Іранська топонімія
Прабатьківщина іранців була визначена графоаналітичним методом в ареалі між верхньою Десною і верхньою Окою з північною межею по річці Угрі. Тим же методом було визначено розширення території їх поселень в ІІ тис. До н.е. в межиріччі Дніпра і Дона (див. карту нижче).
Територія формування іранських мов в ІІ тис. до н.е.
На карті кордони етноформуючих ареалів позначені червоними і синіми цятками. При цьому сині цятки маркують також кордон між "західними" і "східними" іранськими мовами.
Поширення іранських топонімів має свідчити про місця первысних поселень іранських племен і шляхи їх пізніших міграцій аж до II тис. н.е., які залишаються невідомими для фахівців, складає для них певну загадку. Наприклад, Д.Я. Телегін, пов'язуючи скіфів і сарматів з іранцями, не може знайти пояснення наявності семи відмічених іранських гідронімів в білоруському Лівобережжі по річках Десні та Іпуть (Телегин Д.Я. 1993, 69, 72, 76). Пояснення ж цьому фактові полягає в тому, що неподалік була прабатьківщина предків сучасних осетин і ягнобців, а вже в історичний час курди, беручи участь в походах чернігівських князів, залишалися в цих же місцях на постійне проживання.
Навіть поверховий розгляд іранської топонімії в Східній Європі займе дуже багато місця. Тому топоніми осетинського походження з уваги на їхню особливу важливість для скіфо-сарматської проблематики розглядаються окремо. Серед решти топонімії можливої іранської належності з найбільшою вірогідністю можна говорити про курдську, яка представлена іноді більш-менш чіткими скупченнями, що може підтверджувати її походження. Інші випадки носять імовірністний характер. Список топонімії іранського походження в процесі досліджень доповнюється і виправляється, що вимагає постійного коректування ілюстративних карт і це досить копітка робота, яка також шкодить їх якості. У зв'язку з цим нові доповнення і видалення випадкових збігів будуть робитися на Google My Maps (див. нижче).
Праворуч: Мапа іранських топонімів у Східній і Центральній Європі.
На мапі червоним кольором позначені топоніми курдського походження, рожевимим – ті з них, які містять в собі складову Майдан (про них нижче), зеленим – осетинського.
Межі загальної іранської території означені помаранчевою лінією, Прабатьківщина осетинів означена зеленою лінією, курдів – бордовою, а афганців – фіолетовою лінією.
При аналізі непрозорих топонімів України виявилося, що близько 250 з них можуть мати курдські корені, а пізніше скупчення курдської топонімії були знайдені також і на території Польщі. Однак на самій прабатьківщині курдів у межиріччі Верхньої Десни і Верхньої Оки, а також у прилеглих районах є лише невелика кількість топонімів імовірно курдського походження. Надані предками курдів назви поселень могли не зберегтися на протязі часу через зміну етнічної належності нового населення. У наведеному нижче списку можуть бути випадково співзвучні слова, але є і досить переконливі тлумачення:
с. Атюша на північний схід від м. Батурина Чернігівської обл. – курд. ateş “вогонь”;
р. Берюшка, лп Клевени, пп Сейма – курд. birûsk “блискавка, гроза”;
с. Буклята північніше Курска – курд bûk "наречена", lat "бідний";
р. Есмань, пп Реті, лп Десни, р. Есмань, пп Клевені, пп Сейму, р. Осмонь, пп Свапи, пп Сейму– курд. e’sman “небо”, первісно “камінь” (пор. "твердь небесна").
м. Замглай і р. Замглай, що впадає в Десну вище Чернігова – курд. zong "болото" и leyi “поток”. Поблизу цих місць є одна з найбільших болотних систем України, тому тлумачення слід вважати вдалим;
с. Кербутівка північно-західніше Конотопа – курд. ker "глухий", bût, pût "ідол";
р. Навля, пп Десни – курд. newal “яруга”;
р. Нуґр, лп Оки, на кордоні з белуджійським ареалом – курд. niqar, перс. nogre та інші подібні іранські “срібло”; назва річки може мати белуджійське походження, бо в Белуджістані є річка Ноґра;
р. Реть, лп Десни, р. Ретик, пп Реті – курд. rêtin “лити”;
р. Тім, пп Сосни, пп Дону і село в верхів'ях річки – курд. tim “сторона”;
р. Харасея, пп Свапи, пп Сейму і село на річці тої самої назви – курд. xarû “чистий”, eşîya “річ”, xur “швидка течія”; сп. ір. xur, xor “сонце” і saia “сяяти”.
Ареал, обмежений річками Сеймом, Десною, Дніпром і Пслом (можливо Сулою) ми визначили як прабатьківщину афганців. Тут або поблизу є такі топонімії, які можуть мати іранське походження, але говорити саме про афганське можливості нема підстав:
сc. Келеберда на лівому березі Дніпра навпроти Канева і поруч з Горішніми Плавнями – фонетично добре підходить афг. kālə “будинок”, berta “задній”, але ліпше сполучення курд. kelî "гора" і berd "камінь". Походження від лат. callibertus «вільновідпущений» (Янко М.П., 1998, 65) виглядає абсолютно безпідставним.
м. Ніжин – афг. nix.an, перс. nišan "знак, мітка".
Назву р. Тарапунька, пп Лютеньки, лп Псла можна перекласти як “чорний гриб”, бо в усіх іранських мовах tar(a) означає “чорний”, а pongo, ponka, fank – будь-який маленький круглий предмет. Раніше це слово означало просто “гриб”, і воно в цьому значенні присутнє в багатьох мовах (крім іранських також лат. fungus, морд. панга та ін.), однак тільки іранське слово добре підходить для його означення.
В інших ареалах загальноіранської території теж можна знайти топоніми здогадно іранського походження, але певної системи в їх розташуванні немає. Часта зміна населення приводила до втрати старих назв або, в кращому випадку, сприяла перенесенню їх з одного об'єкта на інший. Впевнено говорити про іранські топоніми можна тільки в окремих випадках.
Під Золотоношею Черкаської обл. є річка Ірклей, лп Дніпра і с. Ірклеїв на ній, а майже навпроти в Тясмин, пп Дніпра впадає інший Ірклей. Обидві річки течуть в ярах, тому курд. erq “яр, круча” і leyi- “потік” пасують до природних умов дуже добре. Це ареал афганців, але ні в афганській, ні в інших іранських мовах подібних слів не виявлено.
р. Обеста, лп Клевені, пп Сейму – курд. av (д.-іран. *ap-) “вода, потік, річкаа” и курд. estû "шия". Пропоноване лит. upe «річка» (Янко М.П. 1998, 253) не має доброго доповнення. Співзвуччя з назвою "Авеста" випадкове.
р. Сев, лп Нерусси, лп Десни – ягн. sāw, ос. saw "чорний"; пор. Тара.
р. Тара, лп Севу, лп Нерусси, лп Десни – сп. іран. tar- "темний"; пор. Сев.
Основна маса іранців мігрувала в Азію, однак чітких слідів їх руху в цьому напрямку топонімія не зберегла. Тільки ланцюжок осетинських топонімів маркує шлях предків сучасних осетинів на Північний Кавказ. Також топонімія іранського походження свідчить, що якась частина іранців перейшла на правий берег Дніпра і рушила на Поділля.
Курдська топонімія в Правобережній Україні.
Коротко зупинимося на розгляді деяких топонімів, які були зафіксовані на зазначеній території. У Тернопільській та Вінницькій областях є кілька населених пунктів з основою джурин, є і річка Джурин, лп Дністра, і це дає нам можливість припускати походження цих назв від курд. çoran “текти”.
У Хмельницькій області є села Баглаї, Буглаї і Баглайки. Ці назви можуть походити від курд. beq “жаба” і leyi “потік”. Підходить і афг. baglaj/buglaj “чапля”, але інших топонімів, які би могли мати афганське походження, на Правобережжі не виявлено.
У Хмельницькій та Вінницькій областях є дві річки Жван і інша Жванчик та кілька сіл подібної назви. Курдською мовою jwan (жван) означає “зустріч, побачення”.Фонетична подібність повна, але сумнівна мотивація назви. Ліпше підходить курд. ciwan (джіван) “гарний”. Так само неясною може бути мотивація назви річки Серет, яка у витоках має допливи Серет Правий, Серет Лівий, в який впадає ще Серет Малий. Курд. sereta “початок” не зовсім підходить для назви річки, назва може бути фракійською (serita) від індоєвропейського кореня *ser- «текти» (Янко М.П. 1998, 117). В курдській мові є слово siret „шлях”, яке теж може підійти для назви річки, але це слово запозичене з арабської. Очевидно назва Серету є трипільським субстратом (трип. *seret “стрічка, смуга”, гебр. סֶרֶט (серет "стрічка").
Трип. *seret “лента, полоса” [ар.شريط (šarit), ивр. סֶרֶט (сэрэт) "лента"] – чув. серете "половые доски", курд. sirat “путь”, рум. Seret, укр. “Серет” (название нескольких рек).
Деякі науковці вважають назву міста Жмеринка похідною від етноніма “кіммерійці”. М. Фасмер вважає таке пояснення непереконливим (Фасмер Макс, 1967, Т2, 58), але з огляду на інші факти воно виглядає правдоподібним, тим більше, що в сучасній курдській мові є досить багато слів, подібних до цього топоніма, наприклад gemaro “облога”, qemer “місяць” та ін.
Топонімів можливого курдського походження на території Східної Європи знайдено дуже багато, але, як завжди, не виключені випадкові збіги, тому подаємо лише кілька прикладів з доброю фонетичною відповідністю:
с. Базниківка, на південний захід від Козьової Тернопільської обл. – курд. baz “сокіл”, nikul “дзьоб”;
с. Балакири, східніше Городка Тернопільскої обл. – курд. balakirin "підняття, підвищення" (наприклад рівня води); назва може мати тюркське походження, але беручи до уваги розташування села серед інших населених пунктів з назвами курдського походження, зупиняємося на курдської версії;
с. Башуки при витоках Горині – курд. başok “яструб-перепелятник”;
с. Гермаківка, на південний схід від Борщева Тернопільської обл., – курд. germik “тепле місце”, germ ax “тепла земля”;
с.с. Дедеркали Великі і Дедеркали Малі в околицях Крем’янця Тернопільської обл. – курд. dediri "волоцюга", kal “старий”;
с. Джулинка, на північний схід від Бершаді Вінницької обл. – курд colan (джолан) “колиска”, "гойдалка";
с. Калагарівка, на південній схід від Гримайлова Тернопільської обл. – курд. qal “розпалити”, agir “полум’я”;
с. Киликиїв, на північний схід від Славути Хмельницької обл. – назва села подібна до назви гірської країни Кілікія в південно-східній частині Малої Азії неподалік від сучасних поселень курдів вздовж гірського кряжу Тавр, назва якого може походити від курд. tawer “скеля” – курд. kēlak “сторона”, “берег”;
с. Кокутківці, на північний захід від Тернополя – курд. ko “кривий”, kutek “дрючок”;
с. Михиринці, на північний схід від Волочиська – курд. mexer “руїни”;
с. Мухарів східніше Новоград-Волинського – курд mû "шерсть, волосся", xarû "чистий";
с. Палашівка, західніше Чорткова Тернопільської обл. – курд. pelaş "солома",
с. Таурів, західніше Тернополя – курд. tawer “скеля” (якщо вірити топографічній карті, окремий високий камінь неподалік села є);
р. Чва (народна назва Лімниці, пп Дністра) – З огляду на топонім За Чев, тобто "за Лімницею" слово може бути віднесене до курд. cew "гравій";
Безсумнівна присутність давніх курдів на Правобережжі відразу ставить питання, яким шляхом вони туди потрапили. При загальному русі іранських племен з території їх первісного поселення між Дніпром і Доном на південь і південний схід можна припускати, що предки курдів прийшли в приазовські степи, а звідти переправилися через Дніпро і далі рушили на північний захід, відтісняючи давніших поселенців, фракійців на південний захід, а булгар – на захід. Смуга курдських поселень від Гайсина і далі вздовж Дністра на захід може маркувати цей шлях, але наявність топонімів курдського походження в Чернігівській, Київській та Житомирській областях дає підстави розглядати інший варіант. На прабатьківщині курдів їх поселення тягнуться вздовж Десни, тому можна припускати, що по ній їх предки спустилися до Дніпра, перейшли його і рушили на захід. Це розселення могло тривати досить довго, і на проміжних стоянках іноді залишалися якась частина мігрантів, що і пояснює наявність курдських топонімів в ареалі англосаксів. Більш-менш упевнено можна говорити про курдське походження таких топонімів, які можуть маркувати шлях переселення курдів:
г. Бердичів Житомирської обл. – найпереконливіший тлумачення на основі курдської мови: курд. berd “камінь”, çew “гравій, пісок” не тільки добре підходять фонетично, але і відповідають особливостям місцевості, бо в околицях міста здавна ведеться видобуток піску і гравію, тут є кілька підприємств каменеобробної промисловості; правда, можна також залучати для пояснення назви і курд. cew "річка";
c. Бишів Макарівського р-ну Киевской обл. – курд. bişav “розчин”, bişêv "розріджувати", села з такою ж назвою є у Львівській та Івано-Франківській областях;
с. Девошин на північний захід від Овруча – курд. dewa “ліки”, şîn “горе”;
с. Кичкирі південніше Радомишля Житомирської обл. – курд. keç “дочка”, kerî “частина”,
c. Пирки північніше гирла Прип’яти – курд. pir “міст”, -ki – суфікс відносного прикметника;
с. Сингури південніше Житомира (див. також Шенгури нижче) – курд. sing “будяк”, ûre “насіння”;
с. Термахівка на північний захід від Іванкова Київської обл. – співзвучне з назвою села Гермаківка (див. вище) – курд. germ “теплий”, курд. term "тіло, труп", ax "земля";
с. Харлеївка західніше Попельні Житомирської обл. – курд. xar “кривий”, leyi “потік”,
с. Чемків на лівому березі Прип’яти при впаденні в Дніпро – курд. çem “річка”, kew “голубий”.
Заселивши Поділля, іранці залишалися тут кілька століть, але з плином часу розселилися на досить великому просторі. Смуга курдських топонімів уздовж Дністра і далі такі як Гунча, Нараївка, Джулинка, Бердинове можуть свідчити, що частина іранців рухалася одночасно з скіфами-булгарами в напрямку Дніпра, витісняючи залишки фракійців за Дністер, а далі в причорноморські степи. Серед скіфських імен досить часто зустрічаються такі, які добре піддаються розшифровці засобами курдської мови. У Північному Причорномор'ї вони в числі інших іранських племен стали відомі в історії як кіммерійці. Однак є свідчення про те, що кіммерійці потрапляли в Малу Азію також і через Балкани. Топонімія дає підставу говорити про присутність курдів в Угорщині
Справа: Курдская топонимия в Венгрии и на Балканах.
Dévaványa, город в медье Бекеш – курд. dêw "див, злой дух", wanî "похожий".
Kecel, город в медье Бач-Кишкун – курд. keçel "лысый".
Felgyö, село в медье Чонград – курд. felg "локон".
Сента, город в Севернобанатском округе автономного края Воеводина, Сербия – курд. semt 1. "сторона", 2. "край, район".
Некоторые расшифровки достаточно убедительны, поэтому были проведены поиски курдской топонимии в соседних странах. Они были найдены в Украине, Сербии и Болгарии и в целом образовали цепочку, ведущую из Западной Украины через Балканы в направлении Босфора. Такое их расположение может маркировать путь курдов в Малую Азию:
Темерин, поселок городского типа в Южнобачском округе Воеводины, Сербия – курд. temirin 1. "гаснуть", 2. "тушить".
Панчево, город, центр общины и Южно-Банатского округа Воеводины, Сербия – курд. penc 1. "кисть" (руки), 2. "пятерня".
Чачак, город в Сербии – курд. çê "хороший, лучший", çak "хороший, приятный".
Ниш, город, центр округа в Сербии на реке Нишава – курд. niș "гуща, осадок", av "вода".
Мездра, город во Врачанской области, Болгария – курд. mezre "посев, поле".
Хисаря, город в Пловдивской области, Болгария – курд. xisar "потеря, убыток".
Хасково, город в Болгарии – курд. hesk "черпак".
Визе, город в провинции Кыркларели, Турция – курд. "местоположение, установление".
Кіммерійська топонімія на території Польщі
Інша велика група кіммерійців мігрувала в північно-західному напрямку на територію сучасної Польщі і далі в Північну Німеччину (див. розділ Кімври). Однак якась їх частина залишилася в Польщі і проживала тут до приходу слов'ян.
В Україні багато сіл, а ще більше в Польщі мають назву Майдан або містять це слово в назві. Вважається, що воно запозичене з тюркських мов (Мельничук. О.С., 1989, 361), але в етимологічному словнику тюркських мов подібне слово не розглядається, прийняте за запозичення (Севортян Э.В. 2003. Том 7). Одночасно в етимологічному словнику курдської мови зазначено, що курд. maydān "площа", "відкритий простір" походить від арабського maydān "площа", "арена" (Цаболов Р.Л., 2001, том I, 629-630). Однак є підстави припускати, що саме арабське слово є запозиченням з перської. У деяких іранських мовах представлені слова походять від д.-ір. *maitana-/ *maiθana- "місце перебування, житло" (Эдельман Д.И. 2015, том 5, 153). Як показує вивчення топонімії різного походження, слова в такому значенні часто стають назвою населеного пункту, а згідно етимології В.А. Лівшиця д.-ір. *maitāna могло дати кл. перс. maidān з розвитком значення від "місце, населений пункт" в "площа" (там же, 155). Припускається також, що деякі слова іранських мов цього ж кореня могли мати значення "місце битви, ристалище" (там же, 157). З іншого боку, важко припускати, що поширившись в багатьох мовах, арабське слово могло лягти в основу не менше, ніж сорока польських топонімів, бо в історичній перспективі не видно, щоб якісь численні його носії (турки або навіть українці) широко розселилися по території Польщі. Таким чином, доводиться визнати, що в кіммерійській мові існувало слово схоже на *maiθana-, яким кіммерійці називали свої поселення, але з часом їх назви дещо видозмінилися під впливом слова майдан, яке стало популярним у багатьох мовах. При цьому також треба мати на увазі те, що в силу його поширеності не всі населені пункти з такою назвою можуть мати іранське походження. В українській мові воно означає не тільки «площа», а й «низина, оточена лісом», а в російській – «лісова галявина».
При аналізі топонімів сусідній з Україною території Польщі в Люблінському воєводстві на невеликому просторі було виявлено невелике скупчення топонімів, які легко розшифровуються за допомогою курдської мови. Це такі назви польських населених пунктів:
Нароль (Narol), місто в Любачувскому повяті Підкарпатського воєводств – курд. nar «вогонь», ol 1. "група, військо", 2."віросповідання, релігія".
Паари (Paary), село в гміні Сушець Томашувського повіту, Люблінського воєводства – курд. pa «рівень», ar «вогонь».
Ребізанти (Rebizanty), село в двох кілометрах від с. Паари – курд. reb «господь», zend (в інших іранських zand) «рука» (рука господня?).
Пардисувка (Pardysówka), село на південно-східній околиці місті Юзуфув – курд. perde "завіса, полог", subah "ранок, світанок".
Як бачимо, назви сіл пов'язані або з богом, або з вогнем, або сонцем. Очевидно, усі вони мають релігійний сенс. Села розтягнуті ланцюжком з південного сходу на північний захід на відстані двадцяти кілометрів між двома великими лісовими масивами. Дещо в стороні від них розташоване місто Більгорай (Bilgoraj), назва котрого може походити від курд. belg "лист" і семантично близького ray "корінь". Навколо цієї місцевості виявлені численні села, які містять в назві слово майдан (Майдан, Майданек, Майдан-Гурни, Майдан-Вєлькі, Майдан-Сопоцкі, Майдан-Неприскі).
Більші скупчення кіммерійських топонімів розташовані досить далеко від Карпат, але цікаво, що назва частини Карпат Бескиди розшифровується за допомогою курдської мови. Бескиди – система хребтів в північній зовнішній смузі Карпат. Вони розташовані на кордоні Польщі зі Словаччиною і Україною, між річкою Моравою на заході і верхів'ями ріки Сан на сході. Схили гір покрити буковими і смерековими лісами, на безлісих вершинах знаходяться альпійські луки. У Бескидах є зручні перевали на висоті 500-1000 метрів, які використовувалися з самої давнини. В українській мові дуже багато подібних слів з різними, але семантично близькими значеннями. Сама гірська система називається Бескіди, Бещад, Бещади, але є ще й слова зі значеннями «крутість», «прірва», «скеля», «гора», «гірський хребет» – бескед, бескет, бескеда, бешкет, бескеддя та ін. Під впливом української польською ці гори називаються Beskid, Beszczad, але раніше називалися Bieszczad, а польське beskid має значення «гірський хребет, гори, вкриті лісом». Схожі слова в різних варіантах з подібними значеннями є також в словацькій та чеській мовах. Загальноприйнятого етимологічного тлумачення цих слів немає. Частіше вони зв'язуються з алб. (фрак.)bejškе «гірське пасовище», «ряд високих гір», але при цьому залишається незрозумілим формант – (к)ед. Сумнівне відновлення ілліро-кельтського *ket "ліс" на матеріалі кількох топонімів, що містять подібний формант, але відсутність пояснення першої частини всієї назви говорить про те, що ця гіпотеза невдала. (Шапошников Александр Константинович , 2004, 56). Робилися також безуспішні спроби знайти витоки цього слова в германських мовах (див. у Фасмера або Мельничука).
Для пояснення слова найкраще підходять слова іранських мов: beš /biš «ліс» і gada/ğada/qät «дерево». Правда, в курдській мовою поки виявлено лише слово beš, але слова gada /ğada/qät є саме у близькоспоріднених з курдського осетинській, ягнобській, пушту і перській мовах, тому воно могло бути і в курдській, але ж зникло. Обидва пропонованих для розшифровки слова пов'язані між собою за змістом, але на перший погляд не зовсім підходять для назви гори. Однак, це не так. Одне й те саме слово в близькоспоріднених мовах може означало або ліс, або гора, або і те, і інше (напр. серб. гора 1. "ліс", 2. "гора", болг. гора «ліс»). Таким чином, д.-курд. *bešqät могло мати значення «гора вкрита деревами», що цілком відповідає за змістом деяким сучасним слов'янським словам з цього семантичного гнізда. Якщо ж слова, спорідненого словами gada/ğada/qät в курдській мові ніколи не існувало, то тоді можна взяти до уваги курд. qad "кордон, межа, границя".
Як було згадано, частина кіммерійців мігрувала в Північну Німеччину. Цей шлях маркується серед інших такими топонімами:
Чемпиш (Czempisz), село в Калиському повіті Свєнтокшиського воєводства – курд. çem "річка", piş "позаду, за" (pişavî "зарічний").
Калиш (Kalisz), повітовий центр у Свєнтокшиському воеводстві – курд. keleş "гарний".
Чемпінь (Czempiń), місто в Косьцянському повіті Великопольського воєводства – курд. çem "річка", pin "дно".
Калава (Kaława), село Мєндзижецькому повіті Любуського воєводства – курд. kelawe "руїни".
Кіммерійська топонімія на території Німеччини і Данії
З Польщі ланцюжок кіммерійських топонімів переходить на територію Німеччини і тягнеться через її північно-східну частину у напрямку до Ютландії:
Рауэн (Rauen), комуна в окрузі Одер-Шпрее, земля Бранденбург – курд. rewîn "полум'я".
Ґермендорф (Germendorf), частина Ораниенбургу, міста в окрузі Верхній Гафель, Бранденбург – курд. girmîn "грім, гуркіт".
Ґердсгаґен (Gerdshagen), комуна в окрузі Приґнітц, Бранденбурґ – курд. gerd "великий".
Демен (Demen), комуна в землі Мекленбургґ-Передня Померанія – курд. deman "швидкий".
Ґермакере (Germakehre), вулиця в комуні Уллерау у Шлезвіґ-Голштейні – курд. germ "теплий", germ kirin "гріти, нагрівати".
Досягнувши Ютландії, кімерійці оселилися тут надовго, а через кілька століть вони стали відомі в Західній Європі під ім'ям кімврів і країна, населена ними називалася Гіммерланд. Їх присутність в Ютландії відзначено наступними топонімами:
Аггер (Agger), місто на північному заході Данії – курд. ax "земля", ger "долина".
Асп (Asp), місто неподалік Холаьебро – курд. hasp "кінь".
Асферг (Asferg), місто на сході області – курд. asê "укріплений", ferq "вершечек" або hasp "кінь", erq "рів".
Геммет, місто в Північній Ютландії – курд. h'îm "основа", mat "гладкий, рівний".
Гобро (Hobro), місто на північний захід від Асфергу – курд. xob "гарний", ro 1. "річка", 2. "сонце".
Гольстебро (Holstebro), місто і громада в Центральній Ютландії – курд. xol "биття", ştab "швидкий", ro "річка".
Гундерстед (Gundersted), Гундеруп (Gunderup) і подібні назви, які містять в собі складову ідентичну з курд. gund "село".
Омунгер (Omunger), історична область – курд. aman "посудина", ger "долина".
Рибе (Ribe), місто в південно-східній Данії – курд. reb "бог".
Севел (Sevel), місто – курд. sêwel "щеня".
Тандер (Tander), місцевість на сході Данії – курд. tan "основа", der "місце".
Тендер (Tønder), місто – курд. tan "основа", der "місце".
Тим (Tim), місто в західній Даніі – курд. tîm "сторона".
З Ютландії кімври, очевидно під тиском германців, які переселялися зі Скандинавії, мігрували в пошуках вільної для поселення землі на південь Німеччини. Частина їх шляху маркують такі топоніми:
Ґердау (Gerdau), комуна в окрузі Уельцен, Нижня Саксонія – курд. gerd "великий".
Варберг (Warberg), комуна в окрузі Гельмштедт, Нижня Саксония – курд. war, wer "місце".
Дедерштедт (Dederstedt), село в окрузі Мансфельд-Зюдгарц, Саксонія-Ангальт – курд. dederi "волоцюга".
Зімільденштрассе (Simildenstraße), вулиця в Ляйпціґ – курд. simil "колос", de'n "обмолочене зерно".
Ґера (Gera), місто в Тюринґії – курд. gera "козуля".
Рашау (Raschau) селище в землі Саксонія, округ Рудні Гори – reş "чорний", av "вода".
Тіршендоф (Tirschendorf), село в окрузі Фоґтляндкрайс, Саксонія – курд. tirş "кислий".
Тиршенройт (Tirschenreuth), село в Баварії – курд. tirş "кислий".
Лам (Lam), комуна в окрузі Верхній Пфальц, Баварія – курд. lam "лист".
Досягши Баварії, кімври разом з тевтонами та іншими германськими племенами зробили кілька спроб проникнути в Італію через Австрію і Південну Францію, але отримали відсіч від римлян. Після цього вони рушили у напрямку до Бельгії, засновуючи свої поселення вздовж Рейну і в найближчій околиці. Назви деяких з них наведені нижче.
Берзгаузен (Berzhausen), комуна в окрузі Альтенкірхен, Райнлянд-Пфальц – курд. berz "високий".
Бетельсдорф (Betelsdorf, тепер Berzdorf), превісна назва частини міста Весселинг в землі Північний Рейн-Вестфалия – курд. betil "боєць, герой".
Ґердерган (Gerderhahn), частина міста Еркеленц в Рейнській області – курд. gerd "великий", han "схвалення".
Ґермерсгайм (Germersheim), місто в землі Райнлянд-Пфальц – курд. germ "теплий".
Ґундерат (Gunderath), комуна в окрузі Вулканейфель, земля Райнлянд-Пфальц – курд. gund "село, селище", êretî "необачність, неуважність".
Кельтерн (Keltern), місто в окрузі Енц, Баден-Вюртемберг – Kurd kelte "косий".
Меґезервеґ (Megezerweg), вулиця в місті Роттенбург на Некарі в землі Баден-Вюртемберг – Kurd megez "комар".
Мерхвайлер (Merchweiler), комуна в окрузі Нойнкирхен, Саар – Kurd merx "смерека".
Мерхинг (Merching), комуна в окрузі Айхах-Фрідберг, Баварія – курд. merx "смерека".
Мерціґ (Merzig), адмінистративний центр округі Мерціґ-Вадерн в землі Саар – курд. merziq "болото".
Мехерніх (Mechernich), місто в окрузі Ойскірхен в землі Північний Рейн-Вестфалия – курд. mexer "руїни", nik "теперішній".
Тротманні (Throtmanni), первісна назва міста Дортмунд в землі Північний Рейн-Вестфалія – курд. tort
Саар (Saarland), земля в Германии (бундеслянд) – курд sa "ще", ar "вогонь".
Кімврська топонимія на території Австрії, Франції і Бельгії
У процесі своїх тривалих походів в пошуках вільної землі для поселення кімври заснували на території Австрії, Франції, Бельгії десятки поселень, які добре розшифровуються за допомогою курдської мови. Велика частина з них розглядається в розділі Кімври). Тут дається тільки кілька прикладів:
Алес (Alès), місто в департаменті Гар, Франція – курд. aleş "хмиз".
Аспак-ле-О (Aspach-le-Haut), громада в департаменті Лотарингія, Франція – курд. hesp "кінь", ax "земля".
Бюсан (Bussang), громада в департаменті Вогези, Франція – курд. bûz "лед", seng "камінь". Ср. Сарла.
Вавре (Wavre), місто в бельгійській провінції Валонський Брабант – курд. warge "стоянка, табір".
Виндобона (Vindobona, латинська назва Відня) – курд. windabûn "втрата".
Віші (Vichy), місто і громада в департаменті Альє регіону Овернь, Франція – курд. wehşî "дикість, безлюддя".
Діжон (Dijon), столиця французького департаменту Кот-д'Ор в історичній області Бургундія – курд. dijûn "зло".
Мерен (Meyrin), громада в кантоні Женева, Швейцарія – курд. mey "очерет", rijîn "лити, литися".
Мерхтем (Merchtem), громада в бельгійській провинції Фламандський Брабант – курд. merx "смерека", дим "дым".
Мерюе (Meyrueis), громада в департаменті Лозер, Франція – курд. mey "очерет", rua "звір".
Мехер (Mecher), село на північному заході Люксембургу – курд. mexer "руїни".
Моль (Mol), комуна в бельгійській провинції Антверпен – курд. mal "дім, роднина".
Мурау (Murau), місто в Штирії, Австрія – курд. mûr "колода" (можливо, ліпше mar "змія"), av "вода".
Нажак (Najac), адміністративний центр кантону в департаменті Аверон, Франція – курд. neçak "недобрий. поганий".
Сарла (Sarlat), курортна місцевість в департаменті Корез, Франція – курд. sar "холодний", wehşî "скеля".
Сарла-ла-Канеда (Sarlat-la-Canéda), громада в департаменті Дордонь, Францяя – курд. sar "холодний", wehşî "скеля".
Спа(Spa), комуна в в бельгійській провінції Льєж – курд. spî "білий", spahî "чистота, красота.
Скупчення кімврських топонімів в Бельгії та на сусідній території Німеччини мусить мати якесь пояснення. Античні історики вважали, що белги мали мішане германо-кельтське походження, тобто вони не могли віднести їх ні до германців, ні до кельтів. Топоніміка і розшифровка назви белгів за допомогою курд. belg "лист" дає підстави припускати, що белги були якимось курдським племенем.
Особливо слід відзначити, що назви таких європейських річок також можуть бути розшифрованія за допомогою курдської мови:
Дунай (нім. Donau) – курд. don "топлений жир", av "вода". Праіндоєвропейський корінь dā мав значення "рідина", "жир", "текуча вода" (Ав. dāhnu "річка", інд. dānu "рідина, що сочиться", вірм. tamuk "мокрий", гр. δημός "жир тварини або людини", алб. dhjamë "жир, сало", нім. Ton "глина").
Неккар (Neckar), річка, пп Рейну – курд. niqar "срібло".
Дані топонімії говорять про те, що історія курдського народу дуже складна. Відновити її хоча б у загальних рисах неможливо без писемних свідчень, які все-таки можна трактувати з використанням топонім. Зокрема, невелике, але щільне скупчення топонімів, які розшифровуються за допомогою курського мови, розташоване на Таманському півострові:
Гостагаївська, станиця в муніципальному утворенні міста Анапа Краснодарського краю – курд. hosta "дрімота", hay "знання, зведення".
Джемете, селище в Анапському районі Краснодарського краю – курд. jêmêtin "відсмоктувати, висмоктувати".
Джигинка, село в муніципальному утворенні міста Анапа Краснодарського краю – курд. cihê "окремий", hinek "трохи, мало".
Тамань, станиця в Темрюцькому районі Краснодарського краю – курд. tam "дім, хата", anî "чоло, перед".
Тмутараканский князь Мстислав Владимирович в 1024 г. стал черниговским князем и переселил в Северскую землю многие семьи степных народов, среди которых были и зихи-курды. Их присутствие в тех местах подтверждает топонимия. На левом берегу Днепра выше Киева стоял летописный город Тмутаракань, также и названия многих населенных пунктов Левобережной Украины и ближайших областей России расшифровываются при помощи курдского языка. Вот некоторые примеры:
Балаклея, місто в Харківській обл. – курд. belek "білий", leyî "потік".
Бердин, хутір в Большесолдатському районі Курської обл. – курд berd "камінь".
Буклята, село в Золотухинському районі Курської обл. – курд bûk "наречена", lat "бідний".
Зиборівка, село в Шебекінському районі Білгородської обл. – курд. zibr "суворий, брутальний".
Золочів, селище міского типу, Харківська обл. – курд. zarū "піявка", перс. zalū "хробак", cew "річка".
Таверівка, селище в Богодухівському районі Харківської обл. – курд. tawêr "скеля, купа, курган".
Тим, річкака, пп Сосни, пп Доніу і село у верхів'ях річки – курд. tim “сторона, бік”.
