"). Ср Бугульма.

Белебей, місто в Башкортостані – хант pelə "пагорб", päj "купа".

Бугульма, місто в Татарстані – хант pugel "село" (з *puwyl, ср. манси pawyl "село"). Ср. Бавли.

Челябінськ, місто на Уралі – хант t'əly "знак", päŋ "палець”. Можливі і інші варіанти розшифрування на хантийській основі.

Катав, річка, пп Юрюзані, лп Уфи, пп Білої, пп Ками – хант kötəv "середина".

Лемеза, річка, лп Сіму, пп Білої, лп Ками – хант lamət' "жовте латаття".

Сім, річка, пп Білої, лп Ками – хант sǒm "потік".

Сім, село в Челябинской обл.– за назвою річки (див. вище).

Сургут, річка, лп Соку, лп Волги – хант *sor "річка, озеро" qut' "шар". Розшифровка непереконлива, але хантийське походження назви підтверджується наявністю такого самого топоніму на сучасних місцях проживання хантів.

Сургут, селише в Сергіївському районі Самарської обл.– див. вище.

Сургут , місто в Сибіру – .– див. вище.

Тобол, річка, лп Іртиша, лп Обі – хант t'ǒpəl "ласкавий".

Тобол, село в Тюменьській обл.– за назвою річки (див. вище).

Тюмень, місто в Сибіру – хант t'ami "сила", enə "товстий".

Усть-Катав, місто в Челябінській обл.– за назвою річки (див. Катав).

Уват, село в Тюменьській обл. – хант wat "вітер".

Яик, колишня назва річки Урал – хант jej "мох", jəŋk "вода".

Ялуторовськ, місто в Тюменьській обл.– хант "jəl" "джерело", t'oryta "текти".

Удмуртська топонімія

Ареал удмуртської мови захоплює більшу частину Пензенської області, північно-східну частину Тамбовської і західну частину Мордовії. Тут також переважає мордовська топонімія, але частина «темних» топонімів можна пояснювати за допомогою удмуртської мови. Кілька топонімів намічають напрямок міграції удмуртів вздовж Волги.

Аргаш, село в Ульянівській обл. – удм. аргашыны "сперечатися".

Вад, річка, лп Мокші, пп Оки – удм. вад "видра".

Лаїшівка, село, частина міста Ульяновска – удм. лайыг "улоговина".

Лаїшево, село в Татарстані – як Лаїшівка (див. вище).

Мичкас, річка, лп Атмісу, лп Мокші, лп Оки – удм. мичкаськыны "высовуватися".

Наровчат, райцентр і село в Тималінському районі Пензенської обл. – удм. нарва "шпонка", чат "перехрестя”.

Пачелма, річка, лп Ворони, пп Хопра, лп Дону – удм. пачылмыны "наповнюватися".

Пачелма, райцентр в Пензенській обл. – див. вище.

Папузи, село в Базарносизганському районі Ульяновської обл. – удм. папа “птах”, пуз “гніздо”.

Яганівка, село в Пензенській обл. – удм. яг "бір", ан "частина".

Було зроблено кілька спроб розшифрувати фінно-угорськими мовами назву Пензи, але переконливої етимології не було знайдено. І ця назва, і назви деяких найближчих населених пунктів (Вірга, Кувака, Кондель, Рузаєвка та ін.) добре розшифровуються латинською мовою. Є припущення, що якась гілка італіків мігрувала за своєї прабатьківщини від берегів Дніпра у напрямку до Центральної Росії і залишила свої сліди в топоніміці (див. розділ Давні греки та італіки на території України і Росії.)

Марійська топонімія

У самому марійському ареалі між річками Хопері і Воронеж і на найближчій території є кілька топонімів, які розшифровуються за допомогою мови марійців. Найбільш переконливим свідченням перебування черемісів в цих місцях є наступні:

Аркадак, місто в Саратовській обл. – поєднання семантично близьких мар. арка “пагорб” і тюрк. dag "гора".

Інжавино, місто в Тамбовській обл. – мар. эн показник найвищого ступеня, шава "слабий".

Изнаїр, річка, лп Хопра, лп Дону – мар. изи "маленький", эŋер “річка”.

Мордово, місто в Тамбовской обл. – мар. марда "середний".

Росташі, село в Аркадакському районі Саратовської обл. – Mar ростяш "зрощувати, нарощувати".

Савала, село в Ржакському районі Тамбовської обл. і річка Савала, пп Хопра,лп Дону – Mar саве 1. "лоза", 2. "тин" + суфікс мн. множини -ла ("лози").

Тамала, річка, пп Хопра,лп Дона – мар. там "смак", ала "смола".

Тамала, місто в Пензенській обл. – місто назване за іменем річки (див. вище).

Тамбов, місто – мар. тумо "дуб", пу "дерево".

Чигла, річка, лп Битюга, лп Дону – мар. чыгыла “липкий, в'язкий”.

Угорська топонімія

Угорська фонологія і орфографія.
Початок слова: ф.-у. *k' рефлектувалось в h, ф.-у. *s' перейшло в s (в написанні sz), ф.-у *č і *č' могли рефлектуватися як š (в написанні s) і č (в написанні cs).
Середина слова: ф.-у. *t рефлектувалося як z, інші зміни у більшості так, як на початку слова.

Ареал угорської мови розташований між річками Хопер і Медведиця і входить до Волгоградської і Саратовської областей. Більшість ойконімів тут слов'янського, відносно недавнього походження. Будучи на шляху неодноразових рухів азійських народів, ця територія довгий час не мала постійного населення, тим не менше, свідоцтва про перебування тут мадярів в топонімії збереглися, Виявлено також кілька топонімів, що відображають міграцію мадярів через степи України до місць їх сучасного проживання.

Алонцево, село в Киквидзевському районі Волгоградської обл.– угор. elönt "затопляти".

Арчеда, річка, лп Медведиці, лп Дону, яка має звивисте русло – угор. ár “течія, потік” sodor “крутити, скручувати”. Пор. угор. folyo sodra “течія річки”.

Аткара, річка, лп Медведиці, пп Дону – угор. atkarol "охоплювати". Місто Аткарськ отримав назву від річки.

Белгаза, річка, лп Медведиці, пп Дону – угор. bel "кишка", has "живіт". Два села на річці отримали назву від неї.

Еткара, село в Аткарському районі Саратовської обл.– як Аткара (див. вище).

Стара Кондаль, селище в Рудненському районі Волгоградської обл.– угор. konda "стадо свиней", -л – суфікс.

Машка, річка, лп Чиру, пп Дону, русло котрої лежить на вапняковій основі – угор. mészkő “вапняк”.

Шарашенський, хутір в Алексеєвському районі Волгоградської обл.– угор. saros "брудний".

Токай, річка, пп Елані, пп Савали, пп Хопра – пор. угорське місто Токай.

Угорці зі своєї прабатьківщини мігрували в двох напрямках. Спочатку вони рушили на північ вздовж правого берега Волги. Цей шлях відзначений такими топонімами:

Карновар, село в Неверкінському районі Пензенської області – уг. káron vár "зруйнована фортеця".

Канасаєве, село в Ніколаївському районі Ульянівської області – уг. kanász "свинопас".

Ульяновськ (перісна назва Сінбірск) – уг. szín "колір", pír "рум'янець".

Ундори, село в Ульянівському районі Ульянівської області – уг. undor "відраза".

Сюкеєве, село в Камсько-Устинському районі Татарстану – уг. sük "вузький".

Апастово, центр Апастовського району Республіки Татарстан – уг. apaszt "збавляти".

Перейшовши на лівий берег Волги, мадяри оселилися у басейні лівих приток Ками, про що свідчать такі топоніми:

Алмаш, село в Шаранському районі Башкортостану – уг. almás "яблучний".

Альметьевськ, місто в Республиці Татарстан – уг. alma "яблуко" étel "їжа, страва".

Благовар, село в Благоварському районі Башкортостану – уг. bolgár vár "булгарська фортеця".

Буздяк, село в Башкортостані – уг. buzdít "схвалювати".

Домбровка, село в Благоварському районі Башкортостану – уг. dombra "на пагорбі".

Зай, річка, ліва притока Ками і село на ній – уг. zaj "шум, шумний".

Кандри, село в Туймазинському районі Республіки Башкортостан – уг. kandúr "кіт".

Сагадат, скасоване селище Сараївської сільради Альшеївского району Башкортостану, тепер урочище – уг. szag "запах", adat "дані".

Шаран, село, адміністративний центр району, на річці Шаран – уг. sáran "брудний".

Уже в історичний час мадяри через степи України мігрували до місць сучасного проживання, залишаючи свої сліди в топонімах. Ось частина з них на початковому шляху:

Валуйки, місто в Білгородській області, село в Старобільському районі Луганської обл. – угор. vályú "ясла, корито" (з *vályuk, пор. чув. valak "жолоб, корито"), можливо, також "улоговина" -i – суфікс прикметника.

Готальський, хутір в Міллеровському районі Ростовської обл.– угор. gátol "перешкоджати".

Еритівка, хутір в Міллеровському районі Ростовської обл.– угор. ér "потік", iz "суглоб".

Мастюгине, село в Острогозькому районі Воронезької обл.– угор. más "інший", tõgy "вым'я".

Сетраки, хутір в Чертківському районі Волгоградської обл.– угор. szétrak "розкладати, розставляти".

Россошь, місто і село у Воронезькій області, село і хутір в Ростовській, кілька річок в Воронезькій, Білгородській і Ростовській областях, в Краснодарському краї – походження від слова соха занадто надумане, велика кількість топонімів при тому, що подібна назва зустрічається в Закарпатській області на кордоні з Угорщиною змушує прийняти угорське походження – венг. rossz "поганий", -os – суфікс іменника.

Уразове, селище міського типу у Валуйському міському окрузі Білгородської обл. – угор. úrak "пани".

Шебекіно, місто в Білгородській обл. – угор. sebek "рани".

Мансійська топонімія

В ареалі мови мансі, основна частина якого припадає на республіку Чувашії, єдиним можливим слідом перебування тут древніх мансі є назва ріки Волга, на правому березі якої знаходилася прабатьківщина мансі. У мансійській мові є слово воль "плесо, широка відкрита частина течії річки", що для широкої Волги цілком підходить. Є на теперішній території мансі також річка Волья, де манс. jā означає "річка". Це слово є коренем усіх фіно-угорських слів того ж значення. Але в мові комі є слово гы "хвиля", яке походить від ф.-у. *ka (його ми бачимо в назві річки Ветлуга). Тому можна припустити, що і в мансійській мові існувало подібне слово в якому k в середині слова відповідно до мансійської фонології рефлектувалося в j. В такому випадку це слово збіглося за звучанням з jjā і сталася контамінація значень. Однак, це лише припущення, але є надія, що сліди мансі залишилися в інших топонімах.